Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2020 року

Київ

справа №2107/1226/12

адміністративне провадження №К/9901/42638/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Желєзного І.В., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 15.09.2016 у складі судді Крапівіна О.П. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 у складі колегії суддів: Кравченка К.В. (головуючий), Косцової І.П., Стас Л.В. у справі №2107/1226/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Дніпро" до Генічеської міської ради, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання нечинними рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво Дніпро" (далі - ТОВ "Видавництво Дніпро") звернулось до суду з позовом до Генічеської міської ради (далі - Генічеська міськрада), за участю третіх осіб ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), в якому просило:

1.1. визнати нечинним пункт 26 рішення Генічеської міськради "Про надання дозволу ФОП ОСОБА_1 на збір матеріалів погодження місця розташування будівлі магазину на земельній ділянці орієнтовною площею 0,0075 га за адресою АДРЕСА_1 у оренду на 49 років, із земель житлової та громадської забудови Генічеської міської ради" від 27.12.2007 №476 (далі - Рішення №476);

1.2. визнати нечинним пункт 7 рішення Генічеської міськради "Про затвердження ФОП ОСОБА_1 матеріалів погодження місця розташування будівлі магазину на земельній ділянці орієнтовною площею 0,0075 га із земель житлової та громадської забудови (графа 71 згідно форми №6-зем інші відкриті землі) АДРЕСА_1 на території Генічеської міської ради Генічеського району Херсонської області для оформлення права користування землею шляхом укладення договору оренди строком на 49 років та дати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки в оренду на 49 років" від 26.03.2008 №572 (далі - Рішення №572);

1.3. визнати нечинним пункт 1 рішення Генічеської міськради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, строком на 49 років, ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), для розташування будівлі магазину, площею 0,0075 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 із земель житлової та громадянської забудови Генічеської міської ради Генічеського району Херсонської області" від 27.11.2008 №779 (далі - Рішення №779).

2. Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 16.05.2013, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014, позовні вимоги задоволено. Визнано нечинними пункт 26 Рішення №476, пункт 7 Рішення №572, пункт 1 Рішення №779.

3. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.01.2016 постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 16.05.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

4. Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 15.09.2016, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017, позовні вимоги задоволено. Визнано нечинними пункт 26 Рішення №476, пункт 7 Рішення №572, пункт 1 Рішення №779.

5. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:

5.1. ТОВ "Видавництво Дніпро" є власником 49/50 частини нерухомого майна, розміщеного за адресою АДРЕСА_1 , яке складається з адміністративної будівлі літ. А, прибудови з підвалом літ. Б, складу літ. В, сауни літ. Г, сторожки літ. Д, споруд №1-3. Власником решти 1/50 частки нерухомого майна за цією адресою є гр. ОСОБА_2

5.2. До ТОВ "Видавництво Дніпро", як набувача та власника цього нерухомого майна, перейшло право користування земельною ділянкою та частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування частки такого нерухомого майна, загальною площею 1897 кв.м. (0,1897 га).

5.3. У травні 2007 року ТОВ "Видавництво Дніпро" було позбавлене права власності на 49/50 частини нерухомого майна, розміщеного за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим звернулось до Генічеської міськради із заявою, в якій просило утриматися від прийняття нею рішень і вчинення дій щодо оформлення права власності на нерухоме майно, вирішення питань стосовно земельної ділянки до прийняття судом рішення у справі за позовом про повернення незаконно вилученого майна.

5.4. Генічеською міськрадою прийнято Рішення №476, пунктом 26 якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на збір матеріалів погодження місця розташування будівлі магазину на земельній ділянці орієнтовною площею 0,0075 га за адресою АДРЕСА_1 в оренду на 49 років із земель житлової та громадської забудови, Рішення №572, пунктом 7 якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 затверджено матеріали погодження місця розташування будівлі магазину за цією адресою та Рішення №779, пунктом 1 якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою для розташування будівлі магазину цією адресою.

5.5. Як вбачається з витягу про державну реєстрацію права власності від 07.06.2011 №30223334, виданого Генічеським державним бюро технічної інвентаризації, за позивачем, на підставі рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 20.09.2010 у справі №2-160/10, було поновлено реєстрацію права власності 49/50 частини нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 .

6 . Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що у відповідності до проекту землеустрою та кадастрового плану, земельна ділянка, відведена ОСОБА_1 , була надана у користування ТОВ "Видавництво Дніпро". Крім того, технічною документацією на цю земельну ділянку, проектом землеустрою, технічною документацією на будівлі підтверджується, що ця земельна ділянка є проїздом до приміщень, які належать ТОВ "Видавництво Дніпро". Тому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оспорювані рішення прийняті Генічеською міськрадою з порушенням вимог частини 1 статті 120 Земельного кодексу України та частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України і порушують право позивача, як власника 49/50 частини нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. Третя особа - ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу на постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 15.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

7.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не з`ясували обставини щодо того, коли і на яких підставах ТОВ "Видавництво Дніпро" набуто право користування земельною ділянкою, яка необхідна для обслуговування частки належного йому нерухомого майна. Також, скаржник наполягає, що він у законний спосіб набув право оренди земельної ділянки, а висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що ця земельна ділянка є проїздом до приміщень, які належать ТОВ "Видавництво Дніпро", не підтверджені будь-якими доказами.

8. Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

8.1. На обґрунтування заперечень зазначає, що оскаржуване судове рішення ухвалене на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, тому вважає доводи касаційної скарги безпідставними і необґрунтованими.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

10. Частиною 2 статті 4, пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

11. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України у вказаній редакції).

12. Такі ж правила визначення предметної юрисдикції адміністративних судів закріплені у статтях 4 та 19 КАС України у чинній станом на даний час редакції.

13. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

14. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Натомість, необхідною ознакою публічно-правового спору за участю суб`єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, щодо яких виник спір.

15. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами щодо їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги цього суб`єкта владних повноважень.

16. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17.

17. Водночас, спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до його порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень.

18. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Видавництво Дніпро", яке є власником 49/50 частини нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 та користувачем змеленої ділянки, необхідної для його обслуговування, оскаржило до суду рішення Генічеської міськради, які стосуються надання в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки за вказаною адресою.

19. Тобто, між сторонами у даній справі виник спір про цивільне право і подальше оспорювання права оренди частини спірної земельної ділянки не повинне вирішуватись судами за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права оренди на земельну ділянку. У відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб`єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.

20. При цьому, оскаржувані рішення Генічеської міськради про надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 дозволу на збір матеріалів погодження місця розташування будівлі магазину на земельній ділянці та їх затвердження і надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду є одним з етапів процесу отримання права користування цією земельною ділянкою, реалізація якого відбулась на підставі рішення відповідача про надання цієї земельної ділянки в оренду строком на 49 років. Тому, зазначені позовні вимоги, за своєю суттю теж випливають з приватноправових відносин та не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

21. Правова позиція аналогічного змісту у подібних правовідносинах була викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №712/10439/16-а.

22. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

23. Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10).

24. У свою чергу, пунктами 1, 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, а також справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права.

25. Враховуючи правову позицію, наведену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18, у випадку зареєстрованого у встановленому порядку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її господарські зобов`язання не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Відповідні спори підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.

26. Таким чином, зважаючи на характер спірних правовідносин та суб`єктний склад учасників спору, попри припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , колегія суддів касаційного суду доходить висновку, що розгляд даної справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

27. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

28. За практикою Європейського Суду з прав людини "<…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).

29. Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

30. Частиною 1 статті 354 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

31. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає до задоволення частково, а оскаржувані судові рішення слід скасувати та закрити провадження у справі.

32. Враховуючи положення частини 1 статті 239 та частини 3 статті 354 КАС України, колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду господарської юрисдикції та що воно має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 345, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 15.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 у справі №2107/1226/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Дніпро" до Генічеської міської ради, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання нечинними рішень - скасувати і закрити провадження у справі.

Роз`яснити позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Видавництво Дніпро", що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду господарської юрисдикції та що воно має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя Шарапа В.М.

Судді Желєзний І.В.

Чиркін С.М.