ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2020 року
м. Київ
справа № 826/3716/16
касаційне провадження № К/9901/31285/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2017 (суддя Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 (головуючий суддя - Саприкіна І.В.; судді: Карпушова О.В., Кучма А.Ю.) у справі № 826/3716/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім Український Медіа Холдинг» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім Український Медіа Холдинг» звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.10.2015 № 0006462202 та від 13.10.2015 № 0006472202.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 30.01.2017 адміністративний позов задовольнив повністю.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.05.2017 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2017 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 55, 56 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, наголошує на непідтвердженні позивачем реального характеру оспорюваних господарських операцій належним чином оформленою первинною документацією.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім Український Медіа Холдинг» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Доросле радіо» за період з 01.11.2014 по 30.11.2014, із Товариством з обмеженою відповідальністю «Неонрекламсервіс» за період з 01.03.2015 по 31.03.2015, за результатами якої складено акт від 16.09.2015 № 835/26-54-22-02/30375222.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні послуг із розміщення інформаційних та рекламних матеріалів товариства або його клієнтів (партнерів) у рекламних блоках радіостанцій «Ретро FM», «Наше радіо», «Авторадіо», «Голос Столиці», «Джем ФМ», «Europa Plus» у Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Доросле радіо» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Неонрекламсервіс» з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.
Обґрунтовуючи свою позицію, Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві звертала увагу на недоліки представленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім Український Медіа Холдинг» документації, а також здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Доросле радіо» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Неонрекламсервіс» в охоплений перевіркою період господарських операцій із суб`єктами підприємницької діяльності, які мають ознаки фіктивності.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 13.10.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0006462202, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 313867,00 грн.; № 0006472202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 229849,00 грн. за основним платежем та 114925,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім Український Медіа Холдинг» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.
Так, позивачем подано: додатки до договорів, укладених із Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Доросле радіо» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Неонрекламсервіс», згідно з якими погоджено радіостанцію, регіон та період розміщення, кількість виходів та вартість послуг; затверджені медіа-плани розміщення рекламних матеріалів, за якими погоджено час трансляції, вартість секунди в будні та вихідні дні, кількість виходів та вартість; довідки щодо розміщення інформаційних матеріалів та реклами, з яких чітко вбачається розкриття спектру наданих послуг; податкові накладні; платіжні доручення; документи, які підтверджують придбання розглядуваних послуг з метою рекламування належних Товариству з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім Український Медіа Холдинг» або його партнерам журналів і періодичних видань для збільшення продажу.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його безпосередніх постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність твердження контролюючого органу про неправомірність формування Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім Український Медіа Холдинг» витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за оспорюваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 у справі № 826/3716/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк