Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.03.2018 року у справі №826/4939/17
Постанова КАС ВП від 29.03.2018 року у справі №826/4939/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

27 березня 2018 року

справа №826/4939/17

адміністративне провадження №К/9901/4802/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.,

за участю представників:

від позивача - Терези Ю.О. за довіреністю від 29 грудня 2017 року,

від відповідача - Кравченко О.О. за довіреністю від 05 лютого 2018 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року у складі судді Смолій І.В. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у складі колегії суддів Твердохліб В.А., Бужак Н.П., Костюк Л.О. у справі №826/4939/17, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукорагропром» до Головного управління Державної фіскальної службі у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 21 лютого 2017 року №0000801402,

У С Т А Н О В И В :

10 квітня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цукорагропром» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної службі у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 21 лютого 2017 року №0000801402 яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 14765737 грн. 50 коп., у тому числі 12995971 грн. за податковим зобов'язанням, 1769766 грн. 50коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, з мотивів протиправності та безпідставності його прийняття.

22 серпня 2017 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративний позов Товариства задоволений повністю, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення податкового органу від 21 лютого 2017 року № 0000801402.

07 листопада 2017 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з правомірності формування позивачем як платником податку витрат, недоведеності податковим органом податкових правопорушень покладених в основу збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

29 листопада 2017 року Головне управління Державної фіскальної службі у м. Києві подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 137.10 статті 137, пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 140.5.7, пункту 140.5 статті 140, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України та норм процесуального права, а саме статей 72, 86, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукорагропром» відмовити повністю.

Заявник касаційної скарги посилається на відсутність реальності вчинення господарських операцій між Товариством та його дев'ятьма контрагентами і, як наслідок цього, відсутність у платника податків підстав для податкового обліку операцій, внаслідок чого усі отриманні за реалізацію цукру - піску кошти вважає безповоротною фінансовою допомогою, яка підлягає оподаткуванню.

24 січня 2018 року представником позивача наданий відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду, в якому він просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення а постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на правильне застосування судами при розгляді справи норм матеріального і процесуального права. Товариство доводить, що спірним податковим повідомленням-рішенням відповідач фактично повторно покладає на платника податків обов'язок щодо сплати податку на прибуток, який самостійно задекларовано та сплачено в складі податкових зобов'язань за 2 квартал 2013 року, 3 квартал 2014 року, 4 квартал 2014 року, 1 квартал 2015 року, що підтверджується податковими деклараціями з податку на прибуток підприємств за ці звітні податкові періоди.

29 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишено без руху.

28 грудня 2017 року матеріали касаційної скарги № К/9901/4802/17 передано до Верховного Суду.

03 січня 2017 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги прийнято до провадження.

09 січня 2018 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу №826/4939/17, яка надійшла на адресу Верховного Суду 02 березня 2018 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що спірне податкове повідомлення - рішення від 21 лютого 2017 року №0000801402 прийняте податковим органом згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 56.10 статті 56 на підставі акту документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, від 18 листопада 2016 року №472/26-15-14-02-01/38234087 та за результатами адміністративного оскарження.

Податковим повідомленням рішенням збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 14765737 грн. 50 коп., у тому числі 12995971 грн. за податковими зобов'язаннями та 1769766 грн. 50 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правовою підставою збільшення податкового зобов'язання визначені норми пункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України. Підставою застосування штрафних фінансових санкцій наведені положення пункту 123.1 статті 123 цього Кодексу.

Склад податкового правопорушення за висновком податкового органу полягає в неправильному визначенні позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток, а саме, кошти одержані Товариством від реалізації цукру-піску поставленого контрагентам є безповоротною фінансовою допомогою, внаслідок того, що операції по реалізації цукру в подальшому покупцями позивача не мали реального змісту.

Оцінюючи спірні правовідносини суди першої та апеляційної інстанцій встановили те, що господарські операції з оптової продажі цукру належать до основної діяльності Товариства. Впродовж періоду, за який здійснювалась перевірка Товариство здійснювало продаж власного та комісійного цукру за дорученням і в інтересах виробників такого цукру, розрахунки проведенні у повному обсязі. В межах договорів комісії кошти, одержані від продажу цукру, у повному обсязі перераховувалися підприємствам - виробникам (комітентам), ці кошти не є доходом позивача і об'єктом оподаткування податком на прибуток позивача, окрім комісійної винагороди. Кожен з виробників цукру має сертифікат відповідності на продукцію власного виробництва. Спірним, за позицією податкового органу контрагентам, поставлявся придбаний та/або взятий для реалізації на підставі договорів комісії у виробників або сільськогосподарських підприємств, що замовляли переробку власно вирощеного цукрового буряку на цукор.

В розрізі кожного контрагента судами попередніх інстанцій встановлені обставини укладання та виконання договорів, набуття Товариством права власності на цукор, який в подальшому реалізовано, рух активів при такій реалізації, списання собівартості реалізованих товарів та їх відображення в бухгалтерському обліку, набуття Товариством права на продаж від власного імені в інтересах інших осіб за договорами комісії та рух активів по таким правовідносинам, дослідженні видаткові накладні, якими підтверджені факти відвантаження цукру, товарно-транспортні накладні, якими підтверджений факт вивезення цукру, журнали зважування вантажу, платіжні документи на підтвердження оплати цукру, податкові накладні та докази формування податкових зобов'язань за першою подією, податкові декларації з податку на додану вартість з підтвердженням формування Товариством податкових зобов'язань з податку на додану вартість, Звіти комісіонера, банківські виписки, акти звірки з комітентом.

Суди також встановили, що за фактом реалізації власного цукру Товариству з обмеженою відповідальністю «Фарбегут», Товариству з обмеженою відповідальністю «Глорікс» та Приватному Підприємству «Крі сталь» одержаний від продажу дохід включений до рядка 1 Декларацій з податку на прибуток підприємств, як дохід від реалізації товарів.

За фактом реалізації цукру на умовах договорів комісії Товариству з обмеженою відповідальністю «Фарбегут», Товариству з обмеженою відповідальністю «Глорікс» та Приватному підприємству «Крі сталь», Товариству з обмеженою відповідальністю «Вінт-РПБ», Товариству з обмеженою відповідальністю «Дюран Трейд», Товариству з обмеженою відповідальністю «Теомені Групп», Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮКК «Зевс», Приватному підприємству «Роланд», Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ірвінг», Товариству з обмеженою відповідальністю «Атлега», Товариству з обмеженою відповідальністю «Агаден», кошти одержані від вказаних контрагентів як оплата за проданий цукор перераховані комітентам, за реалізацію комісійного товару за договорами комісії Товариством отримано комісійну винагороду, яку віднесено до доходу.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про реальність господарських операцій продажу цукру і відсутність порушень податкового законодавства при здійсненні Товариством спірних господарських операцій.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-14, статтею першою якого серед іншого визначено значення господарської операції, як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Весь комплекс документального забезпечення господарських операцій, результати здійснення яких є об'єктом або елементом визначення податку на прибуток, Товариством доведений, під час перевірки податковим органом встановлений, судами перевірений та підтверджений.

Правовою підставою податкового правопорушення податковим повідомленням - рішенням наведені норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України, саме з посиланням на ці норми податковим органом визначені грошові зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік, за 2014 рік, за 2015 рік.

Стаття 134 Податкового кодексу України встановлює Об'єкт оподаткування. Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 цієї статті Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 137 Податкового кодексу України встановлює порядок визнання доходів. Пунктом 137.10 цієї статті передбачено, що суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Суд аналізуючи положення наведених норм вважає, що в розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України жодна з ознак безповоротної фінансової допомоги в межах спірних правовідносин відсутня, внаслідок чого склад податкового правопорушення податковим органом не доведений. Посилання заявника касаційної скарги на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

Доводи податкового органу щодо відсутності сертифікатів якості цукру спростовані долученими до матеріалів справи документами. Відсутність заявок на поставку цукру в межах господарських договорів сама по собі не впливає на реальність господарських операцій і, як наслідок цього, формування даних податкового обліку. Виходячи з правил належності, допустимості, достовірності та достатності доказів, встановлених статтями 73 - 76 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій повно та всебічно встановили обставини справи, внаслідок чого, доводи податкового органу на порушення норм процесуального права є безпідставними.

В межах спірних відносин позивачем правомірно застосовані норми матеріального права при формуванні доходу від продажу та реалізації на комісійних умовах цукру-піску. Тлумачення норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та наведені в цьому судовому рішенні правильно здійснено судами попередніх інстанцій.

Посилання відповідача на порушення кримінальних справ стосовно контрагентів позивача є неприйнятними з огляду на те, що зазначені касаційною скаргою кримінальні провадження жодного відношення до позивача та його контрагентів не мають. Відсутні обставини процесуальної преюдиції передбаченої частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі №826/4939/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А. Васильєва

С.С. Пасічник