Історія справи

Постанова КАС ВП від 27.07.2023 року у справі №640/11216/20
Постанова КАС ВП від 27.07.2023 року у справі №640/11216/20

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року

м. Київ

справа № 640/11216/20

адміністративне провадження № К/990/1956/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів - Мартинюк Н.М., Мельник Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за №640/11216/20 за позовом ОСОБА_1 до Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій, скасування рішення, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року (колегія суддів у складі головуючого судді (судді доповідача) Черпіцької Л.Т., суддів - Пилипенко О.Є., Собківа Я.М.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви від 19 жовтня 2020 року (т.2, а.с.154- 156), просила:

- визнати протиправними дії кадрової комісії №1 (першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, утвореної наказом Генерального прокурора №77 від 07 лютого 2020 року, далі - кадрова комісія №1) під час ухвалення рішення №269 від 10 квітня 2020 року з питань проведення 04 березня 2020 року атестації прокурора ОСОБА_1., у тому числі й нерозгляду заяв ОСОБА_1 від 04 березня 2020 року з доповненнями;

- визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії №1 за №269 від 10 квітня 2020 року про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки стосовно ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Київської області №135к від 17 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді та при виконанні судових рішень управління підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах прокуратури Київської області, на якій перебувала тимчасово на період відпустки ОСОБА_2 для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 22 квітня 2020 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу забезпечення представництва в суді та при виконанні судових рішень управління підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах прокуратури Київської області або ж на рівнозначній посаді прокурора відділу Київської обласної прокуратури та в органах прокуратури України з 22 квітня 2020 року;

- стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 22 квітня 2020 року до дня ухвалення судом рішення про поновлення, з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

2. На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що включення до участі в атестації регіональних прокуратур вважає порушенням її конституційного права на працю. Крім цього, дії кадрової комісії та її робочої групи під час проведення 04 березня 2020 року її тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки суперечать пункту 10 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року №113 ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113 ІХ). Зазначила, що під час проведення атестації зазнала дискримінації з огляду на неоднаковість умов її проведення для прокурорів регіональних прокуратур та інших прокурорів. Стверджувала, що результати її тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, які зафіксовано робочою групою та кадровою комісією №1, не можуть бути підставою для прийняття рішення про неуспішне проходження атестації, оскільки станом на 04 березня 2020 року документально не підтверджено процес обміну і передачі інформації із системи Psymetrics до кадрової комісії №1. Крім цього, кадрова комісія прийняла рішення про неуспішне проходження позивачкою атестації, залишивши поза увагою подані нею 04 та 05 березня 2020 року заяви про перегляд результатів тестування та надання можливості пройти його повторно, у яких наведено мотиви щодо допущених під час іспиту порушень. За цих обставин позивачка вважає протиправними дії кадрової комісії щодо проведення її атестації 04 березня 2020 року, а також рішення, ухвалене комісією за її результатами. Ураховуючи, що наказ про звільнення позивачки з посади ґрунтується на згаданому рішенні кадрової комісії, то, на її переконання, він так само є протиправним і підлягає скасуванню судом з поновленням ОСОБА_1 на посаді та виплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

3. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 08 червня 2021 року позов задовольнив.

4. Свої висновки суд мотивував тим, що подане позивачкою після іспиту до комісії звернення про технічні проблеми з комп`ютером не було розглянуто до вирішення по суті питання про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. Крім цього суд зазначив, що зміст тесту відповідачами не формувався, не рецензувався та не затверджувався, його було проведено комерційним товариством, водночас результат тесту не зберігся, що позбавляє суд можливості перевірити в чому саме полягає неправильність відповідей позивачки. За висновком суду, це свідчить про протиправність оскаржуваного рішення кадрової комісії та наявність правових підстав для його скасування судом. Оскільки наказ про звільнення позивачки було прийнято на підставі цього рішення, суд визнав обґрунтованими і задовольнив як похідні вимоги про визнання протиправним і скасування зазначеного наказу, а також поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

5. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 жовтня 2021 року зазначене рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачка на виконання пункту 10 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 (далі - Порядок №221), подала заяву встановленої форми про переведення на посаду прокурора в окружну прокуратуру та про намір пройти атестацію, отже, вона погодилася з умовами її проведення та усвідомлювала наслідки неуспішного її проходження. Згідно з відомостями про результати складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, позивачка не набрала необхідної кількості балів (прохідного балу), при цьому проходження нею тестування 04 березня 2020 року було завершено, у зазначеній відомості позивачка не висловила жодних зауважень до пройденого етапу атестації, крім цього під час проведення тестування звернень щодо неналежної роботи комп`ютера від ОСОБА_1 до робочої групи та членів комісії не надходило, акти про дострокове завершення тестування з незалежних від членів комісії та прокурора причин відповідно до пункту 7 розділу І Порядку № 221 не складалися. Відповідні заяви позивачкою було подано після завершення тестування та отримання результату, який її не влаштовував. За оцінкою суду апеляційної інстанції, оскаржуване рішення кадрової комісії є мотивованим, містить посилання на нормативно правові акти та обґрунтування щодо набрання позивачкою балів за результатами складання згаданого іспиту, водночас доводи ОСОБА_1 про наявність правових підстав для визнання протиправним і скасування цього рішення не знайшли свого підтвердження.

7. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, апеляційний адміністративний суд мотивував свої висновки тим, що оскільки положеннями Закону №113прямо передбачено звільнення прокурорів та слідчих органів прокуратури, яке пов`язане, зокрема, з наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, оскаржуваний наказ про звільнення позивачки із займаної посади та органів прокуратури у цьому випадку виданий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування з поновленням позивачки на посаді та виплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів на неї

8. 14 січня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій вона просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва постановою від 08 червня 2021 року.

9. Скаржниця вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі посилається на пункти 1, 2, 3 частини четвертої статі 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

10. Зокрема, щодо підстави, визначеної пунктом 1 цієї статті, стверджує, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення без урахування висновку Верховного Суду, який викладено в постанові від 24 червня 2021 року у справі №280/5009/20, а саме, що у протоколі мають бути чітко зазначені конкретні заходи, здійснені комісією, щодо перевірки аргументів позивача про перегляд тестових питань, а формальне посилання на інші обставини, які не стосуються аргументів заяви прокурора, не може вважатися належними перевірочними діями комісії, що й впливає на законність прийняття негативного рішення стосовно позивача з огляду на положення підпунктів 2, 8, 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року №233 (далі - Порядок №233).

11. Обґрунтовуючи наявність підстави, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статі 328 КАС України, вказує на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29 вересня 2021 року у справі №440/2682/20 щодо застосування пункту 2 розділуПорядку №221 в частині висловлення зауважень прокурорів на процедуру атестації саме у відомості про результати тестування у графі «Примітка», а не в окремому документі - заяві чи скарзі. При цьому скаржниця акцентує увагу Суду на тому, що жодні положення Закону №113, Порядку №221 чи Порядку №233 не передбачають створення такого документа як відомість про результати тестування, водночас висновками Верховного Суду, які застосовані апеляційним судом, фактично законодавчо розширено норми права, а саме необґрунтовано доповнено зовсім інший вид документа - відомість про результати тестування, в той час коли положеннями Порядку №221 передбачає подання окремої заяви чи скарги.

12. Посилання на пункт 3 частини четвертої статі 328 КАС України мотивує відсутністю висновку Верховного Суду стосовно питання застосування положень пункту 14 розділу«Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113, пункту 3 розділуПорядку №221 стосовно недотримання кадровою комісією №1 вимог законодавства щодо прозорості процедури атестації прокурорів, у зв`язку із незабезпеченням Офісом Генерального прокурора програмним забезпеченням для проведення іспиту на загальні здібності та навички, яке б дозволяло перевірити правильність оцінки відповідей прокурора, фіксувати та зберігати їх.

13. Офіс Генерального прокурора подав відзив на касаційну скаргу позивачки, у якому просив залишити цю скаргу без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року - без змін.

14. Відповідач вважає наведені у касаційній скарзі доводи необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Зокрема, зазначає, що позивачка власноруч подала заяву встановленої форми про намір пройти атестацію, отже, вона погодилася з умовами її проведення та усвідомлювала наслідки неуспішного її проходження. За результатом складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, позивачка не набрала необхідної кількості балів (прохідного балу), що підтверджується відповідною відомістю, достовірність якої позивачка підтвердила власним підписом. Будь яких зауважень щодо процедури проведення іспиту або неналежної роботи комп`ютера позивачка у «примітках» до цієї відомості не зазначила, акти про дострокове завершення тестування з незалежних від членів комісії та прокурора причин не складалися. Також додає, що перед початком тестування було проведено детальний інструктаж учасників щодо їхніх дій у разі виникнення обставин, які перешкоджають його проходженню. У розглядуваному випадку складення іспиту не переривалося з технічних або інших причин та було завершено позивачкою.

15. На думку відповідача, спірне рішення кадрової комісії відповідає усім вимогам Порядку №233, зокрема містить посилання на нормативно правові акти, що підтверджують повноваження комісії та підстави його прийняття, а наведене у рішенні обґрунтування - набрання позивачкою за результатом другого етапу атестації меншої кількості балів від прохідного балу, будь якої додаткової мотивації не потребує.

16. Також указує, що надання роздруківок та копій відомостей про результати тестування за заявами прокурорів, які проходили тестування, Порядком №221 не передбачено. На переконання відповідача, посилання скаржниці на неможливість ознайомитися з наданими нею під час тестування відповідями суперечить самій суті тестування на загальні здібності та навички.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

17. 14 січня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №640/11216/20.

18. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 січня 2022 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Жук А.В., судді Мартинюк Н.М., Мельник Томенко Ж.М.

19. Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2022 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження, визнано причини пропуску цього строку поважними та відкрито касаційне провадження за поданою позивачкою касаційною скаргою (№К/990/1956/22).

20. Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2023 року закінчено підготовчі дії у цій справі та призначено її до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

21. ОСОБА_1 із серпня 2012 року працювала в органах прокуратури України (т.1, а.с.26 34).

22. Наказом в.о. прокурора Київської області від 15 серпня 2019 року №433к позивачку з 19 серпня 2019 року призначено на посаду прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Київської області. Згодом позивачка обіймала посаду прокурора відділу забезпечення представництва в суді та при виконанні судових рішень управління підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах прокуратури Київської області (т.1, а.с.30, 43).

23. 10 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву на ім`я Генерального прокурора про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію (т.1, а.с.217).

24. Позивачка успішно пройшла перший етап атестації, а саме іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та її було допущено до проходження наступного етапу.

25. За результатом складання 04 березня 2020 року іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (другий етап атестації) ОСОБА_1 набрала 89 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (93 бали). Ці результати відображено у відповідній відомості, засвідченій підписом позивачки (т.1, а.с.218).

26. 10 квітня 2020 року кадрова комісія №1 ухвалила рішення №269 про неуспішне проходження прокурором атестації, у якому зазначено, що оскільки прокурор відділу забезпечення представництва в суді та при виконанні судових рішень управління підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах прокуратури Київської області ОСОБА_1 за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки набрала 89 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, вона не допускається до етапу проходження співбесіди. У зв`язку із цим прокурор ОСОБА_1 неуспішно пройшла атестацію (т.1, а.с.236).

27. На підставі зазначеного рішення комісії, наказом прокуратури Київської області від 17 квітня 2020 року №135к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді та при виконанні судових рішень управління підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах прокуратури Київської області, на якій перебувала тимчасово на період відпустки ОСОБА_2 для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 22 квітня 2020 року (т.1, а.с.44).

ІІІ. Позиція Верховного Суду

28. За правилами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

29. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон №113(і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону №1697-VII внесено зміни. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону №113 ІХ. Також, у тексті Закону №1697слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури» відповідно.

31. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113 ІХ, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

32. Пунктом 10 розділу«Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113 ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

33. Згідно з пунктами 11 13 розділу«Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

34. За змістом пункту 14 розділу«Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео та звукозапису.

35. Відповідно до пункту 16 розділу«Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

36. Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.

37. За пунктом 19 розділу«Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав:

1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.

Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України «Про прокуратуру».

38. За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу І Порядку №221, атестація прокурорів - це встановлена розділом«Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

39. Відповідно до пунктів 2, 4 розділу І Порядку №221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

40. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 5 розділу І Порядку №221).

41. Атестація включає в себе три етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання (пункт 6 розділу І Порядку №221).

42. Як обумовлено пунктом 7 розділу І Порядку №221, повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

43. Згідно з пунктом 8 розділу І Порядку №221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

44. Відповідно до пункту 11 розділу І Порядку №221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора.

45. За пунктом 2 розділу ІІІ Порядку №221 кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

46. Відповідно до пунктів 3 6 розділу ІІІ Порядку №221 зразок тестових питань та правила складання іспиту оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.

Тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії.

Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту встановлює своїм наказом Генеральний прокурор після складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

47. Інші питання, пов`язані із проведенням атестації прокурорів, врегульовані розділомПорядку №221. Так, уповноваженими суб`єктами з питань забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації є члени комісії та робоча група відповідної кадрової комісії (пункт 1 розділуПорядку № 221).

48. У разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії (пункт 2 розділуПорядку №221).

49. За правилами пункту 2 Порядку №233 комісії забезпечують: проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур; здійснення добору на посади прокурорів; розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

50. Відповідно до пункту 12 цього Порядку рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

51. Рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. У разі відмови члена комісії підписати рішення або протокол, у такому рішенні або протоколі робиться відповідна відмітка (пункт 13 Порядку №233).

52. Наказом Генерального прокурора від 21 лютого 2020 року № 105 встановлено прохідний бал (мінімально допустиму кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки під час атестації прокурорів регіональних прокуратур - 93 бали.

53. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

54. Матеріалами справи підтверджується, що 10 жовтня 2019 року ОСОБА_1 на виконання вимог пунктів 9, 10 розділу«Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113подала заяву на ім`я Генерального прокурора про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію. У цій заяві позивачка підтвердила, що усвідомлює та погоджується, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком № 221, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113, її буде звільнено з посади прокурора (т.1, а.с.217).

55. Отже, позивачка фактично погодилася зі встановленим порядком переведення на посаду в обласній прокуратурі, а також умовами і правилами проведення атестації, зокрема й наслідками неуспішного її проходження.

56. Як встановлено із оскаржуваного рішення кадрової комісії, за результатами складання іспиту на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (другий етап атестації) ОСОБА_1 набрала 89 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (93 бали), у зв`язку з чим її не допущено до співбесіди.

57. Ці результати відображені у відповідній відомості, в якій позивачка поставила власний підпис, чим підтвердила їх достовірність. У примітках до цієї відомості будь яких зауважень щодо процедури та порядку складання зазначеного іспиту, існування обставин, які могли вплинути на результат, позивачка не висловила (т.1, а.с.218).

58. Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №221 прокурор, який за результатами складання іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

59. Аналогічні положення щодо обов`язку прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором, який не набрав прохідний бал, містяться у пункті 16 розділу«Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113 ІХ.

60. У зв`язку із цим, кадровою комісією №1 на підставі пунктів 13, 16, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113 ІХ, пункту 6 розділу І, пункту 6 розділуПорядку №221 прийнято рішення від 10 квітня 2020 року №269 про неуспішне проходження позивачкою атестації (т.1, а.с.236).

61. Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2021 року (справа №160/5745/20) та від 19 травня 2022 року (справа №120/2170/20 а) зазначав, що законодавець, увівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, вказав, які саме дії мають учинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю. Відповідно набрання прокурором за результатами іспиту у формі анонімного тестування під час другого етапу атестації менше прохідного балу для успішного складання іспиту, є безумовною підставою згідно з пунктом 16 розділу«Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113для його недопуску до наступного етапу атестації та прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації.

62. У касаційній скарзі позивачка послалася на те, що після подання нею заяви від 10 жовтня 2019 року про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію, було внесено зміни до умов проведення атестації на підставі наказу Генерального прокурора від 04 лютого 2020 року №65 та рішення кадрової комісії №1 від 20 лютого 2020 року, згоду на які позивачка не надавала. Ці зміни стосувалися закріплення за кадровою комісією повноваження приймати рішення про проведення першого та другого етапу атестації в один день.

63. Із цього приводу Верховний Суд зауважує, що у разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії (пункт 2 розділуПорядку №221).

64. Разом із цим, як видно з матеріалів справи, до отримання негативного результату за наслідками тестування та до їх судового оскарження, позивачка не висловлювала незгоди з такими змінами, не подавала на них зауважень до комісії перед початком тестування відповідно до пункту 2 розділуПорядку №221, не оскаржувала їх в адміністративному порядку до Офісу Генерального прокурора чи в судовому порядку, не наводила жодних мотивів з приводу того, що це ставить її в нерівні умови з іншими учасниками або є проявом дискримінації, не відмовилася від проходження атестації, натомість з`явилася для складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки та завершила його, отримавши свій результат.

65. Наведене свідчить про те, що факт ненадання позивачкою згоди на указані зміни на час проходження атестації не був для неї вагомими настільки, як вона намагається продемонстурвати в касаційній скарзі та не міг мати визначального значення у процедурі атестації. Отже, судова колегія сприймає ці доводи як намагання оскаржити результат іспиту із суто формальних міркувань та відхиляє їх.

66. Верховний Суд додатково звертає увагу, що на цьому етапі (іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки) рішення про успішне чи неуспішне проходження атестації залежить тільки від кількості набраних балів.

67. Інше мотивування та обґрунтування рішення кадрової комісії, ніж зазначення кількості набраних прокурором балів Порядком №221 не передбачено. У пункті 6 розділу ІІІ цього Порядку чітко визначено, що відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації у разі набрання ним за результатами складення іспиту меншої кількості балів, ніж прохідний бал.

68. В контексті наведеного Верховний Суд зауважує, що в оскаржуваному рішенні кадрової комісії №1 відповідно до вимог пункту 12 Порядку №233 зазначено мотиви та обставини, що вплинули на його прийняття, а саме - набрання позивачкою менше прохідного балу для успішного складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички. Будь яких інших обґрунтувань чи наведення мотивів, ураховуючи специфіку складення іспиту у формі анонімного тестування, таке рішення не потребує.

69. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 17 серпня 2022 року у справі №380/4548/20 та від 27 вересня 2022 року у справі №160/5072/20, відступати від якої колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав.

70. Суд першої інстанції встановив, що позивачка після завершення тестування звернулася до кадрової комісії зі зверненнями про технічні проблеми в роботі комп`ютера, що негативно вплинуло на результати тестування та просила надати можливість перездати іспит, однак комісія розглянула це звернення лише після визнання позивачки такою, що неуспішно пройшла атестацію.

71. Із цього приводу з Верховний Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 7 розділу І Порядку №221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

72. Відповідно до пункту 2 розділуПорядку №221 у разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.

73. Згідно з установленими у цій справі обставинами, тестування позивачкою було завершено. Відомості про те, що під час проведення тестування складались акти про дострокове завершення тестування з незалежних від члена комісії та прокурора причин, та про те, що ОСОБА_1 під час проведення тестування подавала будь які заяви до комісії, відсутні. Позивачка фактично використала своє право на проходження відповідного етапу атестації та завершила тестування. А відтак, подання заяви про повторне проходження атестації в контексті встановлених обставин, може свідчити про намагання спростувати отриманий негативний результат.

74. Верховний Суд наголошує, що у разі об`єктивної наявності технічних проблем під час тестування, єдиною логічною, послідовною і такою, що сприймається, є поведінка, коли прокурор звертається до членів комісії або робочої групи і не завершує тестування, передбачаючи, що результат буде негативний, і просить з огляду на ситуацію, що склалася, перенести тестування на інший день, чого в цьому разі, як свідчать обставини справи, не було.

75. Подібний висновок висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27 вересня 2022 року у справі №160/5072/20, від 26 травня 2022 року у справах №160/6479/20 та №300/1157/20, від 25 листопада 2021 року у справі №160/5745/20, від 20 жовтня 2021 року у справі №440/2700/20.

76. У світлі обставин цієї справи Верховний Суд зазначає, що під час прийняття рішень про успішне (неуспішне) проходження прокурором атестації кадрові комісії зобов`язані належним чином розглянути подані прокурорами заяви, врахувавши всі обставини, що можуть мати значення при прийнятті відповідного рішення. Водночас розгляд таких заяв кадровими комісіями не є тотожним їхньому обов`язку повторно призначати тестування прокурора у разі наявності його заяви, зокрема про технічні збої у роботі комп`ютерної програми, адже зважаючи на приписи пункту 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113та пункту 7 розділу І Порядку №221 повторне проходження прокурором одного з етапів атестації допускається лише у тому випадку, якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора. Звідси слідує, що такі обставини не можуть бути виявлені (встановлені) окрім того, як під час самого тестування.

77. Разом із цим розгляд кадровими комісіями скарг і звернень прокурорів (слідчих прокуратур) здійснюється відповідності до вимог Порядку №221 та Порядку №233, положеннями яких не передбачено надання відповідей кадровими комісіями на отриманні заяви. Згідно з пунктом 10 Порядку №223 інформація про істотні питання, пов`язані з діяльністю комісії, а також процедурні рішення комісії фіксуються у протоколі засідання. Такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі №420/4523/20.

78. Стосовно наведених у касаційній скарзі доводів про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29 вересня 2021 року у справі №440/2682/20 щодо застосування пункту 2 розділуПорядку №221 в частині висловлення зауважень прокурорів на процедуру атестації саме у відомості про результати тестування у графі «Примітка», а не в окремому документі - заяві чи скарзі, колегія суддів виходить з таких міркувань.

79. Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.

80. Єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики (пункт 4 частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

81. Слід зазначити, що єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в адміністративному судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників судового процесу.

82. За змістом частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

83. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

84. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

85. Так, відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження №11 377апп18).

86. Як уже зазначалося, за правилами пункту 2 розділуПорядку №221 у разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.

87. Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року у справі №440/2682/20 урахував встановлені судами попередніх інстанцій обставини стосовно того, що тестування позивачем було завершено, під час проведення тестування акти про дострокове завершення тестування з незалежних від члена комісії та прокурора причин не складалися. Позивач під час проведення тестування жодних заяв до комісії не подавав і фактично використав своє право на проходження відповідного етапу атестації та завершив тестування.

88. При цьому Верховний Суд критично оцінив твердження позивача про те, що під час проходження ним тестування виникали проблеми з комп`ютерною технікою та програмним забезпеченням, на що він звертав увагу представників робочої групи, оскільки ці твердження не підтверджені належними доказами та фактично є намаганням позивача спростувати отриманий негативний результат. Суд зауважив, що у разі об`єктивної наявності технічних проблем під час тестування єдиною логічною, послідовною і такою, що сприймається, є поведінка, коли прокурор звертається до членів комісії або робочої групи і не завершує тестування, передбачаючи, що результат буде негативний, і просить з огляду на ситуацію, що склалася, перенести тестування на інший день, чого в цьому разі, як свідчать обставини справи, не було.

89. Надалі, у контексті цих обставин та висновків Суд додав, що про такі обставини позивач міг зазначити також у відомості, в якій розписувався одразу після завершення тестування, засвідчуючи отриманий результат, однак цього не зробив.

90. На думку колегії суддів, висновок Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2021 року у справі №440/2682/20 про те, що одним із варіантів, яким міг скористатися позивач для фіксації власних аргументів стосовно існування обставин, що могли вплинути на процедуру та результат іспиту, - зазначити про це у відповідній відомості, де фіксується результат цього іспиту, жодним чином не обмежує і не порушує прав прокурора, тому підстав для відступлення від цих висновків колегія суддів не вбачає.

91. В світлі аргументів позивачки, Верховний Суд вважає за потрібне акцентувати увагу на тому, що у розглядуваному випадку Суд не робив висновків про те, у якій формі мають фіксуватися зауваження прокурора стосовно існування обставин, що могли вплинути на процедуру та/або результат іспиту, натомість врахував момент їх надання (після завершення іспиту) та оцінив це в сукупності з реальними наслідками таких обставин (повідомлені прокурором обставини не завадили з`явитися для складання іспиту та не призвели до його переривання), а також наданими доказами на підтвердження дійсного існування таких обставин (суд встановив, що докази відсутні). Саме виходячи із цих ключових моментів, Суд сформулював свою позицію, водночас висновків про превалювання якоїсь із форм фіксації зауважень прокурора суд не робив.

92. Такий підхід зумовлений тим, що відповідні обставини мали існувати до іспиту або виникнути під час його складання, натомість заявлено про них було лише після отримання особою результату, який її не влаштував. У випадку, якщо така особа є недобросовісною, вона здатна посилатися на будь-які, навіть вигадані обставини, з метою оскарження такого результату, тому задля уникнення подібних сумнівів судом було враховано, в числі іншого, незазначення у примітках до відомості зауважень, про які позивач вказав пізніше.

93. Також, колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, який міститься у постановах від 23 червня 2022 року у справі №500/1293/20 та від 28 липня 2022 року у справі №620/4551/20, про те, що відомість є документом, у якому фіксується результат складання іспиту, вона посвідчується підписами прокурора та члена робочої групи, є достатнім та належним доказом отриманого прокурором результату тестування.

94. Надаючи оцінку наведеним у касаційній скарзі доводам про відсутність висновку Верховного Суду стосовно питання застосування положень пункту 14 розділу«Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113, пункту 3 розділуПорядку №221 у світлі недотримання кадровою комісією вимог законодавства щодо прозорості процедури атестації прокурорів, у зв`язку із незабезпеченням Офісом Генерального прокурора таким програмним забезпеченням для проведення іспиту на загальні здібності та навички, яке б дозволяло перевірити правильність оцінки відповідей прокурора, фіксувати та зберігати їх, колегія суддів зазначає, що перелічені скаржницею правові норми мають загальний характер та описують саму процедуру атестації, при чому зазначеними нормами оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не мотивована. Колегія суддів наголошує, що незастосування перелічених норм судом апеляційної інстанції не є безумовною підставою для формування правового висновку Верховним Судом стосовно їх застосування.

95. Таким чином, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо необхідності формування правового висновку щодо застосування вищевказаних правових норм з огляду на їх безпідставність. На це вже зверталася у вага у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі №640/14403/20 та від 11 травня 2023 року у справі №260/1917/20.

96. Попри це заслуговують на увагу висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 червня 2022 року у справі №500/1293/20, у якій було встановлено, що відтворити порядок запитань та відповідей під час складання іспиту того чи іншого респондента неможливо технічно, а сама система тестування не передбачає збереження пройдених прокурорами тестів. В системі зберігаються виключно результати за кожним тестом, які видаляються через три тижні, а відсутність змісту тестів та дослідження відповідей позивача на поставлені йому запитання в межах складання іспиту жодним чином не змінюють отриманий результат.

97. Пунктом 4 розділу ІІІ Порядку №221 визначено, що тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії.

98. Враховуючи автоматизовану процедуру другого етапу тестування, у кадрових комісій відсутні дискреційні повноваження щодо визначення результатів за наслідками складення прокурором іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки на загальні здібності та навички.

99. Така автоматизована процедура проходження другого етапу атестації встановлена Порядком №221 з метою уникнення будь-якого суб`єктивного впливу з боку кадрових комісій на отримання прокурором необхідного прохідного балу для успішного складання іспиту.

100. Тому, враховуючи, що другий етап тестування проходив в формі анонімного тестування автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки, що виключає будь-яке стороннє втручання в роботу системи тестування, то відсутні сумніви у дійсності отриманих позивачкою балів.

101. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17 серпня 2022 року у справі №380/4548/20 та від 27 вересня 2022 року у справі №160/5072/20.

102. Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що можливість існування технічних проблем у роботі програми підтверджується листом ТОВ «Сайметрікс Україна». Колегія суддів із цього приводу зауважує, що згаданий судом лист свідчить про можливість існування технічних проблем, а не про факт технічного збою на всіх комп`ютерних носіях. Водночас така технічна проблема виникла під час тестування на загальні здібності та навички 02 березня 2020 року, натомість позивачка зазначений іспит складала 04 березня 2020 року.

103. Щодо наведених у касаційній скарзі посилань на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24 червня 2021 року у справі №280/5009/20, колегія суддів зазначає таке.

104. У цьому судовому рішенні Верховний Суд, виходячи зі змісту пункту 7 розділу І Порядку №221, констатував, що якщо у процесі проходження прокурорами атестації на етапі складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки мали місце технічні проблеми, то такий іспит є таким, що не відбувся з причин незалежних від членів комісії та особи, яка його складала. За таких обставин, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора, якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора.

105. Переглядаючи зазначену справу, Верховний Суд урахував встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що кадрова комісія, приймаючи рішення про визнання прокурора таким, що неуспішно пройшов атестацію та перевіряючи аргументи заяви позивача у цій справі про перенесення дати іспиту, не вживала жодних заходів щодо перевірки обставин, викладених у них, обмежившись лише посиланням на відсутність існування акту, складання якого не передбачено ані Порядком №221 ані Правилами складання іспиту.

106. За цих обставин Верховний Суд у справі № 280/5009/20 дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано того, що під час проходження іспиту мали місце технічні проблеми, які вплинули на результат тестування, а відтак такий іспит щодо позивача не відбувся з причин, які не залежали ані від членів комісії, ані від прокурора, який приймав у ньому участь.

107. Разом із цим, у справі, яка переглядається (№640/11216/20), суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивачки на технічні збої у роботі комп`ютера під час тестування, які могли вплинути на його результат, мотивувавши це недоведеністю зазначених обставин доказами в сукупності із поведінкою позивачки, яка не переривала складання іспиту з технічних або інших причин відповідно до відповідно до пункту 7 розділу 1 Порядку №221, натомість завершила його, а аргументи щодо неналежної роботи комп`ютера висловила лише після отримання результату, що її не влаштовував.

108. Зокрема, апеляційний суд установив, що перед початком тестування для усіх її учасників було проведено детальний інструктаж, всі учасники були в рівних умовах і кожен мав можливість самостійно обрати собі комп`ютер, позивачка закінчила тестування і його результати зафіксовано у відповідній відомості, підписуючи яку, ОСОБА_1 не висловила зауважень щодо існування будь-яких обставин, що могли вплинути на результат. З огляду на ці обставини, суд апеляційної інстанції зазначив, що у разі об`єктивної наявності технічних збоїв під час тестування, прокурор повинен був звернутися до членів комісії або робочої групи і не завершуючи тестування, передбачаючи, що результат буде негативний, з проханням перенести тестування на інший день, чого в даному випадку зроблено не було. Указане відповідає усталеній практиці Верховного Суду, посилання на яку містяться вище.

109. Верховний Суд зауважує, що викладені у постановах Верховного Суду висновки, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом обставин встановлених у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі різних фактичних обставин справи.

110. З огляду на наведене, обставини справи, та, відповідно, спірні правовідносини у справі №280/5009/20 не є подібними, а тому викладена у цій постанові правова позиція не є релевантною до спірних правовідносин у справі, що розглядається та, відповідно, не повинна була застосовуватися судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

111. Щодо решти наведених позивачкою в касаційній скарзі доводів на обґрунтування підстав для скасування оспорюваного рішення кадрової комісії, колегія суддів зазначає, що загалом вони зводяться до порушення організаційних питань, які стосуються програмного забезпечення, оспорювання належності суб`єкта проведення тестування, а також сумнівів у повноважності Генерального прокурора України представляти прокуратуру в зносинах з міжнародними організаціями щодо підписання меморандуму.

112. Із цього приводу необхідно зауважити, що у площині спірних правовідносин дослідження цих обставин не охоплюється предметом доказування в цій справі, зокрема, позивачка не обґрунтувала яким чином це могло вплинути на результат складеного нею іспиту.

113. Так, атестація прокурорів проводилася на підставах, визначених Законом №113 ІХ і виданих на його виконання підзаконних нормативно-правових актах.

114. При вирішенні спору про правомірність рішення кадрової комісії у межах цієї справи дослідженню підлягають ті докази й з`ясуванню ті обставини й факти, з якими згадані вище норми законодавства пов`язують настання певних юридичних наслідків.

115. З огляду на це, Верховний Суд зазначає, що вказані аргументи не впливають на оцінку відповідності рішення кадрової комісії вимогам, визначеним у згаданому Законі та Порядку №221, а тому, доводи позивачки в цій частині є необґрунтованими.

116. Зважаючи на наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що правові підстави для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення кадрової комісії та для визнання звільнення з посади позивачки незаконними були відсутні.

117. Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що запровадження такого механізму реформування органів прокуратури України є певною мірою втручанням у приватне життя особи прокурора в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в аспекті умов проходження публічної служби (професійної діяльності). Але таке втручання в цьому разі прямо передбачено законом (Закон №113, яким проведення атестації прокурорів визначено як умова реформування органів прокуратури, що стосувалась усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати в органах прокуратури, що не має систематичного характеру, відбувається одноразово за окремим законом, є винятковою) і переслідує легітимну мету (кадрове перезавантаження органів прокуратури, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурентних засадах зайняти посаду прокурора у будь якому органі прокуратури). Міра втручання з боку держави у сферу приватного життя особи в аспекті професійної діяльності у цьому разі відповідає загальній суспільній потребі і пропорційне законній меті та є повністю співставною зі ступенем втручання держави з аналогічною метою в діяльності особи на посаді професійного судді, що було визнано і законним і конституційним згідно з висновком Конституційного Суду України від 20 січня 2016 року №1 в/2016.

118. Колегія суддів не бачить підстав для висновку про незабезпечення балансу між публічним інтересом суспільства на формування корпусу прокурорів системи органів прокуратури України та приватним інтересом заявника на продовження служби в органах прокуратури, оминаючи процедуру атестації.

119. З огляду на викладене, на переконання колегії суддів Верховного Суду, у спірних правовідносинах позивачка перебувала у стані повної правової визначеності, коли, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності, не могла не усвідомлювати юридичних наслідків непроходження одного з етапів атестації, із правилами якої вона погодилася, подавши відповідну заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

120. Отже, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

121. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

122. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

IV. Висновки щодо судових витрат

123. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139 327 341 345 349 350 355 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

А. В. Жук

Н. М. Мартинюк

Ж. М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду