Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.07.2018 року у справі №822/3013/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 822/3013/17

адміністративне провадження № К/9901/54146/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А. В.,

суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

про визнання незаконним та скасування наказу і поновлення на роботі,

провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.12.2017 (головуючий суддя - Лабань Г. В. ) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 (головуючий суддя - Сапальова Т. В., судді - Совгира Д. І. Курко О. П. )

ВСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №609-К від 29.09.2017;

- поновити його на посаді начальника відділу у Городоцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з 02.10.2017;

- стягнути на його користь з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області заробітну плату з 02.10.2017 по день ухвалення рішення.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком Городоцького районного суду Хмельницької області позивач був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 Кримінального кодексу України та позбавлений права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади у органах Державної аудиторської служби України строком на три роки, однак, на його думку, вказані обмеження стосуються лише зайняття посад у Державній аудиторській службі України та не мають жодного обмеження щодо зайняття інших посад в органах державної влади, в тому числі в органах Держгеокадастру. Крім того, вказував, що з 02.10.2017 по 11.10.2017 він перебував на лікуванні у Городоцькій центральній районній лікарні, а тому його звільнення під час перебування на лікарняному, на думку позивача, є порушенням ч.2 ст.40 КЗпП України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.12.2017, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Суд першої інстанції виходив з того, що підставою для звільнення став обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили, та, відповідно, судимість за вчинення ним умисного діяння, яка у встановленому чинним законодавством порядку не знята та не погашена. Суд зазначив, що твердження позивача про те, що обмеження, викладені у вироку суду, стосуються лише зайняття посад у Державній аудиторській службі України та не мають жодного обмеження щодо зайняття інших посад в органах державної влади, в тому числі в органах Держгеокадастру є хибним та таким, що спростовується положеннями Закону України "Про державну службу", оскільки не існує розмежування державної служби по галузях та функціях, виконання яких покладене на органи державної влади. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що звільнення відбувалося на підставі п.4 ч.1 ст. 84 Закону, тобто у зв'язку з виникненням спеціальних підстав для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді і норми КЗпП України на спірні правовідносини не поширюються, в тому числі й заборона звільнення під час тимчасової непрацездатності.

5. Суд апеляційної інстанції підтримав зазначені висновки та також вказав, що набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину є самостійною підставою для припинення державної служби. Судом апеляційної інстанції зазначено, що при прийнятті наказу №609-К від 29.09.2017 відповідач діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

6. У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.12.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018. У касаційний скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій допущено невірне тлумачення п. 4 ч. 1 ст. 84 Закону України "Про державну службу".

Скаржник вважає, що сам факт набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину не може вважатись самостійною підставою для припинення державної служби. Позивач стверджує, що відповідно до вироку суду його було позбавлено права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади лише в органах Державної аудиторської служби України, а тому заборона займатись діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, встановлена не була. Позивач вважає своє звільнення незаконним також з підстав того, що в день звільнення йому був виданий лікарняний листок. Крім того, позивач вказує, що його було позбавлено права на справедливий суд, оскільки суд апеляційної інстанції розглянув справу без його участі за наявності клопотання про відкладення розгляду справи.

8. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає доводи позивача безпідставними, та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідач зазначає, що набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного кримінального правопорушення має своїм наслідком звільнення державного службовця із займаної посади в силу п. 4 ч. 1 ст. 84 Закону України "Про державну службу", а тому спірне рішення прийнято відповідачем правомірно, з урахуванням вимог чинного законодавства.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2018 для розгляду справи №822/3013/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Білоус О. В., Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г.

10. Ухвалою Верховного Суду від 25.06.2018 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

11. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівником секретаріату Касаційного адміністративного суду №636/0/78-19 від 05.06.2019 призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.

12. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2019 для розгляду справи №822/3013/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А. В., судді - Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.

13. Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2020 адміністративну справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

14. Відповідно до протоколу №14 засідання конкурсної комісії Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про проведення конкурсу на заміщення вакантної посади державної служби категорії "Б" - начальника відділу у Городоцькому районі головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 01.06.2017 Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру 20.06.2017 погоджено призначити ОСОБА_1 на посаду начальника відділу у Городоцькому районі головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

15. Згідно з наказом від 18.07.2017 №476-К Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області ОСОБА_1 призначений на посаду начальника відділу у Городоцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Згідно з наказом №582-К від 18.09.2017 позивачу присвоєно 6 ранг державного службовця в межах категорії "Б" посад державної служби, як такому, що пройшов випробування.

16. Вироком Городоцького районного суду від 17.08.2017 у справі №672/1089/17 (дата набрання законної сили - 19.09.2017) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та позбавлено позивача права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади у органах Державної аудиторської служби України строком на три роки.

17. Наказом №609-К від 29.09.2017 позивач звільнений із займаної посади з
02.10.2017 відповідно до п.4 ч.1 ст.84 Закону України "Про державну службу" у зв'язку із втратою права на державну службу через набрання законної сили вироком Городоцького районного суду Хмельницької області від 17.08.2017.

18. У період з 02.10.2017 по 11.10.2017 ОСОБА_1 перебував на лікуванні у Городоцькій центральній районній лікарні, що підтверджується листком непрацездатності.

ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

19. Конституція України

19.1. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Закон України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015

20.1. Згідно з п. 3 ч.2 ст.19 Закону на державну службу не може вступити особа, яка має судимість за вчинення умисного злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку.

20.2. Відповідно до ч.1 ст. 83 Закону державна служба припиняється:

1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (Закон України "Про державну службу" №889-VIII);

2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (Закон України "Про державну службу" №889-VIII);

3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (Закон України "Про державну службу" №889-VIII);

4) за ініціативою суб'єкта призначення (Закон України "Про державну службу" №889-VIII);

5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (Закон України "Про державну службу" №889-VIII);

6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у звязку із зміною її істотних умов (Закон України "Про державну службу" №889-VIII);

7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;

8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

20.3. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 84 Закону підставами для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави.

20.4. Частиною 2 статті 84 Закону встановлено, що у випадках, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті, суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади".

IV. Позиція Верховного Суду

21. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

23. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.09.2017 набув законної сили вирок Городоцького районного суду від 17.08.2017 у справі №672/1089/17, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України - прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди, а також позбавлено позивача права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади у органах Державної аудиторської служби України строком на три роки.

24. Судами вірно зазначено, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 369-2 КК України, є умисним. Відтак, наявність вказаного вище вироку, який набрав законної сили, є підставою для застосування п. 4 ч. 1 ст. 84 Закону України "Про державну службу".

25. Позивач у касаційній скарзі не заперечує того, що набрання законної сили вироком суду щодо нього може бути підставою для звільнення, однак вважає, що наявність такого вироку не є самостійною підставою для звільнення. Позивач вказує, що п. 4 ч. 1 ст. 84 Закону може бути застосований лише у випадку одночасної наявності вироку та заборони займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави. Однак, Верховний Суд вважає такі доводи особистими судженнями позивача, які ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм Закону України "Про державну службу".

26. Так, відповідно до змісту Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави.

27. Верховний Суд звертає увагу на те, що за своїм юридичним змістом застосування в офіційно-діловому, нормативному та науковому стилях сполучників "та" і "або" через скісну риску передбачає можливість обрати як варіант їх використання як єднального, так і розділового сполучників. Обидва сполучники в такій конструкції є самостійними, незалежними один від одного та мають рівне юридичне значення.

28. При цьому розділовий сполучник "або" вказує на альтернативність обставин, які мають наслідком звільнення державного службовця із займаної посади. Тобто, використання розділового сполучника "або" вказує на те, що наслідок настає за наявності хоча б однієї з перелічених умов.

29. Тобто, вказаною правовою нормою визначено дві самостійні підстави для звільнення державного службовця - набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину, і встановлення заборони займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, при чому ці дві підстави можуть існувати як окремо, так і одночасно.

30. При цьому Верховний Суд зауважує, що вищевказаним вироком було також позбавлено позивача права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади у органах Державної аудиторської служби України строком на три роки, а тому доводи позивача щодо незастосування до спірних правовідносин п. 4 ч. 1 ст. 84 Закону України "Про державну службу" касаційним судом відхиляються.

31. Щодо звільнення позивача у період його перебування на лікарняному, Верховний Суд зауважує, що в даному випадку позивач був звільнений не з ініціативи власника, а в силу прямої п. 4 ч. 1 ст. 84 Закону України "Про державну службу", а тому положення ч. 3 ст. 40 КЗпП України до спірних відносин не застосовуються, та доводи касаційної скарги у цій частині Верховним Судом також відхиляються.

32. З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем було правомірно прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 84 Закону України "Про державну службу", оскільки стосовно позивача набрав законної сили вирок, яким позивача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, що є умисним злочином.

33. Щодо доводів позивача про те, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 313 КАС України ухвалив оскаржуване рішення за відсутності позивача, касаційний суд вважає такі доводи безпідставними з огляду на те, що відкладення розгляду справи за наявності відповідного клопотання учасника справи є правом, а не обов'язком суду, яким суд користується за наявності відповідних підстав, зокрема у випадках, якщо справу неможливо вирішити за відсутності такого учасника справи або у випадку якщо матеріалів справи недостатньо для вирішення спору. Натомість у даній справі суди попередніх інстанцій повно та всебічно з'ясували обставини справи та надали їм належну правову оцінку, а у матеріалах справи наявні достатні докази для прийняття рішення по суті спору. Верховний Суд бере до уваги і ту обставину, що клопотання про відкладення розгляду справи у суді апеляційної інстанції заявлялися позивачем неодноразово, що може свідчити про зловживання позивачем своїми процесуальними правами. Верховний Суд також зауважує, що позивач не був позбавлений права взяти участь у судовому процесі через представника. Враховуючи викладене, касаційний суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що позивач був позбавлений права на справедливий суд.

34. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій та фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

35. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.12.2017 та постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 відсутні.

36. Згідно зі ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

37. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі № 822/3013/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіА. В. Жук Н. М. Мартинюк Ж. М. Мельник-Томенко