Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.01.2019 року у справі №826/24017/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

29 січня 2019 року

справа №826/24017/15

адміністративне провадження №К/9901/27463/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Оледера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2015 року у складі судді Келеберди В.І.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року у складі колегії суддів Губської Л.В., Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.

у справі № 826/24017/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан України»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Титан України» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому, з урахуванням змін, просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2015 № 61826552204 в частині нарахування пені у розмірі 88 562 грн 33 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

20 листопада 2015 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року, позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2015 року № 61826552204 в частині нарахування пені у розмірі 88 562 грн 33 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з часткової протиправності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок того, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.

19 лютого 2016 року відповідачем до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу, в якій податковий орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР) та пункту 2.3 розділу 2 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 136, доводить, що зняття експортної операції резидента з контролю можливе тільки після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього.

У зв'язку із наведеним податковий орган просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

26 квітня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження після усунення податковим органом недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/24017/15.

15 грудня 2015 року справа № 826/24017/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

22 лютого 2018 року справа № 826/24017/15 надійшла до Верховного Суду.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили, що не перешкоджає подальшому розгляду справи по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що у вересні 2015 року посадовими особами податкового органу проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними експортним контрактом від 10 березня 2015 року № 1003 з нерезидентом «Tolexis Enterprises AG» (Швейцарія) та імпортним контрактом від 02 березня 2015 року № ТС 505 з ООО «ТК «Сибпроект», за результатом якої складено акт від 30 вересня 2015 року № 404/26-55-22-06/32611323 (далі - акт перевірки).

12 жовтня 2015 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірне у цій справі податкове повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням до позивача за порушення статті 1 та 2 Закону № 185/94-ВР та згідно з статтею 4 цього Закону нараховано суму грошового зобов'язання (пені) за порушення терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у загальному розмірі 232 649 грн 39 коп.

Частину нарахованої пені за вищевказані порушення у розмірі 144 257 грн 07 коп. Товариство сплатило, при цьому, позивач не погоджується з наявністю простроченої заборгованості за експортним контрактом від 10 березня 2015 року № 1003, укладеним з "Tolexis Enterprises AG" (Швейцарія) у сумі 88 562 грн 33 коп., посилаючись на помилкове визначення податковим органом дати зарахування виручки, оскільки вона зараховувалась на розподільчий рахунок у банку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан України" як продавцем та «Tolexis Enterprises AG» (Швейцарія) як покупцем 10 березня 2015 року укладено контракт № 1003, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити титан губчастий.

За вказаним контрактом позивачем відвантажено вказаний товар нерезиденту «Tolexis Enterprises AG» (Швейцарія) на загальну суму 3 978 000 дол. США. На підтвердження оплати поставки товару позивачем до матеріалів справи надані завірені належним чином копії банківських виписок.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками надходження вказаних сум на розподільчий рахунок, в подальшому на наступний день кошти перераховувались на поточний рахунок Товариства.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за N 1172/8493 (далі - Інструкція №492) клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Юридичні особи - резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб - резидентів, нерезиденти - інвестори, іноземні представництва мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності.

Юридичні особи-резиденти можуть відкривати поточні та/або вкладні (депозитні) рахунки в банках через свої відокремлені підрозділи.

За поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України (пункт 5.1 Інструкції).

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій (пункт 5.2 Інструкції).

Відповідно до пункту 5.3 Інструкції на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів зараховуються у тому числі кошти через розподільні рахунки перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами).

Таким чином, із системного аналізу діючого законодавства випливає, що юридичні особи мають право відкривати як поточні рахунки в банках в національній валюті так і рахунки для здійснення зовнішньоекономічної діяльності та зарахування на них коштів в іноземній валюті.

Датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року (справа №808/502/17, провадження №К/9901/38245/18), що відповідає вимогам принципу пропорційності, оскільки фактично сторона зовнішньоекономічного контракту виконала свої зобов'язання перед контрагентом в момент формування відповідного платіжного доручення про переказ коштів.

Подальше зарахування коштів на поточний рахунок суб'єкта господарювання через розподільчий рахунок банка є заходом, направленим на виконання банківських формальностей, пов'язаних з обов'язковим продажем валюти. Ці заходи застосовуються з метою забезпечення стабільності функціонування валютної системи держави та підтримки національної грошової одиниці. Разом з тим, відповідні процеси є поза межами впливу та відповідальності кожного із суб'єктів зовнішньоекономічного контракту, відтак, застосування пені саме за один день затримки подальшого надходження валюти на поточні рахунки Товариства з розподільчого рахунку, відкритого уповноваженим банком для цієї юридичної особи, є протиправним.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року у справі № 826/24017/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер