Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №592/7282/17

адміністративне провадження №К/9901/648/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на постанову Ковпаківського районного суду міста Суми від 26 вересня 2017 року (головуючий суддя - Алфьоров А.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року (головуючий суддя - Лях О.П., судді - Яковенко М.М. , Старосуд М.І.),

у адміністративній справі №592/7282/17 за позовом ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - Управління ПФУ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинення дії,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначені йому пенсії за віком, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати призначити йому пенсію з 13 березня 2017 року.

В обґрунтування позову зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3-ї категорії. У період з 12 травня 1988 року по 12 червня 1988 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а тому відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання пенсії із зменшенням пенсійного віку на п'ять років.

Постановою Ковпаківського районного суду міста Суми від 26 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, позов задоволено. Визнано дії Управління ПФУ щодо відмови у призначенні пенсії позивачу зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними та зобов'язано призначити йому пенсію з 13 березня 2017 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління ПФУ на користь позивача витрати на оплату судового збору в сумі 640, 00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про їх скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що основним документом, що визначає час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безпосередньо в зоні відчуження є довідка форми № 122, яка видається на підставі первинних документів лише підприємствами, установами, організаціями, в складі яких працівник безпосередньо виконував роботи по ліквідації наслідків аварії. З наданих позивачем документів неможливо визначити, чи має він право на призначення вказаного виду пенсії і з якого віку виникне це право у нього.

У відзиві на касаційну скаргу позивача просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення, оскільки зміст касаційної скарги зводиться до переоцінки доказів та встановлення фактів, що не відносяться до компетенції Управління ПФУ. Вважає, що доводи касаційної скарги жодним чином не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують факт участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження в період з 12 травня 1988 року по 12 червня 1988 року, що дає йому право на отримання пенсії із зменшенням пенсійного віку на п'ять років.

Вирішуючи позов суди виходили з того, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році 3-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.

13 березня 2017 року звернувся до Управління ПФУ із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Управління ПФУ від 7 червня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні такої пенсії, оскільки не надано первинні документи про роботу у зоні відчуження, про що повідомлено листом від 15 червня 2017 року № 13176/07-16, вказавши, що право на пенсію позивач матиме при досягненні віку 60 років.

Відповідно до статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення, зокрема, чоловіками 60 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

За правилами абзацу другого пункту 1 частини першої статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження у 1988 році - не менше 30 календарних днів, мають право на зменшення пенсійного віку на 5 років.

Згідно з абзацом сьомим підпункту «ґ» пункту 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Отже, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми № 122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.

Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Такі документи, як довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, відповідно до статті 15 «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Суди виходили з того, що позивачем надано як до Управління ПФУ, так і до суду копію посвідчення ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії та листа Автобусного парку № 8 Комунального підприємства «Кіївпастранс» (до реорганізації - АТП- 13027) від 18 травня 2007 року № 331, якими встановлено факт його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та його роботи у зоні відчуження у 1988 році не менше 30 календарних днів.

Крім того, згідно зі списком працівників Сумського АТП 15927 та АТП 15928 відряджених в місто Чорнобиль у період з 12 травня 1988 року по 12 червня 1988 року значиться і позивач.

Довідками ТОВ «Сумиоблавтотранс» від 17 червня 2014 року №1/06-116-22 та від 24 січня 2017 року № 1/09-09-04 підтверджено, що позивачу за роботу в населених пунктах місто Чорнобиль та село Лелів Київської області Чорнобильської зони відчуження в період з 12 травня 1988 року по 12 червня 1988 року за місцем роботи в Сумському АТП - 15927 виплачено заробітну плату в подвійному розмірі по відомості від 12 липня 1988 року № 140.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а надані ним довідки є належним доказом на підтвердження передбачених законом відомостей, поданими ним документами підтверджено період роботи та населений пункт, де ним проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а тому відповідач безпідставно відмовив у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи те, що доводи касаційної скарги правильності висновку судів попередніх інстанцій не спростовують, останні під час розгляду справи вірно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 350 КАС України, підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Ковпаківського районного суду міста Суми від 26 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду