Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.01.2018 м. Київ К/9901/2593/17 825/1637/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року (головуючий суддя - Скалозуб Ю. О.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.)

у справі № 825/1637/17

за позовом ОСОБА_3 до Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 17 жовтня 2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - відповідача) про:

- визнання протиправними та скасування наказу від 17.02.2017 № 39 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення «суворої догани»,

- визнання протиправними та скасування наказу від 27.02.2017 № 107-аг у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення «суворої догани»,

- визнання протиправними та скасування наказу від 01.03.2017 № 60 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення «суворої догани».

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 (далі - заявник) посилався на те, що вищевказані накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення «суворої догани» є протиправними та винесені з грубим порушенням законодавства.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, адміністративний позов залишено без розгляду з мотивів пропуску строку звернення до суду без поважних причин.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, заявник 12 грудня 2017 року звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що суди, при постановленні ухвал, прийшли до висновків, які не відповідають обставинам справи, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому, в обґрунтування касаційної скарги заявником зазначено, що при вирішенні питання про поважність строків звернення до суду, не в повній мірі було враховано вагомість порушеного права та його спів розмірність з порівняно невеличким пропуском строку звернення до суду, що зумовлений об`єктивними причинами.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3.

У відзиві на касаційну скаргу, надісланого на адресу суду 18 січня 2018 року, відповідач проти змісту і вимог касаційної скарги заперечив та просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Так, відповідачем зауважено, що судами першої та апеляційної інстанції було ретельно досліджено обставини і матеріали справи, правомірно визнано неповажними причини пропуску звернення позивача до суду.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України в редакції до 15 грудня 2017 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.3 ст.99 КАС України в редакції до 15 грудня 2017 року для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З адміністративним позовом ОСОБА_3 звернувся лише 17 жовтня 2017 року, тобто з пропущенням місячного строку, встановленого частиною 3 статті 99 КАС України, в редакції до 15 грудня 2017 року.

Заявник посилається на те, що копії наказів про дисциплінарні стягнення не були йому вручені та про їх існування йому стало відомо в квітні 2017 року. Проте даний факт необізнаності скаржника з наказами спростовується наступними доказами, встановленими судом першої інстанції, підтриманого судом апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 тричі притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани наказами начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 17 лютого 2017 року № 39, від 27 лютого 2017 року № 107-аг, від 01 березня 2017 року № 60.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_3 звертався до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами про скасування наказу про його звільнення від 07 квітня 2017 року та постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі № 805/2084/17-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено повністю.

З постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року вбачається, що позивача було повторно ознайомлено зі службовою карткою, у якій зафіксовані такі стягнення: «сувора догана» від 17 лютого 2017 року № 39, «сувора догана» від 27 лютого 2017 року № 107-аг, «сувора догана» від 01 березня 2017 року № 60, але військовослужбовець відмовився від підпису, про що свідчить акт фіксації відмови від підпису про ознайомлення зі службовою карткою від 06 квітня 2017 року.

Також, у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року зазначено, що в судовому засіданні на запитання суду позивач пояснив, що йому не потрібен додатковий час для оскарження наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та зібраних у цій справі доказів достатньо для вирішення справи по суті.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обізнаність позивача щодо наявності наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, можливість отримання копій вказаних наказів, принаймні під час судового розгляду Донецьким окружним адміністративним судом та, у разі порушення його прав, свобод та інтересів, наявність змоги оскарження їх в судовому порядку.

Колегія суддів вважає правомірним доводи судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем, як у адміністративному позові, так і його представником у судовому засіданні не наведено будь-яких поважних причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали своєчасно звернутися до суду.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що суддею суду першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суддя суду першої інстанції прийшов до правильних висновків про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши доводи, викладені скаржником в касаційній скарзі, суд не вбачає обставин, які б давали підстави ставити під сумнів правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в разі перегляду ухвал судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Головуючий суддя Н. А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В. М. Шарапа