Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2019 року

Київ

справа №638/5795/17

адміністративне провадження №К/9901/16542/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (далі - управління ПФУ) на постанову Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 липня 2017 року (суддя Штих Т.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року (судді Курило Л.В., Присяжнюк О.В., Бартош Н.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила: визнати незаконними дії управління ПФУ стосовно неврахування трудового стажу за період роботи з 01 січня 1992 року по 10 грудня 1993 року у кооперативі «Універсал» (далі - Кооператив) та період з 21 лютого по 20 квітня 1995 року перебування на обліку у Дзержинському районному центрі зайнятості м. Харкова; зобов'язати управління ПФУ здійснити перерахунок призначеної пенсії і враховати період роботи з 01 січня 1992 року по 10 грудня 1993 року у Кооперативі та період з 21 лютого по 20 квітня 1995 року перебування на обліку у Дзержинському районному центрі зайнятості м. Харкова.

Суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні ПФУ та з 24 липня 2011 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV).

На неодноразові звернення ОСОБА_1 від 16 грудня 2016 року щодо перерахунку пенсії управління ПФУ листами від 27 лютого 2017 року за вих. № 3147-02/26, від 22 березня 2017 року за вих. № 87/К-11 повідомило, що пенсію розраховано при загальному трудовому стажі 18 років 10 місяців 12 днів, з урахуванням періоду роботи в Кооперативі з 01 квітня по 31 грудня 1991 року, оскільки за період з 01 січня 1992 року по 10 грудня 1993 року Кооператив звіти не надавав і цей період не віднесено до її страхового стажу.

Позивач не погодилася із цими діями управління ПФУ і звернулася до суду.

Дзержинський районний суд міста Харкова постановою від 03 липня 2017 року позов задовольнив. Визнав незаконними дії управління ПФУ щодо неврахування до трудового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 01 січня 1992 року по 10 грудня 1993 року у Кооперативі. Визнав незаконними дії управління ПФУ щодо неврахування до трудового стажу періоду з 21 лютого 1995 року по 20 квітня 1995 року перебування ОСОБА_1 на обліку у Дзержинському районному центрі зайнятості м. Харкова. Зобов'язав управління ПФУ здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з урахуванням її трудового стажу за період з 01 січня 1992 року по 10 грудня 1993 року та з 21 лютого по 20 квітня 1995 року.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Суди виходили із того, що неперерахування підприємством за найманих працівників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не є підставою для невключення відповідного періоду роботи до стажу, що дає право на трудову пенсію, оскільки відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника. Крім того, суди встановили, що ОСОБА_1 одержувала допомогу по безробіттю з 28 жовтня 1994 року по 20 квітня 1995 року, проте управління ПФУ зарахувало до страхового стажу позивача лише період з 28 жовтня 1994 року по 27 лютого 1995 року і неправомірно не зараховано до страхового стажу період з 21 лютого по 20 квітня 1995 року.

Управління ПФУ не погодилося із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і звернулося із касаційною скаргою про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Указує на те, що Кооператив не сплачував страхові внески за період з 01 січня 1992 року по 10 грудня 1993 року, тому цей період не може бути зарахований до страхового стажу позивачки. Страховий стаж за період з 11 березня по 26 червня 1994 року, з 27 червня по 27 жовтня 1994 року та з 28 жовтня 1994 року по 27 лютого 1995 року був зарахований на підставі довідки Харківського міського центру зайнятості від 10 лютого 2016 року № 84.

Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом, і за який сплачено страхові внески.

За приписами статті 113 Закону № 1058-ІV держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464- IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 4 Закону № 2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до статті 26 Закону № 2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Отже, обов'язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на Кооператив, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Колегія суддів зазначає, що, фактично внаслідок невиконання Кооперативу обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Подібний правовий висновок викладено, зокрема у постанові Верховного Суду від 24 травня 2018 року (справа № 490/12392/16-а).

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що неперерахування Кооперативом за найманих працівників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не є підставою для не включення відповідного періоду роботи до стажу, що дає право на трудову пенсію, оскільки відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка працівника.

Суди, дослідивши в судовому засіданні всі докази, встановили, що ОСОБА_1 з 01 січня 1992 року по 10 грудня 1993 року працювала в Кооперативі, а з 21 лютого по 20 квітня 1995 року перебувала на обліку у Дзержинському районному центрі зайнятості м. Харкова.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно з'ясували обставини в адміністративній справі, дослідили докази, надані на їх підтвердження, і дійшли обґрунтованого висновку про незаконність дій управління ПФУ щодо неврахування до трудового стажу зазначених вище періодів.

В аспекті наведеного слід також зазначити, що відповідно до статті 341 КАС суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як убачається з касаційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи зміни внесені апеляційним судом, не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341- 343, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко