Історія справи

Постанова КАС ВП від 28.04.2023 року у справі №280/7318/20
Постанова КАС ВП від 28.04.2023 року у справі №280/7318/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 280/7318/20

адміністративне провадження № К/990/31504/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Білак М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу № 280/7318/20

за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил (далі - відповідач), в якому просив:

1.1. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні з військової служби за 8 років в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум;

1.2. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 283 діб з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум;

1.3. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 283 діб з урахуванням кратності відповідно до вимог пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України віл 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260) - із урахуванням раніше виплачених сум;

1.4. зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань за 2018, 2019 та 2020 роки, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання "полковник юстиції" відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу";

1.5. зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з 26 березня 2020 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р(ІІ)2020;

1.6. зобов`язати відповідача здійснити виплату звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 починаючи з 11.09.2020 компенсацію за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до вимог статей 116 117 Кодексу законів про працю України.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що у 2004-2020 роках проходив службу в органах прокуратури України, наказом виконуючого обов`язки військового прокурора об`єднаних сил від 10.09.2020 позивача звільнено із займаної посади. При звільненні зі служби з позивачем не проведено усіх необхідних розрахунків. Так, позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 8 повних календарних років служби та компенсацію за невикористані 283 дні відпустки без урахування винагороди ОСОБА_1 за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі - також винагорода). Позивач звертає увагу, що винагороду він отримував 5 років щомісяця, тобто вона мала постійний характер, а тому обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки мали бути здійснені з урахуванням винагороди.

2.1. Крім того, позивач зазначає, що при обчисленні розміру компенсації за невикористані дні відпустки протиправно не враховано положення пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України віл 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260), згідно якого компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з розрахунку: тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня.

2.2. Також посилається на те, що позивачу при звільненні протиправно не здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань за 2018, 2019 та 2020 роки, вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки з урахуванням військового звання «полковник юстиції», виходячи із 50 % розміру мінімальної заробітної плати за 2018, 2019, 2020 роки.

2.3. Позивач також уважає, що на підставі рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №1-223/2018(2840/18) має право на отримання грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань за період з 26.03.2020 по 11.09.2020, вихідної допомогу при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки з урахуванням розміру заробітної плати, визначеного статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII). Однак, при проведенні розрахунку відповідач безпідставно не врахував вказане рішення Конституційного Суду України. Беручи до уваги неведене, позивач зазначає, що має право на отримання компенсації у вигляді середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку при звільненні.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. З 26.06.2004 по 27.07.2004 ОСОБА_1 проходив військову службу в Генеральній прокуратурі України, з 28.07.2004 по 11.09.2020 в органах військової прокуратури, має військове звання полковник юстиції.

4. Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 11.06.2009.

5. Згідно з довідкою Військової прокуратури об`єднаних сил від 10.09.2020 №15-640 вих-20 ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення з 02.11.2015 по 30.04.2018 та з 01.05.2018 по 10.09.2020 приймав участь в операції об`єднаних сил, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.

6. Відповідно до витягу з наказу Міністра оборони України від 10.09.2020 №449 полковника юстиції ОСОБА_1 , начальника відділу представництва інтересів держави, протидії корупції у військовій сфері Військової прокуратури об`єднаних сил, відрядженого до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі, відповідно до пункту 18 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-IX (далі - Закон №113-IX) та пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

7. Згідно з наказом Військової прокуратури об`єднаних сил від 10.09.2020 №583к полковника юстиції ОСОБА_1 , звільненого з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 5 Закону №2232-XII (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з 11.09.2020 звільнено з посади начальника відділу представництва інтересів держави, протидії корупції у військової сфері Військової прокуратури об`єднаних сил, та з органів прокуратури, виключено зі списків особового складу Військової прокуратури об`єднаних сил усіх видів забезпечення та направлено його особову справу до Шевченківського районного військового комісаріату міста Запоріжжя. Вирішено виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 8 повних календарних років служби. Крім того, відділу фінансування та бухгалтерського обліку Військової прокуратури об`єднаних сил наказано провести повний розрахунок у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з військової служби до його виключення зі списків особового складу Військової прокуратури об`єднаних сил.

8. Як слідує з розрахункового листа за вересень 2020 року, позивачу, окрім поточних виплат (оклад, звання, вислуга, надбавка за ОВЗ, премія, індексація доходів, винагорода) виплачено компенсацію за невикористані 283 дні відпустки в розмірі 381 045,35 грн, та одноразову допомогу при звільненні військовим в сумі 161 574,00 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

9. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2021 позов задоволено частково:

9.1. визнано протиправними дії Військової прокуратури об`єднаних сил щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 8 повних календарних років служби без урахування винагороди за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду;

9.2. зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену статтею 15 Закону Закон № 2011-XII, в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 8 повних календарних років служби з урахуванням винагороди за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, та здійснити виплату нарахованої допомоги з урахуванням раніше виплачених сум;

9.3. визнано протиправними дії Військової прокуратури об`єднаних сил щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби компенсації за невикористані 283 дні відпустки без урахування винагороди за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

9.4. зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати ОСОБА_1 компенсацію за невикористані 283 дні відпустки з урахуванням винагороди за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, та здійснити виплату нарахованої компенсації з урахуванням раніше виплачених сум;

9.5. в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

10. Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині суд першої інстанції виходив із того, що до дня початку роботи Спеціалізованої прокуратури у воєнній та оборонній сфері об`єднаних сил військовослужбовці Військової прокуратури об`єднаних сил у своїй діяльності керуються Законом № 1697-VII, при цьому, вони проходять військову службу особливого характеру відповідно до Закону № 2232-ХІІ та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для військовослужбовців. Тобто, на військовослужбовців військової прокуратури поширюється законодавчі акти про військову службу, які регулюють порядок призначення, проходження, звільнення з військової служби.

10.1. Судом першої інстанції із розрахункових листів ОСОБА_1 , зокрема, за період з серпня 2018 року по вересень 2020 року встановлено, що позивачу нараховувалася та виплачувалася винагорода, передбачена Порядком № 152, щомісяця до дня звільнення його з військової служби, тобто мала постійний (систематичний) характер.

10.2. Врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.04.2020 у справі № 820/3719/18 у подібних правовідносинах, суд першої інстанції зазначив, що оскільки останні місяці перед звільненням винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції, нараховувалася і виплачувалася позивачу щомісяця, то підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

10.3. З огляду на зазначене, суд цієї інстанції дійшов висновку, що вказана складова повинна включатися до розрахунку грошової допомоги позивача при звільненні як і до розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки.

10.4. Щодо нарахування та виплати при звільненні зі служби компенсації за невикористані 283 дні відпустки без урахування винагороди за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, суд першої інстанції зазначив, що винагорода, передбачена Порядком №152, у цьому випадку є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення позивача, а тому констатував право позивача на отримання компенсації за невикористані 283 дні відпустки, обчисленої з урахуванням вказаної винагороди.

10.5. Поряд із цим, на думку суду першої інстанції, у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 283 доби з урахуванням коефіцієнту кратності, передбаченого пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260, з урахуванням раніше виплачених сум, необхідно відмовити, оскільки позивача звільнено з військової служби у запас на підставі за підпунктом «г» 2 пункту 2 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, а отже положення вказаного пункту щодо виплати компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення із розрахунку - 3,3 календарних дня, на позивача у спірних правовідносинах не поширюється.

10.6. Також цей суд відхилив доводи позивача, що у зв`язку з наявністю у нього вислуги років більш ніж 17 років, він має право на отримання компенсації за невикористані 283 дні відпустки, помножені на 3,3 календарних дня, оскільки а ні нормами статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, а ні пунктом 3 розділу XXXI Порядку № 260 не передбачено застосування «кратності» 3,3 календарних дні за кожен день невикористаної відпустки (на чому наполягає позивач) при обчисленні грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

10.7. Щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань за 2018, 2019 та 2020 роки, вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки з урахуванням військового звання «полковник юстиції», виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати за 2018, 2019, 2020 роки, суд першої інстанції зазначив, що під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ та пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, та примітки додатку 14 Постанови №704, перевагу належить віддати положенням Закону, як акту права вищої юридичної сили.

10.8. Врахувавши позицію Верховного Суду, викладені у постанові від 27.05.2021 у справі № 520/5794/2020 щодо застосування положень Постанови № 704, суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно із цією постановою розрахунковою величиною для визначення розмірів окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

10.9. Суд першої інстанції констатував, що при визначенні розміру окладу позивача за військове звання відповідач діяв у відповідності до норм законодавства, а тому підстави для здійснення перерахунку грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань за 2018, 2019 та 2020 роки, вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки, у зв`язку з невірним, на думку позивача, обчисленням розміру окладу за військове звання, відсутні. З огляду на вказане, цей суд дійшов висновку, що позовні вимоги у вказаній частині не підлягають задоволенню.

10.10. Щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань за період з 26.03.2020 по 11.09.2020, вихідної допомогу при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки з урахуванням розміру заробітної плати, визначеної статтею 81 Закону №1697-VII на підставі рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №1-223/2018(2840/18), суд першої інстанцій зазначив, що дія статті 81 Закону 1697-VII у редакції, чинній у період з 26.03.2020 до 11.09.2020, не поширюється на прокурорів Військової прокуратури об`єднаних сил.

10.11. Так, судом першої інстанції зауважено, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (Постанова № 505).

10.12. Також, на думку суду першої інстанції, вимога щодо зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил здійснити позивачу виплату компенсації за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби в розмірі середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до вимог статей 116 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

11. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 21.09.2022 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил задовольнив частково:

11.1. рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2021 у справі №280/7318/20 змінив:

11.2. доповнив рішення суду першої інстанції у справі № 280/7318/20 абзацами шостим та сьомим наступного змісту: "Визнати протиправними дії Військової прокуратури об`єднаних сил щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 283 доби без урахування вимог пункту 3 XXXI розділу Порядку № 260. Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 283 діб з урахуванням вимог пункту 3 XXXI розділу Порядку № 260, з урахуванням раніше виплачених сум". Абзаци 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2021 у справі №280/7318/20 вважати абзацами 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17.

11.3. в іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2021 у справі № 280/7318/20 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про зобов`язання вчинити певні дії залишено без змін.

14. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в означеній частині, суд апеляційної інстанції виходив із того, що застосоване судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні неоднозначне тлумачення норм пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260, щодо відсутності підстав для застосування до кола осіб, перелічених в абзаці першому зазначеного пункту, зокрема, щодо звільнених з військової служби у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів (підпункт «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону № 2232- XII коефіцієнтів кратності при обчисленні днів відпустки, порядок проведення якого передбачено абзацом третім вказаного пункту, суперечить принципу верховенства права, а також приписам статей 2, 6 та 242 КАС України та призвів до прийняття незаконного судового рішення у відповідній частині.

14.1. Суд цієї інстанції зауважив, що матеріали справи свідчать, що позивач має понад 16 років календарної вислуги, а тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги в частині нарахування та виплатити позивачу компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 283 доби з урахуванням кратності відповідно до вимог пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260.

14.2. Щодо вирішення судом першої інстанції іншої чистини позовних вимог суд апеляційної інстанції в цілому погодився із його висновками.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

15. Від Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил до Верховного Суду (далі - Суд) 14.11.2022 надійшла касаційна скарга, де скаржник просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.09.2022 у справі № 280/7318/20 в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористанні відпустки у кількості 283 доби з урахуванням коефіцієнту кратності, передбаченого пунктом 3 розділу XXXI Порядку № 260 та залишити в цій частині в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2021.

16. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

16.1. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин не враховано практику Верховного Суду щодо застосування пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260 у подібних правовідносинах, сформовану у постанові від 30.06.2022 у справі № 420/2803/21.

16.2. Так, скаржник указує, що у наведеній вище постанові Верховний Суд надаючи оцінку можливості застосування положень пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260 при вирішенні питання щодо обчислення грошової компенсації за невикористані дні відпусток, зазначив, що кратність, яку треба застосовувати при обчисленні цих виплат відповідно до абзацу третього пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260, може стосуватися тих військовослужбовців й умов/правил надання їм відпусток, які передбачені абзацом першим пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, тобто коли це стосується військовослужбовців, які звільняються з інших підстав, ніж як за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів (у тексті пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 (абзац другий) їх синтаксично виокремлено як "інші військовослужбовці"), і яким при звільненні відпустка надається (чи замість якої вони можуть отримати грошову компенсацію) з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ. Водночас, ця кратність, якщо зважити на синтаксичну побудову норми абзацу третього пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260, стосується обчислення грошового забезпечення/грошової компенсації щодо відпусток військовослужбовців у рік звільнення. Іншими словами, застосування кратності при обчисленні грошового забезпечення/грошової компенсації щодо всіх днів невикористаної щорічної відпустки (основної і додаткової) військовослужбовців у зв`язку зі звільненням зі служби - тим паче незалежно від підстав їх звільнення - не передбачено і це суперечило б (наведеним вище) положенням Закону № 2011-ХІІ щодо надання відпусток військовослужбовцям.

16.3. Скаржник наголошує, що у цій справі позивача звільнили з військової служби у зв`язку зі скороченням штатів, а тому йому нарахували грошову компенсацію за 283 днів невикористаних відпусток без застосування кратності 3,3 дні, оскільки на те не було правових підстав.

16.4. Відповідач підкреслює, що ані положення статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, ані пункт 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 не передбачають застосування "коефіцієнту" кратності 3,3 календарних дні за всі дні невикористаних відпусток (на чому наполягає позивач) при обчисленні грошової компенсації безвідносно до підстав звільнення.

16.5. А тому, на думку скаржника, висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 суперечать висновкам Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, які викладені у вищевказаній постанові.

17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.12.2022 відкрите касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.

18. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27.04.2023 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без виклику учасників за наявними у справі матеріалами.

Позиція інших учасників справи

19. Ухвалу Верховного Суду від 23.12.2022 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил доставлено до електронного кабінету позивача в системі «Електронний суд» 23.12.2022, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Водночас правом подати відзив на касаційну скаргу позивач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.

Позиція Верховного Суду

Джерела права. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

20. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22. Судове рішення у цій справі оскаржуються лише в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористанні відпустки у кількості 283 доби з урахуванням коефіцієнту кратності, передбаченого пунктом 3 розділу XXXI Порядку № 260.

23. В іншій частині позовних вимог касаційна скарга доводів незгоди з оскаржуваною постановою не містить, а тому Верховний Суд не перевіряє застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в неоскаржуваній частині.

24. Спір у цій справі виник, серед іншого, з приводу відмови суб`єкта владних повноважень нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані відпуски у кількості 283 доби з урахуванням коефіцієнту кратності, передбаченого пунктом 3 розділу XXXI Порядку № 260, з урахуванням раніше виплачених сум.

25. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи, оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія суддів виходить із такого.

26. Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

27. Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

28. Відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. 29. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

30. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).

31. Згідно з пунктом 3 Розділу XXXI Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

32. Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

33. При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку:

тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня;

тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.

Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.

Грошове забезпечення за період відпустки виплачується до дня закінчення відпустки включно на підставі наказу командира військової частини.

34. Аналіз положень пунктом 3 Розділу XXXI Порядку № 260 у взаємозв`язку із нормами статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в контексті спірних правовідносин дає підстави для висновку, що у рік звільнення військовослужбовцям, звільненим з військової служби, зокрема у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

35. Проте, іншим військовослужбовцям, які звільняються з військової служби, за їх бажанням, виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, які визначаються пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, а також за дні відпустки за минулі роки.

36. При цьому, розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення, військовослужбовцям, які звільняються з військової служби, за їх бажанням обчислюється з урахуванням вислуги років, зокрема, тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня за кожен повний місяць служби у році звільнення.

37. Тобто, у рік звільнення військовослужбовцю, звільненого з військової служби у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, який, зокрема, має вислугу років від 15 до 20 календарних років (у цьому випадку позивачу), виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки (40 календарних днів), а також дні додаткової відпустки у році звільнення незалежно від періоду служби у році звільнення, в тому числі за минулі роки.

38. Натомість, у рік звільнення військовослужбовцю, звільненого з військової служби з інших підстав, який, зокрема, має вислугу від 15 до 20 календарних років, виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки за минулі роки, а також невикористані дні щорічної основної відпустки, та дні додаткової відпустки у році звільнення, однак із розрахунку 3,3 календарних дня за кожен повний місяць служби прослужений в році звільнення (або 1/12 частини тривалості відпустки, на яку він має право відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ (40:12 = 3,3)).

39. Колегія суддів зауважує, що питання застосування положень пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260 при вирішенні питання щодо обчислення грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних і додаткових відпусток було предметом дослідження Верховного Суду у постанові від 30.06.2022 у справі № 420/2803/21 у подібних правовідносинах, де при звільненні позивача з військової служби за станом здоров`я (підпункт "б" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ) останньому нарахували грошову компенсацію за дні невикористаних відпусток без застосування (до усіх цих днів) кратності.

40. Так, у цій справі Верховний Суд зауважив, що у разі звільнення військовослужбовців з інших підстав, крім тих чотирьох, які зазначено в абзаці першому пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 (за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів ), тривалість щорічної основної відпустки (яка за загальним правилом має надаватися протягом календарного року) - у році звільнення - залежить від кількості повних місяців служби у році звільнення і має надаватися з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до згаданого пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ. Приміром, якщо відпустка військовослужбовця, який має вислугу понад 20 календарних років (як-от позивач у справі № 420/2803/21) становить 45 календарних днів, то 1/12 від цієї тривалості становитиме 3,8 дні (45:12) за один повний місяць служби.

41. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що грошове забезпечення за період наданої відпустки або грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної і додаткової відпусток - виплата яких тут пов`язується зі звільненням військовослужбовців з військової служби - залежить від підстав звільнення з військової служби, відповідно й від умов (правил) надання їм відпустки, які визначені Законом № 2011-ХІІ (абзаци перший, другий пункту 14 статті 10-1 цього Закону). Опосередковано до такого висновку наштовхують також положення абзацу четвертого пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, які передбачають відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця (за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів ).

42. Верховний Суд зазначив, що при звільненні з військової служби з таких підстав, як за віком, за станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів військовослужбовцю - у році звільнення - надається можливість піти у відпустку повної тривалості, на яку він має право відповідно до пункту 1, а також пункту 2 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, або отримати замість них грошову компенсацію, у тому числі за невикористані дні відпусток за минулі періоди.

43. Інакша ситуація з тими військовослужбовцями, які звільняються з інших підстав, аніж згадані чотири. Їм - у році звільнення - дається можливість піти у щорічну основну відпустку, але тривалість цієї відпустки, по суті, буде пропорційна часу військової служби у році звільнення. Алгоритм визначення цієї пропорції написано вище (абзац перший пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ).

44. На підставі аналізу означених норм Верховний Суд у справі № 420/2803/21 дійшов висновку, що кратність, яку треба застосовувати при обчисленні цих виплат відповідно до абзацу третього пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260, може стосуватися тих військовослужбовців й умов/правил надання їм відпусток, які передбачені абзацом першим пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, тобто коли це стосується військовослужбовців, які звільняються з інших підстав, ніж як за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів (у тексті пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 (абзац другий) їх синтаксично виокремлено як "інші військовослужбовці"), і яким при звільненні відпустка надається (чи замість якої вони можуть отримати грошову компенсацію) з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ. Водночас, ця кратність, якщо зважити на синтаксичну побудову норми абзацу третього пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260, стосується обчислення грошового забезпечення/грошової компенсації щодо відпусток військовослужбовців у рік звільнення. Іншими словами, застосування кратності при обчисленні грошового забезпечення/грошової компенсації щодо всіх днів невикористаної щорічної відпустки (основної і додаткової) військовослужбовців у зв`язку зі звільненням зі служби - тим паче незалежно від підстав їх звільнення - не передбачено і це суперечило б (наведеним вище) положенням Закону № 2011-ХІІ щодо надання відпусток військовослужбовцям.

45. Висновки й підходи, наведені Верховним Судом у цій постанові, є релевантними до обставин цієї справи, тож колегія суддів не бачить підстав для їхнього неврахування.

46. Повертаючись до обставин цієї справи зазначимо, що позивача звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, а отже суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що у цьому випадку положення абзаців другого та четвертого пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260 щодо виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення з розрахунку - 3,3 календарних дні, на позивача у спірних правовідносинах не поширюються.

47. Тут варто також зауважити, що ані нормами статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, ані пунктом 3 розділу XXXI Порядку № 260 не передбачено застосування "кратності" 3,3 календарних днів за всі дні невикористаної відпустки (на чому наполягає позивач) при обчисленні грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

48. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.04.2023 у справі № 420/139/21 за подібних правовідносин.

49. Беручи до уваги наведене, колегія суддів констатує, що частково задовольняючи позовні вимоги у цій частині, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування положень пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 без взаємозв`язку із приписами статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ.

50. На підставі вищевикладеного Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, який повно та правильно встановив обставини справи, ухваливши правильне по суті спору судове рішення.

51. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

52. Відповідно до приписів статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасоване судове рішення, яке відповідає закону.

53. З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 21.09.2022 підлягає скасуванню в частині визнання протиправними дій Військової прокуратури об`єднаних сил щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористанні відпуски у кількості 283 доби без урахування вимог пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260 та зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 283 діб з урахуванням вимог пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260, з урахуванням раніше виплачених сум, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.2021 у цій частині - залишенню в силі.

54. В неоскаржуваній частині, що не перевіряється Верховним Судом у межах цього касаційного провадження, рішення суду апеляційної інстанції відповідно до правил статті 350 КАС України підлягає залишенню без змін.

55. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил задовольнити.

2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 280/7318/20 в частині визнання протиправними дій Військової прокуратури об`єднаних сил щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані відпуски у кількості 283 доби без урахування вимог пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260 та зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпуски у кількості 283 доби з урахуванням вимог пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260, з урахуванням раніше виплачених сум - скасувати. У цій частині залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року.

3. В іншій частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 280/7318/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов М.В. Білак