ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2018 року

Київ

справа №814/4289/15

адміністративне провадження №К/9901/38093/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2017 року (суддя Ступакова І.Г.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання дій по нарахуванню в особовому рахунку з податку на прибуток пені в сумі 21293,98 грн. незаконними та зобов'язання внести зміни в особовий рахунок з податку на прибуток шляхом виключення з нього пені в сумі 21293,98 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено.

При цьому, зазначена постанова ухвалена судом першої інстанції у відкритому судовому засіданні, в якому були присутні представники сторін, її повний текст виготовлено 12 лютого 2016 року, а копію отримано відповідачем 25 лютого 2016 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 02 березня 2016 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, одночасно заявивши клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2016 року відмовлено в задоволенні заявленого відповідачем клопотання, а апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України), оскільки до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Ухвалою від 17 травня 2016 року Одеський апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу особі, що її подала, на підставі пункту 1 частини 3 статті 108 КАС України у зв'язку із неусуненням у встановлений судом строк її недоліку.

30 травня 2017 року Офіс великих платників податків ДФС як правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - Офіс) подав повторну апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року, порушивши також й питання поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, в обґрунтування чого зазначив про неможливість сплатити судовий збір (при первісному поданні апеляційної скарги) в зв'язку з відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для цієї мети.

Втім Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 червня 2017 року на підставі абзацу 3 частини 4 статті 189 КАС України відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою з огляду на її подання поза межами річного строку після проголошення рішення суду першої інстанції.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції від 09 червня 2017 року, Офіс звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права й залишення поза увагою тієї обставини, що апеляційна скарга податковим органом подається вдруге, просив вказане рішення суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу суду не надав.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

За змістом частини 2 статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Частиною 4 статті 189 КАС України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Отже, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

При цьому, в абзаці 3 частини 4 статті 189 КАС України закріплено, що незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.

З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи, що, як вже зазначалось, постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року була ухвалена у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін, а повний її текст було виготовлено й отримано податковим органом відповідно 12 лютого 2016 року та 25 лютого 2016 року, тоді як апеляційну скаргу подано лише 30 травня 2017 року, касаційний суд вважає, що Офісу обґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 3 частини 4 статті 189 КАС України ухвалою судді Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2017 року.

Доводи ж касаційної скарги про те, що 30 травня 2017 року податковим органом була подана повторна апеляційна скарга, а при поданні первісної апеляційної скарги (залишеної без руху з підстав несплати судового збору та в подальшому повернутої судом) строк апеляційного оскарження відповідачем пропущено не було, не приймаються касаційним судом до уваги, оскільки будь-яких відповідних застережень з цього приводу положення КАС України та, зокрема, абзац 3 частини 4 її статті 189 КАС України не містять, а навпаки встановлюють обов'язок суду, не надаючи оцінки поважності наведених суб'єктом владних повноважень, що подає апеляційну скаргу після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення, причин пропуску ним строку апеляційного оскарження, відмовляти у відкритті апеляційного провадження.

Водночас, у касаційній скарзі відсутні відомості про наявність інших обставин, які б давали підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, а також свідчили б про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду