Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.03.2018 року у справі №749/393/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2020 року

м. Київ

справа №749/393/17

адміністративне провадження №К/9901/34365/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Желєзного І.В., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Міністерства оборони України

на постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 26.09.2017 (суддя Чигвінцев М.С.) та

постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 (колегія у складі суддів Ісаєнко Ю.А., Земляної Г.В., Сорочко Є.О.)

у справі № 749/393/17

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити певні дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, у якому просив:

- визнати протиправними дії (згідно Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 16 від 17.02.2017) відповідача щодо відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням 3 групи інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок виконання обов`язків військової служби;

- призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як інваліду внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі ( смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2013 № 975.

2. Постановою Щорського районного суду Чернігівської області від 26.09.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018, позов задоволено.

3. У касаційній скарзі відповідач, із посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення. Прийняти нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позову.

4. Ухвалою Верховного Суду від 10.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в період з 15.04.1986 по 10.05.1988 проходив строкову службу, з 09.08.1986 по 09.05.1988 проходив інтернаціональну військову службу та перебував в країнах, де велись бойові дії (ДР Афганістан).

6. За даними висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 59/Ж від 16.01.2013, у позивача є рубці у лобно-тімяній ділянці зліва, у потиличній ділянці справа, у проекції тіла лівої брови, у проекції тіла правої брови, на долонній поверхні лівої кисті у проекції середньої фаланги 3 пальця та основної фаланги, нігтьової фаланги 4 пальця, нігтьової фаланги 5 пальця,у ділянці основи основної фаланги 2 пальця лівої кисті є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок осколкових поранень та спричинені у зазначений строк, тобто у 1987 році.

7. Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серія АВ №0128525, позивачу вперше встановлено інвалідність ІІІ групи, дата огляду 20.03.2014, причина інвалідності: травма, контузія та захворювання, так пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

8. 25.03.2015 позивачу видано посвідчення інваліда ІІІ групи, де вказано про наявність права на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни.

9. Згідно копії витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв № 150 від 29.01.2013 та згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського бюро СМЕ № 59/Ж від 16.01.2013, у старшого лейтенанта запасу ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1. наявні множинні вогнепальні осколкові поранення голови, лівої кисті (контузія головного мозку у 1987 році). Також зазначено, що захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

10. 11.01.2016 позивач звернувся до Військового комісара Щорського районного військового комісаріату з заявою та документами, необхідними для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби.

11. Відповідно до копії витягу протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 36 від 20.05.2016, комісія дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів, в тому числі позивача, з огляду на відсутність документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено п.11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013.

12. Листом від 30.05.2016 №5/2267с Чернігівський обласний військовий комісаріат повідомив позивачу, що подані ним документи для призначення одноразової грошової допомоги були йому повернуті для доопрацювання, відповідно до протоколу від 20.05.2016 за № 36.

13. 23.08.2016 Щорським районним судом Чернігівської області позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Щорський районний військовий комісаріат про визнання протиправними дій Міністерства оборони України та зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу задоволено частково, та зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби та прийняти відповідне рішення.

14. Відповідно до копії витягу протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 16 від 17.02.2017 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що заявником не подано документ, що свідчить про обставини поранення.

15. Не погоджуючись із таким рішенням та вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся із позовом до суду.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а доводи відповідача щодо ненадання документу, який би свідчив про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) є безпідставними.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що позивачем не подано документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, або каліцтва), тому Міністерством оборони України правомірно прийнято рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги.

18. Зазначає також, що у суді першої інстанції справа вирішувалася і розглядалася неповноважним судом.

19. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

21. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

22. Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

23. Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.

24. За приписами пункту 2 частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі встановлення військовослужбовцю ІII групи інвалідності призначається і виплачується в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на момент встановлення інвалідності IIІ групи.

25. Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті. Водночас, відповідно до статті 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

26. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

27. На виконання вимог цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» затвердив Порядок № 975.

28. Пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

29. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

30. Аналіз зазначених норм права діє підстави для висновку, що законодавець делегував Уряду повноваження визначати порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16-2 Закону № 2011-XII.

31. Подання зазначених у пункті 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.

32. При цьому, Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

33. Водночас, подання до Міноборони відповідного рішення військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

34. Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов`язку щодо їх витребовування.

35. У зазначеній справі Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача.

36. Відтак, у контексті обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №59/Ж від 16.01.2013 (арк. с. 19-20), вказує лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення рубців на тілі пораненням, яке могло мати місце у 1987 році.

37. Водночас, як свідчить зміст витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міноборони від 29.01.2013 № 150, він постановлений на підставі висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №59/Ж від 16.01.2013, у якому відомості про обставини поранення, встановлені зі слів позивача.

38. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не додав документ, який свідчить про причини та обставини поранення, а рішення Центральної військово-лікарської комісії Міноборони від 29.01.2013 № 150, викладене у формі протоколу від 29.01.2013 № 150, не є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання позивача.

39. Отже, рішення відповідача прийнято в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень та підстави для скасування цього рішення відсутні.

40. Отже, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

41. Що стосується розгляду справи у суді першої інстанції неповноважним судом. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ні предмет спору цієї справи, ні суб`єктний склад її учасників у розумінні положень статті 24 КАС України не дають підстав поширювати розгляд і вирішення його колегією окружного адміністративного суду у складі трьох суддів.

42. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.03.2020 у справі № 366/2490/16-а.

43. Відповідно до ч.1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

44. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

45. Рішення ухвалено на користь суб`єкта владних повноважень, а тому перерозподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

2. Постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 26.09.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 у справі № 749/393/17 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя І.В. Желєзний

Суддя О.П. Стародуб