Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2018 року

Київ

справа №804/17960/14

адміністративне провадження №К/9901/8366/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2014 (суддя: В.М. Олійник )та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 (колегія у складі суддів: Я.В. Семененко, Н.А. Бишевська, І.Ю. Добродняк)у справі №804/17960/14 за позовомДержавного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України»доНовомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів У Дніпропетровській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» звернулося до суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001421502 від 27.03.2014.

Позов обґрунтовано неправомірністю та помилковістю висновків податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання, оскільки Новомосковський шпалопросочувальний завод забезпечує діяльність залізничної інфраструктури та займається видами робіт, що є необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не правильно визначено розмір земельного податку у зв'язку з безпідставним віднесенням земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача, до земель залізничного транспорту. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з земельного податку з юридичних осіб відокремленого структурного підрозділу «Новомосковський шпалопросочувальний завод» Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» за 2011 - 2013 роки.

За результатами перевірки складено акт від 27.02.2014 №52/15-02/34879539, в якому зазначено про порушення підприємством вимог пункту 276.4 статті 276 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено розмір податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за 2011 - 2013 роки на суму 1114370,48 грн.

Виявлене порушення пов'язане з тим, що Новомосковський шпалопросочувальний завод Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» є користувачем земельної ділянки відповідно до державного акта на право постійного користування землею. Згідно з відомостями Держкомзему земельна ділянка, що перебуває у користуванні підприємства, належить до земель промисловості. В наданих деклараціях, платником зазначено категорію земель - землі промисловості та річну суму земельного податку, що підлягає сплаті, розраховану із застосуванням 25 відсотків від суми податку, що є порушенням п.276.4 ст.276 ПК України, оскільки, відповідно до вказаної норми права податок за земельні ділянки, у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу, справляється за земельні ділянки, що відносяться до земель залізничного транспорту.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27.03.2014 №0001421502 про збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 1 392 963,10 грн. (1114370,48 грн. - основний платіж та 278592,62 грн. - штрафна санкція).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суди прийшли до висновку, що оскільки за даними земельного кадастру, які відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України є підставою для нарахування земельного податку, земельна ділянка, яка перебуває у користуванні позивача, відноситься до земель промисловості, відтак позивачем безпідставно при розрахунку земельного податку застосовано положення п. 276.4 ст. 276 Податкового кодексу України.

Також суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що «Новомосковський шпалопросочувальний завод» є відокремленим структурним підрозділом Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» без права юридичної особи та діє на підставі Положення.

Новомосковський шпалопросочувальний завод державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» є користувачем земельної ділянки відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 21.01.1997 ІІ - ДП №003384.

Відповідно до витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (відомостей про структуру та вартість земельного фонду) від 20.01.2010 №93/27-1/10:25.01.2010, який надано відділом Держкомзему у м.Новомосковську, спірна земельна ділянка віднесена до земель промисловості.

Крім того, з листа управління Держземагентства у Новомосковському районі Дніпропетровської області листом від 23.01.2014 вбачається, що за Новомосковським шпалопросочувальним заводом ДП "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" на праві постійного користування зареєстрована земельна ділянка площею 40, 1218 га, яка розташована за адресою вул. Північна, 25-А, м.Новомосковськ, Дніпропетровська область, цільове призначення - землі промисловості, функціональне призначення - для функціонування інфраструктури залізничного транспорту.

В наданих деклараціях, платником зазначена категорія земель - землі промисловості та річна сума земельного податку, що підлягає сплаті, розрахована з застосуванням 25 відсотків від суми податку, що є порушенням п.276.4 ст.276 ПК України, оскільки, відповідно до вказаної норми права податок за земельні ділянки, у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 2 цього Кодексу, справляється за земельні ділянки, що відносяться до земель залізничного транспорту.

Згідно п. 276.4 ст. 276 Податкового кодексу України (в редакції 2011 року) податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), надані для залізниць в межах смуг відведення, для гірничодобувних підприємств для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.

Відповідно до п. 276.4 ст. 276 Податкового кодексу України (в редакції 2012-2013 років) податок за земельні ділянки (у межах населених пунктів), що відносяться до земель залізничного транспорту (крім земельних ділянок, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші споруди і які оподатковуються на загальних підставах), надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, та земельні ділянки, на яких розташовані аеродроми, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.

Згідно пп.14.1.78-1 п.14.1 ст.14 ПК України - до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідно до ст. 68 Земельного кодексу України, до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Таким чином, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи, які не спростовані доводами касаційної скарги, свідчать про те, що за даними земельного кадастру, які відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України є підставою для нарахування земельного податку, земельна ділянка, яка перебуває у користуванні заводу, відноситься до земель промисловості, у зв'язку з чим позивачем безпідставно, при розрахунку земельного податку, застосовано положення п. 276.4 ст. 276 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність законних підстав для відмови у задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 - без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду