Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

28 серпня 2018 року

справа №820/7206/16

адміністративне провадження №К/9901/37199/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чернігівської митниці Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року (суддя Тітов О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року (судді Жигилій С.П., Перцова Т.С., Дюкарєва С.В.) у справі №820/7206/16 за позовом Приватного підприємства «АЗЧ Постач» до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року Приватне підприємство «АЗЧ Постач» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби (далі по тексту - митний орган, відповідач), в якому просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №102000010/2016/000264/2 від 15 грудня 2016 року, №102000010/2016/000268/2 від 23 грудня 2016 року та картки відмови, оформлені Чернігівською митницею Державної фіскальної служби №102110001/2016/00353 і №102110001/2016/00355 відповідно, з мотивів їх безпідставності.

В обґрунтування позову зазначає, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, позов задоволено, скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №102000010/2016/000264/2 від 15 грудня 2016 року, №102000010/2016/000268/2 від 23 грудня 2016 року та картки відмови, оформлені Чернігівською митницею Державної фіскальної служби №102110001/2016/00353 і №102110001/2016/00355.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесених спірних актів індивідуальної дії.

У липні 2017 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 5 липня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Стрелець Т.Г.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №820/7206/16 з суду першої інстанції.

13 березня 2018 року справу №820/7206/16 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме положень статей 49, 52, 53, 54, 58, 64 Митного кодексу України, статей 11, 86, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі. Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає про те, що касаційна скарга відповідача не містить належних обґрунтувань того, у чому саме полягають, наявні на думку митного органу, порушення норм матеріального і процесуального права судами.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень судів попередніх інстанції) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Позивач імпортував товар 1 (мийки сантехнічні з фітингами, сифон в комплекті) та товар 2 (велосипедні шини), придбаний у китайської компанії за контрактом №АВ2916 від 2 вересня 2016 року, умови поставки CFR-Одеса.

15 грудня 2016 року декларант позивача для митного оформлення товару 1 подав до митного органу митну декларацію №102110001/2016/203761, а для оформлення товару 2 - митну декларацію №102110001/2016/203897 від 23 грудня 2016 року, в яких митну вартість товарів визначив за основним методом.

До митних декларацій позивач долучив необхідний пакет документів у підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

Рішеннями від 15 та 23 грудня 2016 року відповідач скоригував за резервним методом заявлені митні вартості товарів у бік збільшення на основі наявної в його базах даних інформації про розмитнення подібних товарів за вищою ціною та прийняв відповідні картки відмови в митному оформленні.

Підставами для прийняття спірних рішень стали недоліки, наявні, на думку митного органу, в поданих документах, а саме неналежність звітів про оцінку майна як таких, що не підтверджують його дійсну вартість, оскільки зроблені з посиланням на інтернет-сайти; калькуляції ціни видані не виробником товару, а постачальником; прайс-листи не містять інформації щодо періоду дії цін; не надано транспортні документи.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, крім того, надано оцінку та спростовано доводи митного органу про включення у митну вартість транспортних витрат (на умовах контракту CFR їх несе продавець, ці витрати вже включені у ціну товару), як безпідставні відхилено доводи відповідача про неналежність звітів про оцінку майна, прайс-листів та калькуляцій ціни.

З такими висновками погоджується Суд.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Задовольняючи позов, суди висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішень про коригування митної вартості та карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Безпідставними є твердження відповідача про розбіжності в умовах поставки (в інвойсах вказано CFR, а у прайс-листах - EXW), оскільки прайс-лист є довідником цін на товар, а не документом, в якому погоджуються умови поставки. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що фрахт сплачено вантажовідправником в порту призначення, про що свідчать відповідні помітки і зазначення на коносаментах №SZCV16110009 та №MRFB16109502. Відтак вимоги митниці про додаткове підтвердження транспортних витрат є безпідставними.

Суд зазначає, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Чернігівської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у справі №820/7206/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер