Історія справи

Постанова КАС ВП від 26.12.2025 року у справі №340/2500/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2025 року

м. Київ

справа №340/2500/23

адміністративне провадження № К/990/6519/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Єресько Л. О., Жука А. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогрупа Деметра» до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 (суддя - Жук Р. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 (колегія суддів у складі: Шальєвої В. А., Іванова С. М., Чередниченка В. Є.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрогрупа Деметра» звернулося до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просило: скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 014506 від 11.04.2023 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрогрупа Деметра» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 гривень та закрити справу про адміністративне правопорушення про притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогрупа Деметра» до адміністративної відповідальності; скасувати постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу № ПШ 014507 від 11.04.2023 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрогрупа Деметра» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 гривень та закрити справу про адміністративне правопорушення про притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогрупа Деметра» до адміністративної відповідальності;

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неправомірно застосував норму матеріального права, яка передбачає відповідальність, установлену абзацом першим частини третьої статті 60 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), з огляду на те, що ця норма передбачає відповідальність за надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначено статтею 48 цього Закону, а саме: відсутні протоколи перевірки технічного стану транспортного засобу. Водієм було надано міжнародний сертифікат технічного огляду, тобто пройшли обов`язковий технічний огляд.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

06.03.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницький області на а/д М-21 286км + 274м шосе проводилась рейдова перевірка, під час якої був зупинений транспортний засіб марки МАN TGX, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Під час проведення рейдової перевірки водій ОСОБА_1 , під час здійснення перевезення вантажу не надав перевіряючим особам протокол технічного стану транспортного засобу (передбачений статтею 35 Закону України «Про дорожній рух») марки МАN TGX, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У зв`язку з виявленням зазначеного порушення, державними інспекторами, під час виконання функцій визначених чинним законодавством, складено Акт від 06.03.2023 № 351720.

Водій зі змістом Акту від 06.03.2023 № 351720 ознайомлений, що підтверджується його підписом у відповідній графі документу та надав пояснення.

За результатами розгляду справи винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 014506 від 11.04.2023 за порушення абзацу першого частини третьої статті 60 Закону № 2344-III - перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Не погоджуючись з рішенням відповідача та уважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом, за захистом порушеного, на його думку права.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 роз`єднано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогрупа Деметра» до відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті; матеріали щодо скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 014507 від 11.04.2023 у розмірі 17 000,00 гривень передано до відділу організаційного забезпечення та контролю (канцелярії) Кіровоградського окружного адміністративного суду для реєстрації та присвоєння єдиного унікального номера справи в АСДС; позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 014506 від 11.04.2023 у розмірі 17 000,00 гривень залишено на розгляді в адміністративній справі № 340/2500/23.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 014506 від 11.04.2023 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрогрупа Деметра» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що під час перевірки водієм надано посадовим особам міжнародний сертифікат технічного огляду № 130970 від 12.09.2022 транспортного засобу, згідно з яким технічний огляд проведено 26.08.202, наступний огляд - не пізніше серпня 2023 року, виданий ДП «Державтотранс НДІпроект», а також сертифікат придатності до експлуатації вантажних автомобілів та причепів № UА1171646 від 26.08.2022, який є дійсним до 25.08.2023.

Урахувавши, що Україна є учасником ряду міжнародних договорів у сфері дорожнього руху та дотримання безпеки на дорогах, а чинне законодавство визначає застосування протоколу перевірки технічного стану як альтернативи Міжнародному сертифікату технічного огляду та не містить приписів щодо неможливості використання Міжнародного сертифікату технічного огляду, виданих акредитованими згідно із Законом України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» виконавцями відповідно до Угоди про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність постанови про накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу.

Щодо частини позовних вимог про закриття справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції зазначив, що ця справа розглядається за нормами КАС України. Оскільки КАС України не передбачено прийняття такого рішення за результатом розгляду справи, як закриття справи про адміністративне правопорушення, тому суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 залишено без змін.

Рішення суду першої інстанції переглядалося судом апеляційної інстанції лише в частині задоволених позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який покладено в основу задоволення позовних вимог та погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав уважати, що ТОВ «Агрогрупа Деметра» як автомобільним перевізником порушено вимоги статті 48 Закону № 2344-ІІІ в частині перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону (протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу).

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 у справі № 340/2500/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Підставами звернення з касаційною скаргою зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень пункту 19 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137 (далі - Порядок № 137), щодо можливості використання Міжнародного сертифіката технічного стану огляду під час здійснення внутрішніх перевезень як альтернативи протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.

Скаржник наголошує, що відповідно до чинного законодавства національний протокол технічного стану транспортного засобу є обов`язковим, а Міжнародний сертифікат технічного огляду оформлюється при виконанні міжнародних перевезень за необхідністю.

Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не було взято до уваги, що у пункті 19 Порядку № 137 відсутнє посилання на те, що обов`язковому технічному контролю не підлягають транспортні засоби, які отримали Міжнародний сертифікат. Тобто, отримання Міжнародного сертифікату не звільняє від обов`язку позивача пройти обов`язковий технічний огляд та отримати протокол перевірки технічного стану. Крім того, не було ураховано, що позивачем здійснювалися внутрішні перевезення вантажу.

Також відповідач зауважує, що наявність Міжнародного сертифікату технічного стану огляду не позбавляє позивача обов`язку, при здійсненні внутрішніх перевезеннях вантажів, мати протокол перевірки відповідності технічного стану автомобіля. Крім того, технічні вимоги, які перевіряються під час проходження відповідності технічного стану для отримання протоколу перевірки та Міжнародного сертифіката мають відмінність, тобто вимоги при проведенні такого огляду не є тотожними. З огляду на те, що законодавством не закріплено можливості/альтернативи у використанні перевізником при здійсненні внутрішніх перевезень вантажу, замість протоколу перевірки проходження технічного стану автомобіля, іншим документом, а відтак, на думку скаржника, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу винесена у порядку та спосіб, визначений законодавством.

Позиція інших учасників справи

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надходило. Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

20.02.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2024 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Жука А. В. для розгляду судової справи № 340/2500/23.

Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 25.12.2025 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права та акти їхнього застосування

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначеннями наведеними у статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2344-III законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

За приписами статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Частинами першою, другою статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, абзацом третім частини першої якої установлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України від 10.11.1994 № 232/94-ВР «Про транспорт» (далі - Закон № 232/94-ВР ) нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Частиною першою статті 35 Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - Закон № 3353-XII) передбачено, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 35 Закону № 3353-XII обов`язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».

Згідно з частиною третьою статті 35 Закону № 3353-XII обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України (частина четверта статті 35 Закону № 3353-XII).

Частиною п`ятою статті 35 Закону № 3353-XII визначено, що обов`язковий технічний контроль транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, здійснюють суб`єкти проведення обов`язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.

Перелік обладнання, необхідного для одержання права на здійснення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, а також документів, що подаються суб`єктами проведення обов`язкового технічного контролю для одержання такого права, визначаються Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 35 Закону № 3353-XII).

Відповідно до частини сьомої статті 35 Закону № 3353-XII періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить:

для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;

для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

Згідно з частиною восьмою статті 35 Закону № 3353-XII на кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Частиною першою статті 37 Закону № 3353-XII передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його.

Відповідно до абзацу другого пункту 18 Порядку № 137 у разі позитивного результату після проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу замовникові видається протокол перевірки технічного стану. У разі негативного результату або невідповідності даних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу даним ідентифікації транспортного засобу складається акт невідповідності технічного стану транспортного засобу за формою згідно з додатком 4.

Абзацом п`ятим пункту 19 Порядку № 137 передбачено, що, якщо протокол перевірки технічного стану застосовується як альтернатива Міжнародному сертифікату технічного огляду (на вимогу замовника), його видають акредитовані згідно із Законом України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» виконавці відповідно до Угоди про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів із зазначенням у протоколі слів такого змісту: «Міжнародний технічний огляд проведено».

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103) визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з абзацом першим пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567) рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Абзацом першим пункту 4 Порядку № 1567 передбачено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до абзацу першого пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Абзацом першим пункту 25 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Спірні правовідносини у цій справі склалися у зв`язку із притягненням територіальним органом Укртрансбезпеки до відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогрупа Деметра» як автомобільного перевізника за порушення законодавства про автомобільний транспорт шляхом накладення адміністративно-господарського штрафу.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в оскаржуваній частині, виходить із такого.

Судами попередніх інстанцій установлено, що у ході проведення рейдової перевірки відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області 06.03.2023 на ділянці автодороги М-21 286 км + 274 м складено акт № 351720 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким установлено, що під час перевірки транспортного засобу марки MAN TGX, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрогрупа Деметра», виявлено порушення статті 34 Закону № 2344-ІІІ, статті 35 Закону № 3353-XII, під час проведення рейдової перевірки водій ОСОБА_1 під час здійснення перевезення вантажу не надав перевіряючим особам протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, чим порушив статтю 48 Закону № 2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, - перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме: відсутній протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій установлено, що під час перевірки водієм надано перевіряючим особам Міжнародний сертифікат технічного огляду № 130970 від 12.09.2022 транспортного засобу, згідно з яким технічний огляд було проведено 26.08.2022, наступний огляд - не пізніше серпня 2023 року, виданий: ДП «Державтотранс НДІпроект», а також сертифікат придатності до експлуатації вантажних автомобілів та причепів № UА1171646 від 26.08.2022, який є дійсним до 25.08.2023.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, дійшли висновку про протиправність спірної постанови, урахувавши те, що Україна є учасником ряду міжнародних договорів у сфері дорожнього руху та дотримання безпеки на дорогах, а чинне законодавство визначає застосування протоколу перевірки технічного стану як альтернативи Міжнародному сертифікату технічного огляду та не містить приписів щодо неможливості використання Міжнародного сертифікату технічного огляду.

Верховний Суд не погоджується з указаним висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

За приписами частини другої статті 2 Закону № 232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо є обов`язковими для власників транспорту.

Як передбачено статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ віднесено також інші документи, що передбачені законодавством. Тобто, цей перелік документів не є вичерпним.

Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17, зазначив, що аналіз положень статті 48 Закону № 2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону № 2344-ІІІ технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та їх складових виконують з метою підтримання їх у належному стані та забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації.

Частиною другою статті 22 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що виконавцями технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів є суб`єкти господарювання, які відповідають таким вимогам: мають власні або орендовані засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають установленим законодавством вимогам; роботи з технічного обслуговування і ремонту здійснює персонал необхідного рівня професійної кваліфікації відповідно до видів цих робіт; мають виробничі споруди, засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають встановленим законодавством вимогам.

За приписами статті 23 Закону № 2344-ІІІ контроль технічного стану транспортних засобів включає: обов`язковий технічний контроль транспортних засобів; перевірку технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками. Перевірку технічного стану транспортних засобів під час обов`язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюють суб`єкти господарювання, визначені відповідно до Закону № 3353-XII у порядку, який встановлює Кабінет Міністрів України. У період між обов`язковими технічними контролями відповідність технічного стану транспортних засобів вимогам законодавства забезпечує перевізник.

Отже, порядок проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України. Перевірка технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками здійснюється в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

За приписами статті 35 Закону № 3353-XII транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Обов`язковий технічний контроль транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, здійснюють суб`єкти проведення обов`язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.

Перелік обладнання, необхідного для одержання права на здійснення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, а також документів, що подаються суб`єктами проведення обов`язкового технічного контролю для одержання такого права, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить:

для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;

для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Отже, підтвердженням проходження технічного контролю є наявність протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 137 цей Порядок визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Згідно з абзацом 3 пункту 3 Порядку № 137 періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить: для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку; для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

За змістом частини першої статті 37 Закону № 3353-XII забороняється експлуатація транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його.

Ураховуючи наведене колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що оскільки документи щодо проходження технічного контролю транспортного засобу передбачені законодавством та є обов`язковими при експлуатації транспортного засобу, то такі документи водій повинен мати та пред`являти на вимогу органів державного контролю. Тобто, необхідність наявності у водія документів щодо проходження технічного контролю, охоплюється положеннями статті 48 Закону № 2344-III, а їх відсутність є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу спірною постановою слугував висновок відповідача щодо перевезення вантажу транспортним засобом за відсутності протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.

Разом з цим суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що положення Порядку № 137 передбачають застосування протоколу перевірки технічного стану як альтернативи Міжнародному сертифікату технічного огляду. При цьому жодна норма права та положення Порядку № 137 не містять приписів щодо неможливості використання Міжнародного сертифікату технічного огляду, виданого акредитованими згідно із Законом України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» виконавцями відповідно до Угоди про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів, у межах України як документу, який підтверджує проходження обов`язкового технічного огляду транспорт ного засобу.

Однак на переконання колегії суддів касаційної інстанції такий висновок судів є помилковим, з огляду на таке.

Так, Україна є учасником ряду міжнародних договорів у сфері дорожнього руху та дотримання безпеки на дорогах.

Національне законодавство щодо дорожнього руху та його безпеки побудоване на нормах Конвенції про дорожній рух (Відень, 8 листопада 1968 року), яка ратифікована із застереженням і заявами Указом Президії Верховної Ради УРСР № 2614-VIII від 25 квітня 1974 року та є базовим міжнародним документом, яким регулюється міжнародний дорожній рух та встановлюються вимоги до безпеки транспортних засобів та їхнього технічного стану. Зокрема, ця Конвенція містить вимоги щодо проведення технічних оглядів.

Європейською Угодою від 01.05.1971, що доповнює Конвенцію про дорожній рух, передбачена видача Міжнародного сертифікату технічного огляду, строк дії якого становить не більше одного року.

Угодою про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів, затвердженою Указом Президента від 28.02.2006 № 159/2006 (далі - Угода), передбачено проведення періодичних технічних оглядів, які знаходяться в експлуатації, та видача міжнародних сертифікатів.

Статтею 1 цієї Угоди передбачено, що договірні сторони приймають Правила щодо періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів, зареєстрованих або допущених до експлуатації на їхній території, і на взаємній основі визнають огляди, які проводяться відповідно до цих Правил.

Кабінет Міністрів України постановою від 30.01.2012 № 137 затвердив Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, який визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС, за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 18 Порядку № 137, перевірка конструкцій і технічного стану транспортних засобів проводиться згідно з Вимогами до перевірки. У разі позитивного результату після проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу замовникові видається протокол перевірки технічного стану. У разі негативного результату або невідповідності даних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу даним ідентифікації транспортного засобу складається акт невідповідності технічного стану транспортного засобу за формою згідно з додатком 4.

Абзацом п`ятим пункту 19 Порядку № 137 визначено, що, якщо протокол перевірки технічного стану застосовується як альтернатива Міжнародному сертифікату технічного огляду (на вимогу замовника), його видають акредитовані згідно із Законом України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» виконавці відповідно до Угоди про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів із зазначенням у протоколі слів такого змісту: «Міжнародний технічний огляд проведено».

За поданням Міністерства інфраструктури України, згідно з пунктом 4 доповнення 2 до Віденської Угоди 1997 року, протокол обов`язкового технічного контролю нотифіковано рішенням сесії Комітету з внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії Організації Об`єднаних Націй (ЄЕК ООН) від 14.06.2013.

Аналіз наведених норм Законів та Порядку № 137 дає підстави для висновку, що для всіх транспортних засобів, що беруть участь у внутрішніх перевезеннях та зареєстровані у органах Україні обов`язковим є наявність протоколу перевірки їх технічного стану. При цьому, якщо перевізник має національний протокол з відміткою про проведення міжнародного технічного огляду, додатково Міжнародний сертифікат технічного огляду оформляти не потрібно.

Таким чином, якщо перевізник має національний протокол з відміткою про проведення МСТО, додатково його оформлювати не треба.

Наявність Міжнародного сертифікату технічного огляду є необхідною умовою при виконанні міжнародних автоперевезень до країн, що є учасниками Угоди про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів, затвердженої Указом Президента України від 28.02.2006 № 159/2006.

Крім того,згідно з пунктом 4 Доповнення 2 до Угоди як альтернативу можна використовувати протоколи періодичних оглядів, які застосовуються Договірними сторонами Угоди, а відтак Міжнародний сертифікат технічного огляду не замінює національний протокол, який у всіх випадках є обов`язковим і лише він у межах України підтверджує проходження обов`язкового технічного огляду транспортного засобу.

Отже, ураховуючи, що на момент проведення перевірки у позивача був відсутній протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, то відповідачем правильно застосовано нормативні акти, які діяли на час виникнення спірних правовідносин та правомірно прийнято спірну постанову.

Отже, аргументи скаржника, покладені в основу обґрунтування касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в цій частині, знайшли підтвердження.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд уважає неправильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності обґрунтованих підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 014506 від 11.04.2023 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрогрупа Деметра» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 гривень.

З огляду на викладене, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За указаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 в частині визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 014506 від 11.04.2023 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрогрупа Деметра» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 гривень та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 у справі № 340/2500/23 та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогрупа Деметра» про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 014506 від 11.04.2023 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрогрупа Деметра» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 гривень.

За указаних обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 про визнання протиправною та скасування постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 014506 від 11.04.2023 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрогрупа Деметра» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 гривень та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 у справі № 340/2500/23 скасувати.

Ухвалити по справі № 340/2500/23 нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогрупа Деметра» про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 014506 від 11.04.2023 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрогрупа Деметра» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

Л.О. Єресько

А.В. Жук ,

Судді Верховного Суду