Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.08.2019 року у справі №810/6790/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 серпня 2019 року

Київ

справа №810/6790/14

адміністративне провадження №К/9901/6617/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Кузьменко В. В., судді - Василенко Я. М., Степанюк А. Г. )

у справі №810/6790/14

за позовом ОСОБА_1

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року позивач звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000191700 та №0000201700 від
02.12.2013.

В обґрунтування позовних вимог зазначила про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідача посилаючись на те, що посадовими особами відповідача під час проведення перевірки не враховано положень пункту
181.1 статті 181 ПК України, а саме не здійснено відрахування сум ПДВ, у зв'язку з чим зроблено помилковий висновок, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів нарахована (сплачена) позивачу протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 000 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача та вказав, що станом на 31.03.2012 обсяги постачання товарів/послуг позивача (за останні 12 календарних місяців) перевищили 300 000 грн та становили 302 211 грн 25 коп., натомість останній в порушення вимог п. 183.2 ст. 183 ПК України не подав реєстраційну заяву платника податку на додану вартість.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено, постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2015 року - скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 02.12.2013 року №0000191700 та №0000201700.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість тверджень відповідача та висновків суду першої інстанції щодо перевищення позивачем загальної суми (300 000 грн) від здійснення операцій з постачання товарів (послуг) за останні 12 календарних місяців та зазначив, що під час здійснення розрахунку контролюючим органом помилково не відраховано із загальної суми операцій з постачання товарів, суму податку на додану вартість сплачену позивачем при придбанні товару.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що з огляду на перевищення позивачем обсягів постачання товарів/послуг (за останні 12 календарних місяців) 300 000 грн, остання зобов'язана була з 01.04.2012 зареєструватися платником податку на додану вартість, відповідно отримані позивачем у період з 01 квітня 2012 року по 31 жовтня 2013 року кошти у розмірі 424 424 грн 83 коп. є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 червня 2015 року відкрито провадження за касаційною скаргою відповідача.

22 червня 2015 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких вона зазначає про законність рішення суду апеляційної інстанції та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем підставі наказу від
11.11.2013 року № 313, згідно п.п. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань повноти нарахування та порядку реєстрації платником податку на додану вартість за період з 01 квітня 2011 року по 31 жовтня 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 18 листопада 2013 року №1308/17/2939104142 (далі - Акту перевірки).

Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:

- ст. 185, 187 ПК України, в частині несплати суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість за квітень 2012 року - жовтень 2013 року в розмірі 85
527,23 грн;

- п. п. "а" п. 202.1 ст. 202, п. 203.1 ст. 203 ПК України, в частині неподання декларації по податку на додану вартість квітень 2012 року - жовтень 2013 року.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 02 грудня 2013 року №0000191700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 106 106 грн 21 коп., з яких за основним платежем - 84 884 грн 97 коп. та 21 221 грн 24 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та №0000201700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 230 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, на думку колегії суддів, рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим виходячи з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.181.1 ст.181 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без) урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місце проживання), крім особи, яка є платником єдиного податку.

Таким чином, з наведеної вище норми вбачається, що обов'язок особи зареєструватися як платник податку на додану вартість в органах державної податкової служби, а також нараховувати, утримувати і сплачувати податок на додану вартість, виникає з моменту коли загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, що сплачена такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, без урахування податку на додану вартість, сукупно перевищує 300 000
грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про помилковість висновку контролюючого органу, що станом на 31.03.2012 обсяги постачання товарів/послуг позивача (за останні 12 календарних місяців) перевищили 300 000 грн та становили 302 211 грн 25 коп., оскільки під час здійснення цього розрахунку, відповідач не виконав вимоги п. 181.1. ст. 181 ПК України, а саме не відрахував податок на додану вартість із загальної суми.

З огляду на зазначені вище обставини, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-відповідача.

Відповідно до ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 350 КАСУ України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова