Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 грудня 2018 року

Київ

справа №814/3162/15

адміністративне провадження №К/9901/38077/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року (Суддя: Марич Є.В.),

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року (Судді: Домісчі С.Д., Коваль М.П., Кравець О.О.),

у справі № 814/3162/15

за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області

до (ОСОБА_3) ОСОБА_3

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу в загальному розмірі 24 831,85 грн (з яких: 19 729,48 грн. - податок з доходів фізичних осіб, 170 грн. - штрафні санкції, 4 932,37 грн. штрафні санкції) (арк. справи 4-5).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, та прийняти нове судове рішення про задоволення позову, оскільки судами не враховано, що згідно з даними ЦБД ДРФО від 02.06.2014 року №49177, гр. ОСОБА_3 у 3 кварталі 2012 року отримала дохід за 126-ю ознакою ПАТ «Альфа-банк» (код ЄДРПОУ 23494714) у сумі 117 318,14 грн, який не був відображений у декларації про майновий стан за 2012 рік як такий, що підлягає оподаткуванню відповідно до ч. «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК України

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи , колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 ПК об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (абзац другий пункту 164.1 статті 164 ПК).

За визначенням підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК дохід з джерелом походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Цим підпунктом не встановлено виключний перелік доходів, які включаються до оподатковуваного доходу.

Згідно з підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Додаткові блага, згідно з визначенням, яке дає норма підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК, - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК встановлений як вичерпний і включає, серед інших, такі додаткові блага: суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації (абзац "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК у редакції Закону України від 6.12.2012 № 5519-VI).

З визначення додаткових благ та видів додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, можна зробити висновок, що додаткове благо кваліфікується як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Стосовно анулювання (прощення) кредитором суми боргу, то приріст фінансових показників платника податку - боржника виникає за рахунок суми, взятої в борг. Сама по собі грошова сума, взята в борг, не збільшує доход, оскільки надається на умовах повернення. У разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, ця сума збільшує доход боржника, зокрема і його оподатковуваний доход як платника податку. Так, при списанні заборгованості у вигляді тіла кредиту особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів в силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. При цьому, однак, прощення відсотків та пені, нарахованих на основну суму боргу, не призводять до приросту показників фінансового стану платника податку, а отже така сума процентів (пені) не є додатковим благом у розумінні вищевказаних норм ПК.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для стягнення з позивача податкового боргу в загальному розмірі 24 831,85 грн стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 27.06.2014 року № 505/14-03-17-03-08/2259314883, на підставі яких, винесені податкові повідомлення-рішення від 21.08.2014 року: № 007361703, яким донараховано відповідачу податок на доходи з фізичних осіб у розмірі 19 729,48 грн, та податковими повідомленнями-рішеннями № 007371703, та № 007361703 штрафні санкції в розмірі 170 грн, та 4 932,37 грн (арк. справи 12зв).

Підставою для відмови судом першої інстанції в задоволенні позову, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції стали посилання на те, що відсотки за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за рішенням банку не є доходом платника податків в розумінні вимог ПК України, який підлягає оподаткуванню згідно абз. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, у зв'язку з чим у відповідача відсутній обов'язок щодо самостійного нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення даного факту у декларації про майновий стан за 2012 рік.

До таких висновків суди дійшли посилаючись на кредитний договір від 19.05.2008 року №490070194.

Проте суд звертає увагу, що в матеріалах даної справи, відсутні: акт перевірки від 27.06.2014 року № 505/14-03-17-03-08/2259314883, на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення від 21.08.2014 року, сума за якими є предметом стягнення в даній справі; кредитний договір від 19.05.2008 року №490070194 укладений між відповідачем та Банком; а також інформація: щодо основної суми боргу (кредиту) прощеного (анульованого) банком за кредитним договором від 19.05.2008 року, та розмір нарахованих процентів за користування кредитом, пені, штрафів, інших можливих санкцій з суми, прощеної (анульованої) Банком за кредитним договором від 19.05.2008 року № 490070194, а також відомостей, чи були предметом судового оскарження податкові повідомлення-рішення від 21.08.2014 року: № 007361703,№ 007371703, які покладені в предмет стягнення в цій справі.

З врахуванням викладеного суд касаційної інстанції не може надати оцінку обґрунтованості висновкам судів першої та апеляційної інстанції за відсутності в матеріалах справи документальних підтверджень встановленого позивачем порушення, яке стало підставою для стягнення податкового боргу.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому, у відповідності до статті 77 КАС України, суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Разом з тим, за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року у справі № 814/3162/15 скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко