Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.05.2019 року у справі №0940/1543/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2019 року

м. Київ

справа №0940/1543/18

провадження №К/9901/14757/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А. А. суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2018 (суддя Кафарський В. В. ) і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 (головуючий суддя Довгополов О. М., судді Гудим Л. Я., Святецький В. В. )

у справі №0940/1543/18

за позовом Фермерського господарства "Персей Агро"

до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель провідного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління контролю за використанням та охороною земель Польового Дениса Юрійовича, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області,

третя особа: Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України

про визнання протиправним та скасування припису, установив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У серпні 2018 Фермерське господарство "Персей Агро" звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель провідного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління контролю за використанням та охороною земель Польового Д. Ю., в якій просило суд про визнання протиправним та скасування припису відповідача від 27.07.2018 за №624/0/19-18-ДК/0180Пр/03/01/-18.

2. Позовні вимоги обґрунтовано неправомірністю висновків відповідача про самовільне зайняття земельної ділянки.

3. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2018 відкрито провадження у справі №0940/1543/18 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Прикарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 залучено до участі у справі №0940/1543/18 Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області як другого співвідповідача.

4. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2018 у справі №0940/1543/18 позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 27.07.2018 за №624/0/19-18-ДК/0180Пр/03/01/-18.

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2018 у справі №0940/1543/18 залишено без змін.

6. Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області з вищенаведеними судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення місцевим і апеляційним адміністративними судами норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування всіх обставин справи, просить суд скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2018 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 у справі №0940/1543/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

7. Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

8.30.07.2019 від Фермерського господарства "Персей Агро" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення залишити без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель провідним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Польовим Д. Ю. проведено обстеження земельної ділянки та перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельних ділянок, що знаходяться на території Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, про що складено Акт обстеження земельної ділянки від 24.05.2018 за №624/0/92-18-ДК/238/АО/10/01/18 та Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 11.06.2018 за №624/0/92-18-ДК/467/АП/09/01/-18.

10. Перевіркою встановлено, серед іншого, що земельна ділянка площею 66,9051 га (кадастровий номер 2625884300:14:002:0003), яка розташована на території Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, на момент обстеження самовільно зайнята шляхом сільськогосподарського обробітку (розорювання та посіву сільськогосподарських культур) Фермерським господарством "Персей Агро".

11. Враховуючи виявлене порушення, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель провідним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Польовим Д. Ю. складено протокол про адміністративне правопорушення від 13.07.2018 за №624/0/92-18-ДК/0182П/07/01/-18.

12.27.07.2018 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель провідним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Польовим Д. Ю. винесено припис за №624/0/19-18-ДК/0180Пр/03/01/-18, яким позивача зобов'язано в 30-денний термін усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом звільнення земельної ділянки

13. Фермерське господарство "Персей Агро" з приписом не погодилося, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

14. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції керувалися тим, що позивач є лише виконавцем певних підрядних сільськогосподарських робіт на обумовленій земельній ділянці, фактичним землекористувачем якої є Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України. Відтак, на момент укладення та виконання договору підряду позивач не був фактичним землекористувачем названої ділянки, а тому не міг допустити порушення земельного законодавства, відображені в Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства як самовільний землекористувач.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

15. Касаційна скарга мотивована порушенням місцевим адміністративним судом норм процесуального права, що полягає у помилковому розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження без належного обґрунтування підстав для віднесення справи до категорії незначної складності.

16. На думку скаржника, Актом перевірки встановлено, що державний акт на право постійного користування землею, який видано Інституту хрестоцвітих культур Української академії аграрних наук не може підтверджувати правомірність користування Прикарпатською ДСДС земельною ділянкою площею 66,9051 га (кадастровий номер 2625884300:14:002:0003), а тим більше надавати право на укладання будь-яких правових угод щодо неї, оскільки, він не зареєстрований у встановленому законодавством порядку, виданий не уповноваженим на те органом, а тому він не може підтверджувати будь-яких прав Інституту хрестоцвітих культур Української академії аграрних наук на земельну ділянку, яка є предметом оскаржуваного припису.

17. Також скаржник вважає, що рішення Конституційного суду України від
22.09.2005 у справі № 5-рп/2005 не можна застосовувати до вказаних правовідносин, оскільки таке рішення стосується лише громадян, а не юридичних осіб.

18. У відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на те, що судом не допущено процесуальних порушень, оскільки ця справа не відноситься до тих, що за процесуальним законодавством повинні розглядатись виключно за правилами загального провадження.

19. Позивач наголошує, що він як підрядник Прикарпатської ДСДС при виконанні конкретного виду послуг сільськогосподарського обробітку не мав жодних підстав перевіряти право землекористування замовника та користуватись результатами такої діяльності на спірних земельних ділянках. Після надання послуг та оформленні результатів такої підрядної діяльності позивач отримував розрахунок за надані послуги. Всі результати сільськогосподарської діяльності на спірній земельній ділянці були і є власністю наукової установи - Прикарпатської ДСДС. Тому тлумачення відповідачем самовільного захоплення підрядником земель державної форми власності не відповідає суб'єктивній стороні цього правопорушення.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

21. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

22. За нормами ч. 1 та 2 ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

У відповідності до ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Приписами ст. 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

За вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 482 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Відповідно до пп. 25-1 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгекадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Згідно з положенням, копія якого наявна в матеріалах справи, Головне управління Держгеокадастру наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому об'єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Структурним підрозділом Головного управління є Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокдастру у Волинській області.

23. Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 № 963-IV, який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

У ст. 4 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Статтею 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Положеннями ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать зокрема здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом здійснюються шляхом, зокрема, проведенням перевірок.

24. З вищенаведених норм законодавства Верховний Суд приходить до висновку, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися посадовими особами Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності.

25. Відповідно до норм ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

26. Верховний Суд наголошує, що приписи про усунення виявлених порушень мають надаватися лише тим особам, які безпосередньо вчинили порушення вимог земельного законодавства.

Телеологічне (цільове) тлумачення положення вищенаведеної норми дає підстави для висновку, що суб'єктом, який має відовідати за вчинення відповідного правопорушення є особа, яка володіє земельною ділянкою на підставі одного з правових титулів, перелік яких визначається ст. 1 Закону. Вказана норма пов'язує можливість застосування заходів відповідальності за вчинення відповідного правопорушення з наявність однієї з таких умов: 1) відсутність рішення виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу в оренду або у власність землі; 2) відсутність правочину щодо такої земельної ділянки.

Тобто йдеться про те, що суб'єктом скоєння такого правопорушення є фактичний володілець земельної ділянки, який володіє нею, не набувши майнові права на таку земельну ділянку, на підставі одного з правових титулів, вичерпний перелік яких закріплено у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

27. У той же час нормативна конструкція ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" містить виняток щодо суб'єктів, які мають відповідати за відповідне правопорушення - не можливо притягнути до відповідальності за відповідного делікту на підставі тих дій, які вчиняються щодо відповідної земельної ділянки правомірно.

28. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанції, обстеженням земельної ділянки та перевіркою дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельна ділянка площею 66,9051 га (кадастровий номер undefined), яка розташована на території Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області встановлено, що вказана земельна ділянка на момент обстеження була самовільно зайнята шляхом сільськогосподарського обробітку (розорювання та посіву сільськогосподарських культур) Фермерським господарством "Персей Агро".

29. Верховний Суд вважає законними і обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що висновки інспектора не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки всі роботи, які здійснювались Фермерським господарством "Персей Агро" на вищевказаній земельній ділянці проводились на підставі Договору підряду від 19.12.2016 за №19/16/4, за яким позивач (Підрядник) зобов'язався надати Прикарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (Замовник) комплекс послуг та робіт в процесі виробництва сільськогосподарської продукції Замовником на сільгоспугіддях Замовника, а Замовник зобов'язався прийняти виконані роботи і оплатити вартість послуг Підрядника.

30. Доказів того, що вказаний договір підряду з додатковими угодами визнано недійсним станом на момент проведення перевірки або розірвано у встановленому законом порядку, учасниками судового процесу до судів першої та апеляційної інстанції не надавалося.

31. Встановивши порушення вимог земельного законодавства, відповідач міг застосувати певні види зобов'язань чи стягнень лише відносно Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України як особи, яка здійснювала всі дії по відношенню до спірної земельної ділянки як Замовник, і лише за умови доведення неправомірного використання ним земельної ділянки.

32. Отже, особа, яка уклала правочин щодо виконання робіт на спірній земельній ділянці з фактичним володільцем такої ділянки не може бути суб'єктом, до якого застосовуються заходи відповідальності за скоєння самовільного зайняття земельної ділянки.

33. У зв'язку з викладеним, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що оскаржуваний припис від 27.07.2018 за № 624/0/19-18-ДК/0180Пр/03/01/-18 винесено без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття.

34. Верховний Суд оцінює критично доводи касаційної скарги щодо неналежного оформлення третьою особою права постійного користування спірною земельною ділянкою та тлумачення скаржником рішення Конституційного суду України від
22.09.2005 у справі № 5-рп/2005, оскільки предметом позову у цій справі є припис від 27.07.2018 за №624/0/19-18-ДК/0180Пр/03/01/-18 про самовільне зайняття земельної ділянки саме Фермерським господарством "Персей Агро", а не Прикарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України.

Посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від
12.06.2012 у справі №П-20/144-14/82 є необґрунтованим, оскільки у вказаній справі позовні вимоги стосувались визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, яка розташована в межах села Микитинці Івано-Франківської області.

Зазначення в описовій частині судового рішення про те, що Державні акти на право постійного користування не пройшли державну реєстрацію не може свідчити, що у справі №П-20/144-14/82 досліджено всі Державні акти Інституту хрестоцвітних культур Української академії Аграрних наук України, а не тільки ті, які стосувались земельної ділянки, що була предметом розгляду у справі №П-20/144-14/82.

35. Щодо доводів касаційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права і помилкового розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, Верховний Суд виходить з такого.

У ч. 2 ст. 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у ч. 4 цієї статті.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених ч. 2 ст. 257 КАС України;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 4 ст. 257 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених ч. 4 ст. 12 КАС України; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Згідно з п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

З урахуванням того, що за предметом спору ця справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження, тому з урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи суд першої інстанції у межах наЗакону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" розсуду вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження і Верховний Суд не вбачає у цій справі порушення вищенаведених норм процесуального законодавства.

36. Враховуючи зазначене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

37. Таким чином, оскільки при ухваленні постанови судом апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допущено, тому Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанцій - без змін.

38. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2018 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 у справі №0940/1543/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб