Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року

Київ

справа №820/6305/16

адміністративне провадження №К/9901/35691/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 (суддя - Полях Н.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 (головуючий суддя - Рєзнікова С.С., судді: Старостін В.В., Бегунц А.О.) по справі № 820/6305/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські технології будівництва» до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними рішення та дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські технології будівництва» (далі - ТОВ «Українські технології будівництва») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправним рішення Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Київська ОДПІ) щодо одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів від 25.12.2015 № 251220151 укладеного між ТОВ «Українські технології будівництва» та Київською ОДПІ;- визнати протиправними дії Київської ОДПІ щодо неприйняття податкових документів ТОВ «Українські технології будівництва» (код ЄДРПОУ 35247879), а саме: податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року та додатків №1, №2, №5 до них; податкових накладних №№ 16, 17 від 23.09.2016, №18 від 26.09.2016, №20 від 27.09.2016, №№ 21, 24 від 28.09.2016, №25 від 29.09.2016, №№ 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33 від 30.09.2016, №№ 1, 2 від 03.10.2016, № 3 від 04.10.2016, №№ 4, 5 від 06.10.2016, №6 від 10.10.2016, №№ 7, 8 від 18.10.2016, №№ 10, 11, 12 від 13.10.2016, № 13 від 25.10.2016, № 15 від 28.10.2016, № 16 від 31.10.2016, №№ 1, 2, 3 від 15.11.2016, №4 від 18.11.2016, №№ 5, 6 від 29.11.2016, №1 від 06.12.2016, №2 від 08.12.2016, №3 від 12.12.2016, №№ 4, 5, 6 від 14.12.2016, № 7 від 21.12.2016, №№ 8, 9 від 22.12.2016, №10 від 29.12.2016 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов'язати Київську ОДПІ поновити дію договору про визнання електронних документів від 25.12.2015 № 251220151, укладеного між ТОВ «Українські технології будівництва» та Київською ОДПІ;

- зобов'язати Київську ОДПІ забезпечити реєстрацію та прийняття податкових документів в електронному вигляді від ТОВ «Українські технології будівництва».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, Київська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2017, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог Київська ОДПІ посилається на те, що договір про визнання електронних документів обґрунтовано розірвано в односторонньому з причин відсутності ТОВ «Українські технології будівництва» за місцезнаходженням відповідно до складеної підрозділом податкової міліції довідки, у зв'язку з чим контролюючий орган діяв в межах наданих повноважень. Крім того зазначає, що розірвання договору про визнання електронних документів не позбавляє платника подавати податкову звітність іншим зручним способом, передбаченим Податковим кодексом України.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Українські технології будівництва» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 25.07.2007 зареєстровано юридичну особу ТОВ «Українські технології будівництва» за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Луганська, 31, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

25.12.2015 між ТОВ «Українські технології будівництва» та Київською ОДПІ було укладено Договір про визнання електронних документів №251220151, предметом даного Договору було визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу, відповідно до п. 1 р.1 зазначеного Договору.

07.10.2016 ТОВ «Українські технології будівництва» ЄДРПОУ 35247879 при реєстрації податкової накладної отримало квитанцію №1, в якій зазначено про порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 та можливе розірвання Договору про визнання електронної звітності.

Згідно відповіді Київської ОДПІ від 18.10.2016 №15687/10/20-31-08-02-10 на неодноразові звернення позивача повідомлено, що з 06.10.2016 в односторонньому порядку розірвано Договір від 25.12.2015 № 251220151 про визнання електронних документів у зв'язку з відсутністю платника за податковою адресою.

Крім того, встановлено, що листом від 20.10.2016 №15863/10/20-31-08-02-10 Київською ОДПІ повідомлено позивача про відмову в прийнятті податкової звітності.

Рішення про розірвання в односторонньому порядку договору від 25.12.2015 №251220151 було прийнято на підставі листа Управління Служби Безпеки України в Харківській області від 03.10.2016 №70/8-15645 та довідки про встановлення місцезнаходження підприємства з позначкою «Місцезнаходження юридичної особи не встановлено».

Згідно з підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абзац 3 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Статтею 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Порядок подання платником податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку визначений у розділі ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233. У додатку 1 до цієї Інструкції міститься примірний договір про визнання електронних документів, який укладається платником та контролюючим органом для врегулювання правовідносин з приводу визнання податкової звітності платника в електронному вигляді.

У пункті 4 розділу 6 договору від 25.12.2015 №251220151 зазначено, що орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковою адресою ТОВ «Українські технології будівництва» згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на дату розірвання договору є: Харківська обл., м. Харків, вул. Луганська, 31, що в свою чергу свідчить про те, що на дату направлення в електронному вигляді для реєстрації податкових накладних та податкових декларацій відомості про юридичну особу - позивача були підтвердженими та не змінювались.

Крім того, відповідно до договору оренди №1 від 05.01.2016 , копія якого міститься в матеріалах справи, укладеного між Момот С.В. та ТОВ Українські технології будівництва, позивач орендує приміщення за адресою: м. Харків, вул. Луганська, 31 для розміщення офісу (а.с. 108, 92).

Доказів внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відомостей про зміну місця реєстрації ТОВ «Українські технології будівництва», податковим органом не надано.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Інших підстав для розірвання договору про визнання електронних документів з урахуванням вимог законодавства та умов укладеного договору відповідачем не наведено.

До того ж, судами встановлено, що листом від 20.10.2016 №15863/10/20-31-08-02-10 Київською ОДПІ позивача було повідомлено про відмову в прийнятті податкової звітності в паперовому вигляді.

За встановлених обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій що відповідачем, всупереч вимогам частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції чинній на час вирішення спору), не доведено правомірність своїх дій при розірванні в односторонньому порядку договору з ТОВ «Українські технології будівництва» про визнання електронних документів.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду