Історія справи

Постанова КАС ВП від 27.09.2022 року у справі №440/2681/20
Ухвала КАС ВП від 23.03.2021 року у справі №440/2681/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року

м. Київ

справа №440/2681/20

адміністративне провадження № К/9901/7691/21 ; К/9901/13187/21

№ К/9901/7691/21; К/9901/13187/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В.Е.

суддів: Радишевської О.Р., Данилевич Н.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами

касаційні скарги Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року (головуючий суддя - Чеснокова А.О.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року (головуючий суддя - Жигилій С.П., судді: Русанова В.Б., Перцова Т.С.)

у справі №440/2681/20

за позовом ОСОБА_1

до Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулась до суду з позовом до прокуратури Полтавської області (протокольною ухвалою суду назву відповідача Прокуратуру Полтавської області було замінено на Полтавську обласну прокуратуру відповідно до наказу Офісу Генерального прокурора № 414 від 08 вересня 2020 року "Про день початку роботи обласних прокуратур" та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) (далі - відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 2), Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 3), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора № 313 від 09 квітня 2020 року про неуспішне проходження атестації позивачкою;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Полтавської області № 293к від 29 квітня 2020 року про звільнення позивачки з посади заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області та з органів прокуратури;

- поновити позивачку на посаді заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області та в органах прокуратури або на рівнозначній посаді, зарахувавши час вимушеного прогулу до загального строку служби в органах прокуратури України;

-стягнути з прокуратури Полтавської області на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 квітня 2020 року по дату винесення судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведення другого етапу атестації прокурорів Другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора прийнято рішення № 313 від 09 квітня 2020 року про неуспішне проходження позивачкою атестації, яке стало підставою для винесення наказу прокуратури Полтавської області від 29 квітня 2020 року № 293к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області та з органів прокуратури Полтавської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

На думку позивачки, атестація прокурорів проведена з порушенням вимог чинного законодавства, рішення атестаційної комісії було також прийнято з порушенням, що відповідно призвело до прийняття незаконного наказу про її звільнення із займаної посади.

Позивачка зазначає, що посилання відповідача-1 у спірному наказі при звільненні на положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) є неналежними, з огляду на те, що фактично ані ліквідація, ані реорганізація органів прокуратури не мали місця.

Окрім того, оскаржуваний наказ не містить чіткої конкретизації підстав звільнення.

Також позивачка посилається на те, що неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки не є підставою для застосування підпункту 2 пункту 19 Розділу ІІ Закону України Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX (далі - Закон № 113-IX), оскільки тестування на загальні здібності та навички не є предметом атестації, а тому дана обставина не може слугувати підставою для звільнення.

Одночасно позивачка стверджує про порушення Офісом Генеральної прокуратури порядку формування кадрових комісій, порушення відповідачами вимог трудового законодавства щодо персонального попередження про звільнення, заборони звільнення під час тимчасової непрацездатності, відсутність підстав для звільнення у зв`язку з реорганізацією, ліквідацією або скороченням кількості прокурорів.

Додатково позивачка на обґрунтування своєї позиції зазначає про те, що її звільнення із займаної посади здійснено під час перебування її на лікарняному та у відпустці, що відповідно є грубим порушенням норм трудового законодавства.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії № 313 від 09 квітня 2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки" заступником начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 ;

- визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Полтавської області від 29 квітня 2020 року № 293к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області та з органів прокуратури Полтавської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30 квітня 2020 року;

- поновлено ОСОБА_1 в органах Полтавської обласної прокуратури (до зміни назви - Прокуратура Полтавської області) на рівнозначній (рівноцінній) посаді заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області з 01 травня 2020 року;

- стягнуто з Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя, 7, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 02910060) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 травня 2020 року по 30 вересня 2020 року в розмірі 130 034 (сто тридцять тисяч тридцять чотири) гривні 32 (тридцять дві) копійки з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що посилання в оскаржуваному наказі на пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, як підставу для звільнення, в нормі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, вказує на обов`язкову необхідність сукупності двох юридичних фактів для прийняття рішення про звільнення:

- рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

- ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення частини кількості прокурорів органу прокуратури.

У разі, якщо б застосування підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX не потребувало наявності факту ліквідації, реорганізації або скорочення, не було б потрібним саме посилання на пункт 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII.

Однак, в даному випадку ні реорганізація, ні ліквідація прокуратури Полтавської області, де була працевлаштована позивачка, не відбувалася.

Скорочення посади, яку займала позивачка, а також ліквідація підрозділу, в якому працювала ОСОБА_1 станом на дату звільнення її з посади не мали місця. Реорганізація прокуратури Полтавської області, згідно з передбаченим законом порядком, не здійснювалась.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка не могла бути звільненою без наявності юридичного факту реорганізації чи ліквідації прокуратури Полтавської області, де вона була працевлаштована.

Прокурор Полтавської області не мав наданих йому Законом повноважень звільняти позивачку з підстав, інших, ніж визначені Законом України «Про прокуратуру», застосовуючи норми розділу «Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»; підпункт 2 пункту 19 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» міг бути застосований тільки у разі реорганізації чи ліквідації органу прокуратури чи скорочення штату прокурорів.

Суд першої інстанції стягнув на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 130 034, 32 грн. (104 (робочих дні вимушеного прогулу) Х 1250,33 грн (середньоденна заробітна плата)), з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Полтавської обласної прокуратури залишено без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 440/2681/20 змінено, викладено абзаци 4, 7 резолютивної частини рішення в такій редакції:

"Поновити ОСОБА_1 в Прокуратурі Полтавської області (код ЄДРПОУ - 02910060, після зміни назви - Полтавська обласна прокуратура) на посаді заступника начальника відділу роботи з кадрами з 01 травня 2020 року."

"Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді з 01 травня 2020 року та в частині стягнення з Полтавської обласної прокуратури середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 25631 (двадцять п`ять тисяч шістсот тридцять одна) гривня 77 (сімдесят сім) копійок".

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року по справі № 440/2681/20 залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, оскільки рішення №313 від 09 квітня 2020 року Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур та наказ прокуратури Полтавської області №293к від 29 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області та з органів прокуратури Полтавської області є протиправними, та, враховуючи те, що позивачку звільнено саме з посади заступника начальника відділу роботи з кадрами Прокуратури Полтавської області, а також, враховуючи вимоги частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, порушені права позивачки підлягають відновленню шляхом поновлення ОСОБА_1 в Прокуратурі Полтавської області (код ЄДРПОУ 02910060, після зміни назви Полтавська обласна прокуратура) на посаді заступника начальника відділу роботи з кадрами з 01 травня 2020 року.

Відповідно до пунктів 2-3 частини першої статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 25631,77 грн, слід звернути до негайного виконання.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзиву (заперечень).

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Полтавська обласна прокуратура та Офісу Генерального прокурора - подали касаційні скарги (№К/9901/7691/21, №К/9901/13187/21), в яких просять рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Полтавська обласна прокуратура у своїй касаційній скарзі вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», на виконання вимог підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ від 19.09.2019 року щодо законності наказу про звільнення позивача з посади та з органів прокуратури.

Також відповідач 1 зазначає, що за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (другий етап атестації), ОСОБА_1 набрала 92 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (93), внаслідок чого останню не допущено до проходження наступного етапу атестації - співбесіди.

Ці результати відображені у відповідній відомості, у якій позивачка поставила власний підпис, чим підтвердила їх достовірність.

При цьому, у графі «Примітки» відомості про результати тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки будь-які зауваження з боку ОСОБА_1 щодо процедури та порядку складання іспиту у формі анонімного тестування відсутні.

Також листом від 27 квітня 2020 року №270420-1 ТОВ «Сайметрікс-Україна» засвідчило виникнення технічної несправності під час проведення тестування на загальні здібності лише 02 березня 2020 року, що призвело до тимчасового зриву тестування під час його проведення. Після усунення технічної несправності у наступні дні 03 березня 2020 року по 05 березня 2020 року, (в тому числі в день складання іспиту позивачкою - 05 березня 2020 року), не було зафіксовано жодної технічної проблеми.

Відповідач 1 зазначає, що ОСОБА_1 із заявою про повторне проходження тестування через погане самопочуття, незадовільний стан здоров`я до чи у ході проведення тестування не зверталась, а вказала цю обставину лише після неуспішного проходження тестування.

З огляду на вказане, уважає висновки судів про можливі технічні збої у роботі комп`ютерної техніки, ненадання відповідачами доказів їх усунення та неналежний розгляд комісією заяви позивачка про погане самопочуття, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. У зв`язку з цим, стверджує, що Другою кадровою комісією прийнято законне рішення від 09 квітня 2020 року № 313 про неуспішне проходження позивачкою атестації, що має правовим наслідком звільнення позивачки з посади заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області та з органів прокуратури.

Також відповідач 1 зазначає, що рішення суду про поновлення позивачки на рівнозначній (рівноцінній) посаді заступника начальника відділу роботи з кадрами Полтавської обласної прокуратури з 01 травня 2020 року не ґрунтується на вимогах закону, оскільки Полтавська обласна прокуратура створена наказом Генерального прокурора лише 11 вересня 2020 року, отже, поновити позивача на посаді в Полтавській обласній прокуратурі з моменту звільнення неможливо у зв`язку з тим, що на момент необхідного поновлення такого органу не існувало.

Офіс Генерального прокурора вказує про те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновок викладений в постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 200/13482/19-а, де в пункті 57 вказано, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», що є таким самим юридичним фактом як і рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.

Також скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ

щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора лише у разі успішного проходження атестації, пункту 9, на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 17 щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, а також щодо застосування підпункту 2 пункту 19 Закону № 113-ІХ, як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів.

Окрім того, відповідач 2 стверджує, що кадровою комісією прийнято законне і мотивоване рішення від 09 квітня 2020 року №313 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації, що у свою чергу стало наслідком для недопущення ОСОБА_1 до проходження наступного етапу атестації.

Вказує, що поновлення позивачки, яка неуспішно пройшла атестацію, на посаді в органах прокуратури, всупереч конституційному принципу рівності громадян, надасть їй привілеї перед прокурорами, які успішно пройшли атестацію, та не є належним способом захисту її прав, в силу приписів Закону України № 113-ІХ.

Офіс Генерального прокурора зауважує, що відсутність процедури підтвердження відповідності осіб вимогам до членів кадрових комісій не порушує права прокурорів. Визначення складу комісій і порядку їх роботи є дискреційним повноваженням Генерального прокурора.

У свою чергу, наказ про утворення другої кадрової комісії, яка забезпечувала супроводження атестації позивачки, не був оскаржений останньою.

Відповідач 2 зазначає, що підставою для звільнення є не завершення процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.

Також відповідач 2 уважає, що помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про неправомірне втручання у право на повагу до приватного життя позивачки, оскільки порядок та умови атестації прокурорів є однаковими для всіх прокурорів та ґрунтуються на вимогах закону.

ОСОБА_1 були подані пояснення, де вона вказує про те, що наразі предмет спору відсутній, оскільки відповідно до рішення кадрової комісії №16 від 30 березня 2021 року заступник начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 успішно пройшла атестацію; наказом Полтавської обласної прокуратури 16 квітня 2021 року позивачку переведено на посаду прокурора відділу підтримання публічного обвинувачення в суді та забезпечення діяльності у сфері запобігання і протидії корупції Полтавської обласної прокуратури.

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Полтавської обласної прокуратури на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, а саме - відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» на виконання вимог підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ від 19.09.2019 року щодо законності наказу про звільнення позивача з посади та з органів прокуратури.

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року на підставі пунктів 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України, а саме - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора лише у разі успішного проходження атестації, пункту 9, на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 17 щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, а також щодо застосування підпункту 2 пункту 19 Закону № 113-ІХ, як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів.

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2022 року призначено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 27 вересня 2022 року.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури Полтавської області на різних посадах, починаючи з 09 липня 2008 року.

Згідно з наказом від 15 липня 2019 року №162к ОСОБА_1 займала посаду заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області, що також підтверджується копією трудової книжки позивача.

Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" усі працівники органів прокуратури підлягають проходженню атестації на підставі "Порядку проходження прокурорами атестації" (надалі Порядок № 221), затвердженого наказом Генерального прокурора України № 221 від 03 жовтня 2019 року.

11 жовтня 2019 року позивачкою подано заяву Генеральному прокурору України про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію на підставі вказаного вище Положення.

Наказом Генерального прокурора № 78 від 07 лютого 2020 року створено Другу кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур.

За результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону; відповідності здійснювати повноваження прокурора ОСОБА_1 набрала 81 бал та була допущена до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички.

За результатами проведення другого етапу атестації прокурорів Другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийнято рішення № 313 від 09 квітня 2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації, згідно з яким, позивачка за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички набрала 92 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, вона не допускається до етапу проходження співбесіди.

На підставі рішення Другої кадрової комісії № 313 від 09 квітня 2020 року про неуспішне проходження позивачкою атестації, наказом прокуратури Полтавської області від 29 квітня 2020 року № 293к позивачку звільнено з посади заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області та з органів прокуратури Полтавської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30 квітня 2020 року.

Не погоджуючись з рішенням Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 313 від 09 квітня 2020 року про неуспішне проходження останньою атестації та наказом прокуратури Полтавської області від 29 квітня 2020 року № 293к про звільнення з посади, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

Статтею 4 Закону № 1697-VII установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом (частина третя статті 16 Закону № 1697-VII із змінами, внесеними згідно із Законом № 113-IX).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX (далі - Закон № 113-IX, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)

Згідно зі статтею 21 Закону № 113-IX у тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".

Абзацами першим та другим пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

Відповідно до пунктів 4 - 6 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 передбачено, що день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".

Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України.

З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до абзацу першого пункту 7, пункту 9 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 12 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX).

Відповідно до пункту 13 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Пунктом 16 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX визначено, що за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється (пункт 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX).

Згідно з пунктом 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; 3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію; 4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 № 221 (далі - Порядок № 221, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Відповідно до пунктів 2, 4 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

Згідно з пунктом 6 розділу I Порядку № 221 атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Згідно з пунктом 7 розділу I Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

Пунктом 8 розділу I Порядку № 221 передбачено, що за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Відповідно до пункту 9 розділу І Порядку № 221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

У разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 221).

Пунктами 3, 5 розділу ІІІ Порядку № 221 передбачено, що зразок тестових питань та правила складання іспиту оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.

Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту встановлює своїм наказом Генеральний прокурор після складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації (пункт 6 розділу ІІІ Порядку № 221).

Інші питання, пов`язані із проведенням атестації прокурорів, врегульовані розділом V Порядку № 221. Так, уповноваженими суб`єктами з питань забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації є члени комісії та робоча група відповідної кадрової комісії (пункт 1 розділу V Порядку № 221).

У разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії (пункт 2 розділу V Порядку № 221).

Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури про звільнення відповідного прокурора з посади та органів прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону. Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.

Порядок роботи кадрових комісій, затверджений наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233 (далі - Порядок № 233, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно з абзацом третім пункту 12 Порядку № 233 рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

Наказом Генерального прокурора від 21 лютого 2020 року № 105 встановлено прохідний бал (мінімально допустиму кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки під час атестації прокурорів регіональних прокуратур - 93 бали.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Полтавською обласною прокуратурою та Офісом Генерального прокурора касаційні скарги подані, зокрема, на підставі пунктів 1,3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ Закону №113-ІХ як підстави для звільнення прокурора, а також поряд з цим наголошується про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного за подібних обставин в постанові від 26 листопада 2020 року у справі №200/13482/19-а.

Водночас, переглянути (по суті) судове рішення у цій справі одночасно з двох (взаємовиключних) нормативних підстав неможливо, ураховуючи, що скаржниками фактично зазначено дві підстави для касаційного перегляду з одного й того ж питання (неуспішне проходження атестації як підстава для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII).

У зв`язку з цим колегія суддів зауважує, що фактичні обставини та межі касаційного перегляду судових рішень у справі №200/13482/19-а є відмінними від тих, які встановлено та заявлено в цій справі, а тому висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26 листопада 2020 року у справі №200/13482/19-а, не можуть слугувати прикладом правильного застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» у зіставленні з підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ як підстави для касаційного перегляду відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Спір у цій справі виник у зв`язку із винесенням Другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур рішення №313 від 09 квітня 2020 року про неуспішне проходження позивачкою атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, як такої, що набрала 92 бали, що є менше прохідного балу для успішного складення іспиту (93 бали), яке, у свою чергу, стало підставою для винесення наказу прокуратури Полтавської області № 293к від 29 квітня 2020 року про звільнення позивачки з посади заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Полтавської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

Щодо викладених скаржниками у касаційних скаргах доводів про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII у взаємозв`язку з підпунктами 1 - 4 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ суд касаційної інстанції зазначає таке.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, окрім іншого, виходили з того, що позивачка не могла бути звільнена на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII у зв`язку з відсутністю факту реорганізації чи ліквідації прокуратури Полтавської оьбласті, посаду у якій вона займала, а відповідачами не доведено і фактів скорочення кількості прокурорів.

У світлі аргументів касаційних скарг відповідачів слід зазначити, що питання застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у зіставленні з підпунктами 1 - 4 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IХ за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання вже неодноразово досліджувалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 вересня 2021 року, 24 вересня 2021 року та 29 вересня 2021 року у справах № 160/6204/20, № 200/5038/20-а, № 160/6596/20, № 140/3790/19, № 280/4314/20, № 440/2682/20.

У вказаних справах Верховний Суд дійшов висновку про те, що у пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ вказівку на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, як на підставу для звільнення прокурора, необхідно застосовувати до спірних правовідносин у випадках, які визначені нормами спеціального Закону № 113-ІХ, що передбачають умови проведення атестації (а саме три етапи, визначені пунктом 6 розділу І Порядку № 221 відповідно до Закону № 113-ІХ).

Крім того, у наведених справах Верховний Суд зазначив, що аналіз положень абзацу першого пункту 19 Закону № 113-IX дає підстави для висновку про те, що підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1 - 4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації; і Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 жовтня 2021 року у справі № 440/2700/20, від 25 листопада 2021 року у справі №160/5745/20, від 21 грудня 2021 року у справі №420/9066/20, у яких Верховний Суд дійшов висновку про те, що фактологічною підставою для звільнення є одна з підстав, передбачених підпунктами 1 - 4 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-IX, а нормативною підставою є пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Обґрунтовуючи такий висновок, Верховний Суд у справах №440/2700/20, № 160/5745/20, № 420/9066/20 додатково зазначив, що загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді передбачені статтею 51 Закону № 1697-VII. Пункт 9 частини першої цієї статті встановлює, що прокурор звільняється з посади у разі, зокрема, ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

При цьому, безпосередні умови звільнення прокурора з посади, передбачені статтями 52 - 60 цього Закону, норми яких корелюються з нормами щодо загальних умов звільнення, що встановлені частиною першою статті 51 цього Закону.

Зокрема, щодо приписів пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону, то їм корелюють положення статті 60 цього Закону, якими конкретизовано підстави звільнення прокурора з посади в разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Водночас у наведених справах Верховний Суд зауважив, що дію статті 60 зупинено до 1 вересня 2021 року (абзац четвертий пункту 2 розділу II Закону № 113-IX), а тому з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, прокурора не може бути звільнено з посади в період зупинення дії цієї норми, тобто в період проходження ним атестації.

Колегія уважає наведені висновки застосовними і у цій справі, позаяк правовідносини у цих справах є подібними.

Таким чином, з огляду на наведене нормативно-правове регулювання та зважаючи на висловлену Верховним Судом у вимірі подібних правовідносин правову позицію щодо застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII у зіставленні з пунктами 1 - 4 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IХ, колегія суддів у вимірі встановлених обставин цієї справи і порушених відповідачами у касаційних скаргах питань констатує, що неуспішне проходження атестації (оформлене відповідним рішенням кадрової комісії) є підставою для звільнення прокурора з посади відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.

У цій справі Верховний Суд також ураховує, що проведення атестації прокурорів є обов`язковою складовою запровадженого Законом №113-ІХ процесу реформування системи органів прокуратури та за своєю суттю є спеціальною процедурою, яка має на меті підтвердження здатності прокурорами виконувати свої повноваження на належному рівні за визначеними законом критеріями, шляхом здійснення оцінки їхньої професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, що стосувалась, зокрема, усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.

Так, атестація прокурорів проводиться відповідними кадровими комісіями та включає в себе три етапи, у тому числі, складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, тобто у даному випадку менше встановленої наказом Генерального прокурора від 21 лютого 2020 року № 105 мінімально допустимої кількості набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування - 93 бали, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

У контексті наведеного та реагуючи на доводи скаржників щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій за відсутності висновку Верховного Суду пунктів 9, 13, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України № 113-ІХ, підпункт 2 пункту 6 розділу І Порядку № 221, розділ III Порядку №221, колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України № 113-ІХ прямо передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

При цьому, в абзаці другому підпункту 2 пункту 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України № 113-ІХ вказано на те, що атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Нагадаймо, що визначений пунктом 6 Порядку № 221 перелік етапів атестації включає, серед іншого, складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

Верховний Суд наголошує, що вказаний Порядок № 221, як того вимагає закон, затверджено Генеральним прокурором.

Оскільки положення Закону №113-ІХ та Порядку № 221 станом на час виникнення спірних правовідносин були (та є) чинними, неконституційними та незаконними у встановленому законом порядку не визнавалися, а тому правові підстави для їх незастосування відсутні.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 05 березня 2020 року за результатами анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки позивачка набрала 92 бали (вербальний блок - 89, абстрактно-логічний блок - 94, середній арифметичний бал - 92), що є менше ніж прохідний бал, необхідний для допуску до наступного етапу оцінювання - співбесіди. У зв`язку з цим кадровою комісію прийнято спірне рішення про неуспішне проходження позивачкою атестації.

Верховний Суд зазначає, що законодавець, увівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, вказав, які саме дії мають учинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації.

Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю.

Відповідно, набрання позивачкою за результатами іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки 92 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, є безумовною підставою згідно з пунктом 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX і пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 221 для його недопуску до наступного етапу атестації та прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 вересня 2021 року у справі № 440/2682/20, від 08 червня 2022 року у справі №400/458/21.

Щодо вмотивованості спірного рішення кадрової комісії, то ураховуючи існуючу і сталу правозастосовну практику суду касаційної інстанції у цій категорії спорів (наприклад, постанови Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 440/2682/20, від 25 січня 2022 року у справі №160/6238/20, від 28 квітня 2022 року у справі № 420/6697/21) у контексті цієї справи потрібно зауважити, що для правильного її вирішення значення має лише кількість балів, які по завершенню іспиту (першого або другого етапу (в значенні пункту 6 розділу І Порядку № 221) набрав прокурор.

У світлі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване позивачкою рішення кадрової комісії є обґрунтованим, мотивованим, містить посилання на нормативно-правові акти, обґрунтування щодо набрання позивачкою за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки 92 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, а тому підстави для його скасування відсутні, відтак Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.

Відтак, за наявності відповідного рішення кадрової комісії від 09 квітня 2020 року №313-ІХ про неуспішне проходження позивачкою атестації, прокурор Полтавської області на підставі вказаної норми Закону № 113-IX видав наказ № 293к від 29 квітня 2020 року про звільнення позивачки з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.

Зважаючи на те, що звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII прямо передбачене підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX і пов`язане, зокрема, з наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано визначено підстави для звільнення позивачки.

Щодо висновків судів попередніх інстанцій про виникнення проблем з комп`ютерною технікою та програмним забезпеченням під час проходження ОСОБА_1 тестування, Верховний Суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 7 розділу І Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку № 221 у разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.

Згідно з обставинами справи, як установили суди попередніх інстанцій, тестування позивачкою було завершено, під час проведення тестування акти про дострокове завершення тестування з незалежних від члена комісії та прокурора причин не складалися. ОСОБА_1 під час проведення тестування жодних заяв до комісії не подавала і фактично використала своє право на проходження відповідного етапу атестації та завершила тестування.

Указане, фактично, свідчить про намагання позивачки спростувати отриманий негативний результат.

У разі об`єктивної наявності технічних проблем під час тестування єдиною логічною, послідовною і такою, що сприймається, є поведінка, коли прокурор звертається до членів комісії або робочої групи і не завершує тестування, передбачаючи, що результат буде негативний, і просить з огляду на ситуацію, що склалася, перенести тестування на інший день, чого в цьому разі, як свідчать обставини справи, не було.

Про такі обставини позивачка могла зазначити також у відомості, в якій розписувалась відразу після завершення тестування, засвідчуючи отриманий результат, однак цього не зробила.

Результати складення позивачкою іспиту відображено членом робочої групи у відповідній відомості, із чим ОСОБА_1 була ознайомлена і поставила власний підпис, чим підтвердила їх достовірність. У примітках до цієї відомості будь-які зауваження з боку позивачки щодо процедури та порядку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки відсутні.

Щодо незадовільного стану здоров`я позивачка до членів комісії також не зверталася, а зазначила цю обставину лише після неуспішного проходження тестування.

Як убачається із протоколу Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 09 квітня 2020 року № 5 комісія розглянула заяву ОСОБА_1 про повторне проходження тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки внаслідок технічних збоїв у системі й роботі програмно-апаратного комплексу, емоційного та фізичного виснаження та поганого самопочуття, проте за результатами її розгляду зазначила, що під час проходження тестування позивач жодних заяв щодо свого стану здоров`я з метою перенесення іспиту, як це передбачено у п. 11 Розділу І Порядку, завчасно не подавала, а тому підстави для повторного проходження тестування, передбачені у п. 7 Порядку, відсутні.

Зважаючи на наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що правові підстави для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення кадрової комісії та для визнання звільнення з посади позивачки незаконними були відсутні.

Отже, Верховний Суд констатує, що наказ прокурора Полтавської області від 29 квітня 2020 року № 293к виданий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ураховуючи те, що позовні вимоги про поновлення позивачки на посаді та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог щодо визнання протиправними та скасування рішення кадрової комісії та наказу про звільнення, які не підлягають задоволенню, відповідно ці вимоги також не можуть бути задоволені.

Доводи ОСОБА_1 , викладені в поясненнях наданих до суду касаційної інстанції, щодо відсутності предмету спору у зв`язку з проходженням нею атестації та переведенням до Полтавської обласної прокуратури є безпідставними, оскільки матеріально-правові вимоги позивачки до відповідачів, стосовно яких ОСОБА_1 просила прийняти судове рішення (предмет спору), існували на час подачі позову та на час прийняття рішення судом першої інстанції. Незацікавленість позивачки у вирішенні даного спору з підстав проходження атестації та переведення до обласної прокуратури внаслідок її реформування не свідчить про відсутність спору у даній справі, з огляду на наявність неврегульованих питань між сторонами та оскарження відповідачами судових рішень.

Отже, колегія суддів визнає такими що знайшли підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень доводи скаржників про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

За змістом частин першої, третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами попередніх інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то Верховний Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України уважає за необхідне касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Полтавської обласної прокуратури задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

V. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 344 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Полтавської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року, змінене постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року, та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточним та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська

Судді О.Р. Радишевська

Н.А. Данилевич