Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.02.2018 року у справі №810/2088/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

27 лютого 2018 року

справа №810/2088/17

адміністративне провадження №К/9901/5269/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року (головуючий суддя - Брагіна О.Є.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року у справі № 810/2088/17 (головуючий суддя - Епель О. В., судді - Аліменко В. О., Карпушова О. В.) за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Миронівського відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, платник податків,) звернувся до суду з позовом до Миронівського відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі по тексту - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 19 вересня 2016 року № 0000601015, яким застосовані фінансові санкції у сумі 34000 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року, у задоволенні позову платника податків відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що дії податкового органу є законними та правомірними, оскільки суб'єкти господарювання, які у встановленому законом порядку отримали ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами зобов'язані подавати до контролюючого органу, який видав таку ліцензію, звіти форми № 1-РА та № 1-РТ про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі та про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі.

28 грудня 2017 року позивачем подано касаційну скаргу на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року, в якій доводиться відсутність у нього обов'язку подавати звіти форми № 1-РА та № 1-РТ, з огляду на те, що він не здійснював у 2016 році діяльність із продажу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Зазначає, що винесення рішення про застосування фінансових санкцій здійснено не уповноваженим на те суб'єктом.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

У серпні 2016 року посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку платника податків стосовно своєчасності подання ним форм звітів щодо виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (№ 1-РА та № 1-РТ) за червень 2016 року.

Актом перевірки встановлено порушення у вигляді неподання Звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі та Звіту про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі.

19 вересня 2016 року податковим органом винесено рішення №0000601015 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 34000,00 грн.

Щодо доводів касаційної скарги позивача.

Стосовно відсутності обов'язку подавати звіти форми № 1-РА і № 1-РТ.

Позивачем у позові, апеляційній скарзі та касаційній скарзі доводиться, що у нього відсутній обов'язок щодо подання звітів форми № 1-РА і № 1-РТ внаслідок того, що протягом 2016 року він не здійснював діяльність, пов'язану із реалізацією спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та перебував на 2 групі спрощеної системи оподаткування.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що за змістом частини третьої статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі по тексту - Закон № 481/95-BP), Порядку заповнення форми звіту №1-РА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2016 року №49 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 березня 2016 року за №345/28475), а також Порядку заповнення форми звіту №1-РТ «Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2016 року №49 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 березня 2016 року за №346/28476), обов'язок подання звітів форми № 1-РА і № 1-РТ покладено на всіх суб'єктів господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, незалежно від того чи здійснюють вони фактичну реалізацію спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Щодо застосування санкцій не уповноваженим суб'єктом.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 481/95-BP за порушення норм щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Фінансова санкція за неподання звіту з відомостями про обсяги виробництва та/або обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів передбачена в абзаці 18 частини другої статті 17 Закону № 481/95-BP у розмірі 17 000 грн.

Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону № 481/95-BP, визначає Порядок застосування фінансових санкцій, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року №790 (далі по тексту - Порядок № 790) (в редакції від 26 грудня 2015 року).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 790 рішення про застосування фінансових санкцій приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (ДФС та її територіальні органи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що граничним строком подання звітності за червень 2016 року є 11 липня 2016 року. Після спливу цього строку, 10 серпня 2016 року головним інспектором Миронівського відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області проведено камеральну перевірку платника податків на підставі пункту 20.1.4 статті 20 розділу І, статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України.

За наслідками перевірки 19 вересня 2016 року заступником начальника Миронівського відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області підписано Рішення про застосування фінансових санкцій №0000601015.

Повноваження податкового органу обумовлені його статусом, визначеним на підставі пункту 20.1.4 статті 20, пункту 61.1 статті 61, статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України, пункту 3 Положення «Про Державну фіскальну службу України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 236, а також статтями 16, 18 Закону № 481/95-BP.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 481/95-BP контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 28 липня 2015 року отримав ліцензію НОМЕР_1 про право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, а також НОМЕР_2 про право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Строк дії Ліцензій встановлено до 6 серпня 2016 року. Обидві ліцензії видано Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області.

Відповідно до пункту 3 Положення «Про Державну фіскальну службу України» основними завданнями Державної фіскальної служби, серед іншого, є: реалізація державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, здійснюють податковий контроль.

За змістом пункту 20.1.4 статті 20 розділу 1, статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України контролюючі органи вправі проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області є територіальним органом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, оспорюване рішення про застосування фінансових санкцій підписане заступником начальника, що в повній мірі відповідає вимогам пункту 20.1.4 статті 20, пункту 61.1 статті 61, статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України, пункту 3 Положення «Про Державну фіскальну службу України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 236, а також статтями 16, 18 Закону № 481/95-BP.

Отже, колегія суддів вважає, що податковий орган при прийнятті Рішення про застосування фінансових санкцій №0000601015 від 19 вересня 2016 року діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним на момент виникнення правовідносин законодавством.

Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій залишаються без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року у справі № 810/2088/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф. Ханова

Судді І. А. Васильєва

В.П. Юрченко