Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.08.2021 року у справі №420/4589/20
Постанова КАС ВП від 27.10.2022 року у справі №420/4589/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа №420/4589/20

адміністративне провадження №№К/9901/33202/21, К/9901/27578/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,

суддів: Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №420/4589/20

за позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури,

про визнання протиправними і скасування рішень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора і керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року

(головуючий суддя: Cтефанов С.О.)

і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року

(головуючий суддя: Танасогло Т.М., судді: Димерлій О.О., Єщенко О.В.).

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, в якому просила:

- визнати протиправним і скасувати рішення кадрової комісії №2 з атестації прокурорів регіональних прокуратур №27 від 5 березня 2020 року про неуспішне проходження атестації;

- визнати протиправним і скасувати наказ прокурора Одеської області від 29 квітня 2020 року №778к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 квітня 2020 року (ліквідація чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури);

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу прокуратури Одеської області та в органи прокуратури України з 30 квітня 2020 року, або на посаді, що є рівнозначною (рівноцінною) посаді, з якої її звільнено (ідентифікаційний код прокуратури Одеської області 03528552);

- стягнути з прокуратури Одеської області (вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026, Ідентифікаційний код 03528552) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 квітня 2020 року до дати постановлення судового рішення.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 3 липня 2006 року безперервно працювала в органах прокуратури, а з 26 листопада 2019 року обіймала посаду заступника начальника другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області.

Одночасно, наказом прокурора Одеської області від 29 квітня 2020 року №778к ОСОБА_1 звільнена з посади заступника начальника другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 квітня 2020 року (ліквідація чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).

Позивачка не погоджується зі своїм звільненням з підстав порушення відповідачами порядку проведення атестації. До того ж, ОСОБА_1 зауважила, що з посади та органів прокуратури вона звільнена на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», в той час як прокуратура Одеської області не реорганізовувалась.

Звертала також увагу, що під час проходження тестування вона погано себе почувала, про що позивачка сповістила членів кадрової комісії у відповідній заяві з проханням надати можливість повторно пройти 1 етап атестації. Проте, таку заяву ОСОБА_1 кадрова комісія не взяла до уваги й ухвалила рішення про неуспішне проходження нею атестації. На підставі цього рішення кадрової комісії було видано оскаржуваний наказ про звільнення в день перебування позивачки на лікарняному, про що вона зазначає як про додаткову підставу незаконності оскаржуваного наказу.

Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернулась до суду з метою його оскарження і відновлення своїх порушених трудових прав.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року, адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним і скасовано рішення кадрової комісії №2 з атестації прокурорів регіональних прокуратур №27 від 5 березня 2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»;

- визнано протиправним і скасовано наказ прокурора Одеської області №778к від 29 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 квітня 2020 року (ліквідація чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури);

- поновлено ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та органів прокуратури;

- стягнуто з Одеської обласної прокуратури (код ЄРДПОУ 03528552) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі: 302 961,06 грн;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі: 420,40 грн;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552) на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі: 420,40 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та органів прокуратури.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі: 30 003,39 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржуване рішення кадрової комісії №2 з атестації прокурорів регіональних прокуратур №27 від 5 березня 2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» не містить ні мотивів ні підстав його прийняття. Суди зауважили, що у рішенні кадрової комісії вказана лише кількість отриманих позивачкою за результатами іспиту балів, проте у ньому відсутні аргументи комісії виставлення саме такої кількості балів та з яких дійсних підстав виходила кадрова комісія під час ухвалення цього рішення. А тому, окружний суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що це рішення кадрової комісії є необґрунтованим і таким, що належить скасувати.

До того ж, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур протиправно не розглянуто заяву позивачки про перегляд результатів тестування і надання дозволу пройти повторне тестування, у зв`язку з поганим станом здоров`я, яке погіршилось перед та під час проходження тестування.

Судами попередніх інстанцій не було встановлено факт ліквідації, реорганізації або скорочення чисельності прокурорів прокуратури Одеської області, що свідчить про ненастання події, з якою пов`язана можливість застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» для звільнення працівника.

Тож, зважаючи на відсутність указаного факту, який обумовлює можливість звільнення за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», а також у зв`язку із визнанням протиправним і скасуванням рішення №27 від 5 березня 2020 року Другої кадрової комісії, суди попередніх інстанцій задовольнили вимогу про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення позивачки.

Встановивши факт незаконного звільнення позивачки з посади, суди попередніх інстанцій також поновили її на рівнозначній посаді, з якої її було звільнено та стягнули на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, з огляду на похідний характер цих вимог.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс Генерального прокурора і Одеська обласна прокуратура звернулись до Верховного Суду з касаційними скаргами на них.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів

У липні 2021 року керівник Одеської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року, й ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги керівник Одеської обласної прокуратури зазначив, що висновок судів попередніх інстанцій про відсутність ліквідації, реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів як причини незаконності звільнення позивачки, скаржник вбачає необґрунтованим, адже підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади, зокрема, у регіональних прокуратурах, звільняються, відповідно, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором. Ця норма є спеціальною щодо інших нормативно-правових актів, а тому висновок судів, що для звільнення за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» має відбутись ліквідація, реорганізація органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів є помилковим.

Також, скаржник наполягає на неправильному застосуванні судами статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - «КЗпП України»), в частині поновлення позивачки на посаді. Зауважує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення цієї статті, адже поновили позивачку не на посаді, з якої її було звільнено, а на рівнозначній посаді, а отже не взяв до уваги висновків Верховного Суду щодо застосування положень цієї норми, викладених, зокрема, у постановах від 22 травня 2018 року у справі №П/9901/101/18, від 4 липня 2018 року у справі №826/12916/15, від 6 березня 2019 року у справі №824/424/16-а, від 13 березня 2019 року у справі №826/751/16, від 27 червня 2019 року у справі №826/5732/16, від 26 липня 2019 року у справі №826/8797/15, 9 жовтня 2019 року у справі №П/811/1672/15, від 12 вересня 2019 року у справі №821/3736/15-а, 22 жовтня 2019 року у справі №816/584/17, від 15 квітня 2020 року у справі №826/5596/17, від 19 травня 2020 року у справі №9901/226/19.

До того ж, скаржник не погоджується із сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яку стягнули суди попередніх інстанцій на користь позивачки, з огляду на те, що ними не було враховано факт працевлаштування ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста в Одеській обласній прокуратурі. Отже, скаржник переконаний, що суди мали б врахувати розмір отримуваної позивачкою заробітної плати на цій посаді в контексті виконання нижчеоплачуваної роботи, з метою здійснення коректного розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Верховним Судом ухвалою від 14 вересня 2021 року було відкрито касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Учасники справи своїх відзивів на касаційну скаргу керівника Одеської обласної прокуратури не подали. Копію ухвали Суду про відкриття касаційного провадження Офіс Генерального прокурора отримав 20 вересня 2021 року, ОСОБА_1 - 19 вересня 2022 року.

У вересні 2021 року Офіс Генерального прокурора також подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року, й ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга Офісу Генерального прокурора подана на підставі аналогічних доводів як і скарга керівника Одеської обласної прокуратури.

У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора також додав, що оскаржуване позивачкою рішення про неуспішне проходження атестації є обґрунтованим та відповідає вимогам, встановленим Порядком №221, зокрема, містить посилання на нормативно-правові акти, що підтверджують повноваження комісії та підстави його прийняття, а також кількість набраних позивачкою балів, за результатом проходження 1 етапу атестації.

Скаржник наполягає, що подавши заяву про переведення до обласної прокуратури та про намір пройти атестацію, позивачка погодилась з порядком і умовами проведення такої атестації. А також була обізнана, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, її буде звільнено із займаної посади.

До того ж, скаржник зазначає, що у відомості за результатами проходження першого етапу атестації позивачка поставила свій підпис під кількістю набраних балів, тобто підтвердила їхню дійсність. Жодних зауважень у примітках до цієї відомості позивачкою не зазначено.

До того ж, Офіс Генерального прокурора заперечує факт нерозгляду кадровою комісією заяви ОСОБА_1 про повторне складення іспиту з підстав її поганого самопочуття під час проходження тестування. Зауважує, що протоколом Другої кадрової комісії від 5 березня 2020 року заява ОСОБА_1 поряд з іншими аналогічними заявами прокурорів була розглянута, за наслідками чого кадрова комісія дійшла висновку про відсутність підстав для повторного складання ОСОБА_1 іспиту.

Верховним Судом ухвалою від 9 листопада 2021 року було відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відзивів на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора сторони не подали. Копію ухвали Суду про відкриття касаційного провадження керівник Одеської обласної прокуратури отримав 16 листопада 2021 року, ОСОБА_1 - 19 вересня 2022 року.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у період з 3 липня 2006 року безперервно працювала в органах прокуратури, що підтверджується записами її трудової книжки НОМЕР_1 .

Наказом Прокуратури Одеської області №2311к від 26 листопада 2019 року ОСОБА_1 призначена на посаду заступника начальника другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержання законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури області, звільнивши її з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення цього ж управління.

9 жовтня 2019 року позивачка подала до Генерального прокурора України заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію, у якій, зокрема, зазначила, що вона усвідомлює та погоджується, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком проходження прокурорів атестації, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», її буде звільнено з посади прокурора.

7 лютого 2020 року Офіс Генерального прокурора прийняв наказ №78 «Про створення другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур».

Склад комісії: ОСОБА_2 - голова комісії, ОСОБА_3 - секретар комісії, ОСОБА_4 - член комісії та члени комісії, делеговані міжнародними і неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями: Вигівська Людмила, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Наказом Генерального прокурора №117 від 27 лютого 2020 року внесено зміни до наказу від 7 лютого 2020 року №78, яким виключено зі складу другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур ОСОБА_3 , натомість включено до складу комісії ОСОБА_7 та визначено його секретарем комісії.

Наказом Генерального прокурора від 6 березня 2020 року №136 до наказу від 7 лютого 2020 року №78 внесено зміни, зокрема, виключено зі складу другої кадрової комісії з атестації прокурів регіональних прокуратур ОСОБА_2 та Півторака В.В., натомість включено до складу комісії ОСОБА_8 (голова комісії) та ОСОБА_9 (секретар комісії).

5 березня 2020 року позивачка склала іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, за результатом якого згідно Відомості про результати тестування позивачка набрала 65 балів, що також підтверджується протоколом засідання другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 5 березня 2020 року №2 із переліком питань та відповідей позивачки.

Із результатами тестування позивачку ознайомлено під особистий підпис, що підтверджується відповідною відомістю.

5 березня 2020 року звернулася до Голови Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Каська В.В. із заявою в якій зазначила, що їй було погано перед початком, а також протягом всього періоду тестування, вона зверталась до лікарів, які фіксували тиск 150/110 та 160/110. Зазначені обставини не надали позивачці можливість об`єктивно скласти іспит. З урахуванням незадовільного стану здоров`я позивачки, а також у зв`язку з тим, що питання складено некоректно, ОСОБА_1 просила надати можливість повторно пройти тестування.

Заява позивачки від 5 березня 2020 року отримана Другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур - 5 березня 2020 року та зареєстрована за вхідним №201.

Протоколом засіданням Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №2 від 5 березня 2020 року вирішено: «Згідно з даними системи тестування та відомостей про його результати тестування з боку заявника було завершено, під час проведення тестування звернень до робочої групи та до членів комісії не було, відповідні акти не складалися. Надання роздруківок та можливості проходження повторного тестування Порядком не передбачено. Таким чином підстави для повторного проходження вказаними прокурорами етапу тестування, передбачені пунктом 7 Розділу І Порядку, відсутні. Відповідно до пунктів 6 і 7 Розділу І проходження винести на розгляд Другої кадрової комісії після розгляду заяви за результатами тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки».

5 березня 2020 року кадрова комісія №2 прийняла рішення №27 про те, що заступник начальника другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області, ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрала 65 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту та вона не допускається до проходження наступних етапів атестації. У зв`язку з цим заступник начальника другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області ОСОБА_1 неуспішно пройшла атестацію.

Наказом Прокуратури Одеської області №778к від 29 квітня 2020 року позивачку звільнено з посади заступника начальника другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 квітня 2020 року. Підстава: рішення №27 від 5 березня 2020 року кадрової комісії №2. Із вказаним наказом про звільнення, позивачка ознайомилась 15 травня 2020 року, про що свідчить її особистий підпис.

Також, судами встановлено, що відповідно до листка непрацездатності, позивачка з 8 квітня 2020 року до 28 квітня 2020 року і з 29 квітня 2020 року до 14 травня 2020 року перебувала на амбулаторному лікуванні.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом статей 2 5-1 Кодексу законів про працю України право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - «Закон»).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону визначено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Законом України від 19 вересня 2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону України «Про прокуратуру» були внесені зміни.

Статтею 14 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку із внесенням до неї змін Законом №113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.

Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону №113-ІХ.

За текстом Закону України «Про прокуратуру» слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».

Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Згідно з пунктом 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

Пунктом 14 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

Відповідно до пункту 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

За пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав:

1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.

Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України «Про прокуратуру».

Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

На виконання вимог Закону №113-IX наказом Генерального прокурора від 3 жовтня 2019 року №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації.

Відповідно до пункту 1 розділу 1 Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку №221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

Відповідно до пункту 11 Порядку №221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документа, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.

Згідно з пунктом 7 Порядку №221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Верховним Судом ухвалою від 14 вересня 2021 року було відкрито касаційне провадження за скаргою керівника Одеської обласної прокуратури на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Верховним Судом ухвалою від 9 листопада 2021 року було відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на підставі пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Проаналізувавши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання щодо правомірності звільнення позивачки на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури), у зв`язку з неуспішним проходженням прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (1 етап).

Одним із ключових у цій справі є питання щодо правильного розуміння сутності нормативного врегулювання підстав звільнення прокурорів з посади, що міститься в пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, а саме: чи обов`язково для звільнення прокурора в разі неуспішного проходження ним атестації є ще й одна з таких підстав, як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури (пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»).

Законом України «Про прокуратуру» забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

Проте, 19 вересня 2019 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ, яким внесено зміни до кодексів та законів України не скільки щодо форми чи змісту діяльності прокуратури, а скільки щодо реформи органів прокуратури в частині кадрових питань.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вимог пунктів 9, 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX ОСОБА_1 подала заяву у встановлений строк за визначеною формою, у зв`язку з чим останню допущено до проходження атестації прокурорів.

Отже, позивачка фактично погодилась зі встановленими умовами та правилами щодо переведення на посаду в обласну прокуратуру та проведення атестації.

Зі змісту пункту 19 Закону № 113-IX вбачається, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом обіймають посади в Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї з таких підстав:

1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

Отже, зі змісту указаних норм висновується, що підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1 - 4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації. Одночасно, закон не вимагає додаткової підстави для звільнення, зокрема такої, як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Закон визначає, що звільнення відбувається не з підстав, установлених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», а на підставі цього пункту, що є нормативною підставою.

Правомірність застосування до спірних правовідносин положень Закону №113-ІХ підтверджується також наступним.

Посилання у пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ на нормативний припис як на підставу для звільнення прокурора на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», містить інший зміст положень цієї статті, які визначають «Загальні підстави для звільнення прокурорів», визначені Законом, який прийнятий у часі раніше, а саме: 14 жовтня 2014 року, який набрав чинності 15 липня 2015 року.

Прокурор відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Отже, посилання на пункт 9 частини першої статті 51 Закону і посилання в пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, які передбачають законодавче регулювання підстав і умов звільнення прокурорів, має місце ситуація, коли на врегулювання цих правовідносин претендують декілька правових норм, які відмінні за своїм змістом і містяться в різних законах.

Порівнюючи співвідношення правових норм Закону України «Про прокуратуру» і Закону №113-ІХ, які визначають загальні підстави і умови, за яких можливе звільнення прокурорів, можна дійти висновку, що вони не суперечать одна одній, кожна з них має відповідне застосування для врегулювання певного аспекту правовідносин.

Існування Закону України «Про прокуратуру» і Закону №113-ІХ, які претендують на застосування до спірних правовідносин, були прийняті в різний час. Так, Закон України «Про прокуратуру», який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, прийнятий 14 жовтня 2014 року (набрав чинності 15 липня 2015 року), а Закон №113-ІХ, положення якого передбачають реалізацію першочергових заходів із реформи органів прокуратури, прийнятий 19 вересня 2019 року (набрав чинності 25 вересня 2019 року, крім окремих його приписів, що не мають значення для цієї справи). Тобто, Закон №113-ІХ який визначає способи і форми правового регулювання спірних правовідносин, набрав чинності у часі пізніше.

Застосовуючи згаданий принцип верховенства права, можна дійти висновку, що до спірних правовідносин застосованим є пункт 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, оскільки він передбачає процедуру атестації прокурорів і є спеціальним, прийнятий пізніше у часі, а отже, згідно правил конкуренції правових норм, має перевагу над загальним Законом України «Про прокуратуру».

Тому, Верховний Суд не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про ненастання правової підстави для звільнення позивачки у зв`язку із відсутністю реорганізації, ліквідації чи скорочення штату працівників, з урахуванням того, що звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» є нормативною підставою, а фактологічною - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачкою.

Тобто в цьому разі юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивачки на підставі зазначеної норми (пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»), є не закінчення процесу ліквідації чи реорганізації або завершення процедури скорочення чисельності прокурорів, а виключно наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.

Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 вересня 2021 року в справі №200/5038/20-а, від 21 вересня 2021 року в справі №160/6204/20, від 29 вересня 2021 року в справі №440/2682/20, від 20 жовтня 2021 року в справі №440/2700/20, від 20 жовтня 2021 року в справі №280/3705/20 та інших.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що положення Закону №113-IX на день їх виконання відповідачами і прийняття оскаржуваного наказу були чинними, неконституційними у встановленому законом порядку не визнавалися. Так само були чинними і положення Порядку №221, а тому правові підстави для їх незастосування відсутні.

Стосовно звільнення позивачки з підстав неуспішного проходження нею першого етапу атестації.

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №221 визначено, що у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

Пунктами 3, 5 розділу ІІІ Порядку №221 передбачено, що зразок тестових питань та правила складання іспиту оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.

Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту встановлює своїм наказом Генеральний прокурор після складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації (пункт 6 розділу ІІІ Порядку №221).

Інші питання, пов`язані із проведенням атестації прокурорів, врегульовані розділом V Порядку №221. Так, уповноваженими суб`єктами з питань забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації є члени комісії та робоча група відповідної кадрової комісії (пункт1 розділу V Порядку №221).

У разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії (пункт 2 розділу V Порядку №221).

Як вже зазначалось, судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вимог пунктів 9, 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX ОСОБА_1 подала заяву у встановлений строк за визначеною формою, у зв`язку з чим останню допущено до проходження атестації прокурорів.

У цій заяві позивачка підтвердила своє бажання пройти атестацію, вказала на ознайомлення та погодження з усіма умовами та процедурами проведення атестації, що визначені Порядком №221, зокрема, й стосовно того, що в разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком №221, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, її буде звільнено з посади прокурора.

Проте, за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (перший етап атестації) ОСОБА_1 набрала 65 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (70), і її не допущено до проходження наступного етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ці результати відображені у відповідній відомості, в якій позивачка поставила власний підпис, чим підтвердила їх достовірність.

У примітках до цієї відомості будь-які зауваження з боку ОСОБА_1 щодо процедури та порядку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора відсутні.

Стосовно доводів позивачки про нерозгляд її заяви про повторне проходження тестування, а також погане самопочуття під час складання іспиту, то Верховний Суд зазначає про таке.

Так, як свідчить протокол №2 від 5 березня 2020 року засідання Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, на ньому розглядалася низка питань, пов`язаних із проходженням атестації прокурорів. Одночасно, під одинадцятим питанням порядку денного даного засідання, комісією безпосередньо розглядалася заява позивачки про повторне проходження нею тестування. За результатами розгляду такої заяви кадровою комісією ухвалено рішення про відмову у її задоволенні, оскільки заявник не зверталась до представників кадрової комісії з цього питання для фіксації такої ситуації.

Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про нерозгляд заяви ОСОБА_1 від 5 березня 2020 року, оскільки некоректно процитували абзац «вирішили» одинадцятого питання порядку денного протоколу №2 від 5 березня 2020 року (т. 1 а.с. 220, 222), а саме: «Згідно з даними системи тестування та відомостей про його результати тестування з боку заявника було завершено, під час проведення тестування звернень до робочої групи та до членів комісії не було, відповідні акти не складалися. Надання роздруківок та можливості проходження повторного тестування Порядком не передбачено. Таким чином підстави для повторного проходження вказаними прокурорами етапу тестування, передбачені пунктом 7 Розділу І Порядку, відсутні. Відповідно до пунктів 6 і 7 Розділу І Порядку, п. 5 Розділу ІІ Порядку за результатами розгляду заяв та на підставі результатів тестування відмовити вказаним вище прокурорам у повторному проходженні тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та визнати неуспішним проходження атестації зазначених осіб».

Менше з тим, Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21 вересня 2021 року у справах № 200/5038/20-а та № 160/6204/20, від 24 вересня 2021 року у справі №160/6596/20, від 10 листопада 2021 року у справі №160/6065/20, від 17 листопада 2021 року у справі №340/1673/20, від 25 листопада 2021 року у справі №160/5745/20, від 25 січня 2022 року у справі №160/6238/20, від 15 лютого 2022 року у справі №480/3785/20 висловив правову позицію, відповідно до якої у разі об`єктивної наявності поганого самопочуття прокурора або технічних проблем під час тестування єдиною логічною, послідовною і такою, що сприймається, є поведінка, коли прокурор звертається до членів комісії або робочої групи і не завершує тестування, передбачаючи, що результат буде негативний, і просить з огляду на ситуацію, що склалася, перенести тестування на інший день.

Між тим, ОСОБА_1 таких дій не вчинила, а навпаки, завершила тестування без висловлення зауважень. Варто відзначити, що у разі незгоди з порядком проведення тестування, поганим самопочуттям чи будь-якої іншої непередбачуваної ситуації під час складання іспиту, позивачка мала право (можливість) це зафіксувати у письмовому вигляді, зробити примітки чи зауваження уповноваженим особам, чого нею не було зроблено.

ОСОБА_1 будучи своєчасно ознайомлена з Порядком №221, жодних заяв щодо стану здоров`я з метою перенесення дати іспиту, як це передбачено пунктом 11 Розділу І Порядку, завчасно до комісії не подавала.

Варто зазначити, що сам факт звернення позивачки із заявою про погане самопочуття після неуспішного проходження нею тестування не є доказом його наявності, а може свідчити про намагання спростувати або оскаржити отриманий негативний результат.

Про такі обставини (погане самопочуття) позивачка могла зазначити також у відомості, в якій ставила підпис відразу після завершення тестування, засвідчуючи отриманий результат, але вона цього не зробила.

До того ж, варто зазначити, що перед початком тестування для усіх його учасників було проведено детальний інструктаж, у тому числі щодо дій у разі виникнення технічних проблем, поганого самопочуття та інших об`єктивних причин неможливості складання тестування.

Аналізуючи згадані обставини справи, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення кадрової комісії, на підставі якого було видано оспорюваний наказ про звільнення позивачки, є обґрунтованим, мотивованим, містить посилання на нормативно-правові акти, обґрунтування щодо набрання позивачем за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора 65 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, а тому підстави для його скасування відсутні.

Аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24 вересня 2021 року у справі №160/6596/20, від 21 вересня 2021 року у справі №200/5038/20-а.

Зважаючи на наведене, правові підстави для визнання протиправним і скасування рішення кадрової комісії, на підставі якого було винесено оспорюваний наказ про звільнення, відсутні.

Щодо доводу позивачки стосовно того, що наказ про її звільнення є незаконним, оскільки був винесений у період перебування її на лікарняному, то Суд відхиляє його з огляду на пункт 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, відповідно до якого прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.

За наведеного правового регулювання та встановлених фактичних обставин справи, касаційний суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки ухвалили оскаржувані судові рішення з порушенням норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладене, Верховний Суд не надає оцінку доводам скаржників про протиправність поновлення позивачки на посаді й помилковість обрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, так як ці вимоги є похідними, а отже у їхньому задоволенні також належить відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Частиною першою статті 351 КАС України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 351 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень суду першої й апеляційної інстанцій, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 139 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Офісу Генерального прокурора і керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №420/4589/20 скасувати.

Ухвалити в цій справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, про визнання протиправними і скасування рішень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

………………….

………………….

………………….

Н.М. Мартинюк

В.Е. Мацедонська

М.І. Смокович,

Судді Верховного Суду