Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2018 року

Київ

справа №165/551/17

адміністративне провадження №К/9901/4922/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області в особі Нововолинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області про визнання постанови незаконною та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Нововолинського міського суду Волинської області в складі судді Лизун Ю.В. від 05 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Костіва М.В., Бруновської Н.В., Шавеля Р.М. від 08 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з позовом до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинську Волинської області, в якому просив: визнати незаконною постанову № 0315/3365/3365/6241 від 25 січня 2017 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинську Волинської області в частині призначення йому одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 10880,00 грн; зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинську здійснити ОСОБА_2 нарахування та доплату суми одноразової допомоги у разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 117554,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що право на страхове відшкодування у нього виникло з моменту настання нещасного випадку на виробництві, а саме - з 21 грудня 2012 року, а тому правовідносини з нарахування одноразової страхової виплати повинні регулюватися чинним станом на 21 грудня 2012 року Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а не Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набув чинності з 01 січня 2015 року.

Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 05 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано незаконною постанову № 0315/3365/3365/6241 від 25 січня 2017 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинську Волинської області в частині призначення ОСОБА_2 одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 10880 грн; зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинську здійснити ОСОБА_2 нарахування та доплату суми одноразової допомоги у разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 66232 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що розрахунок суми одноразової допомоги позивачу необхідно проводити згідно з нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який діяв на час настання нещасного випадку. Крім того, для розрахунку суми виплати необхідно застосовувати показники Закону України «Про Державний бюджет на 2012 рік».

Не погоджуючись з постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 05 травня 2017 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий апеляційний розгляд.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції допущено арифметичну помилку при здійсненні розрахунку різниці між визначеної судами першої та апеляційної інстанцій суми страхової виплати (77112 грн) та фактично виплаченої фондом суми (10880 грн). Зокрема, апеляційний суд встановив, що така різниця складає 66230 грн, але фактично ця сума становить 66232 грн. Крім того, скаржник вказує, що розрахунок суми страхової виплати повинен здійснюватися на основі осучаснених показників, тобто виходячи із суми прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2017 рік».

Від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Волинській області в особі Нововолинського відділення надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів касаційної скарги, але також не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати редакцію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», чинну на момент звернення ОСОБА_2 до фонду.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21 грудня 2012 року з ОСОБА_2 стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом за формою Н-5 проведення додаткового спеціального розслідування нещасного випадку у філії Волинського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», та актом № 2 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 21 грудня 2012 року.

Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12ААА № 254983 від 17 січня 2017 року ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності із зазначенням виду огляду: повторно на зміну категорії, причини інвалідності: трудове каліцтво.

У довідці про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ВЛН №0006456 від 17 січня 2017 року ОСОБА_2 встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 40 відсотків з 30 грудня 2016 року.

Постановою № 0315/3365/3365/6241 від 25 січня 2017 року відділення ВД ФСНВ у м. Нововолинську позивачу призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 10880,00 грн.

Нарахування та виплата позивачу одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 10880,00 грн здійснені на підставі положень статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції, чинній після 01 січня 2015 року, виходячи із розрахунку: 1600,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 17 х 40% (відсоток втрати професійної працездатності) = 10880,00 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Нововолинського міського суду Волинської області від 05 травня 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року не відповідають; неприйнятними є також доводи касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) та статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, чинній на момент настання нещасного випадку) нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Згідно з положеннями статті 30 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) та статті 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, чинній на момент настання нещасного випадку) ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я.

Відповідно до частин першої та другої статті 40 цього Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) та частин першої та другої статті 48 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, чинній на момент настання нещасного випадку) страхові виплати провадяться в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а в разі смерті потерпілого - у місячний строк з дня смерті застрахованого особам, які мають на це право.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, які діяли, як на момент настання нещасного випадку, так і на момент виникнення спірних правовідносин, право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. У зв'язку з цим до правовідносин щодо нарахування та виплати потерпілому одноразової допомоги мають застосовуватися правила, що діяли на день виникнення у нього права на виплату.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року в справі № 6-481цс16.

Проте судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки довідці МСЕК ВЛН №0006456 від 17 січня 2017 року та не перевірено, з якої дати у ОСОБА_2 виникло право на отримання страхової виплати.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не дослідили всі наявні у справі докази та не встановили фактичні обставини справи, які мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки колегія суддів повертає справу для нового розгляду до суду апеляційної інстанції, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 05 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду скасувати та направити справу для нового розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко