Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.03.2019 року у справі №810/1710/16
Ухвала КАС ВП від 25.03.2019 року у справі №810/1710/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 березня 2019 року

справа №810/1710/16

адміністративне провадження №К/9901/38042/18, №К/9901/38044/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрум ЛТД" та Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року у складі суддів Волкова А.С., Басайя О.В., Харченко С.В.,

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у складі суддів Літвіної Н.М., Ганечко О.М., Коротких А.Ю.,

у справі № 810/1710/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрум ЛТД"

до Державної фіскальної служби України,

Головного управління ДФС у Київській області,

Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство фінансів України

про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрум ЛТД" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - податковий орган, власна назва, перший позивач у справі), Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, власна назва, другий відповідач у справі), Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, власна назва, третій відповідач у справі), про визнання незаконним і скасування рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 26 листопада 2015 року вих. № 359/10/10-07-15-02, визнання незаконним і скасування рішення Головного управління ДФС у Київській області від 16 лютого 2016 року вих. № 101/10/10-36-15-03, визнання незаконним і скасування рішення (лист) Державної фіскальної служби України від 21 березня 2016 року № 6188/6/99-99-15-02-01-15 та зобов'язання Васильківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області включити відомості з поданої позивачем податкової декларації з податку на прибуток підприємств, додатків та доповнення до неї за податковий період - календарні три квартали 2015 року до облікових даних позивача в інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України, з мотивів того, що відмова податкового органу у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток підприємств за три квартали 2015 року, додатків та доповнення до неї, є протиправною, не відповідає законодавству та порушує права та інтереси позивача.

21 лютого 2017 року постановою Київський окружний адміністративний суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, задовольнив позов Товариства частково, визнав незаконним та скасував рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 26 листопада 2015 року №359/10/10-07-15-02 "Про відмову у прийнятті податкової звітності", визнав вважати податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за три квартали 2015 року Товариства такою, що подана до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області "06" листопада 2015 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

12 липня 2017 року Товариство подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року (крім речення «Визнати незаконним та скасувати рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 26 листопада 2015 року №359/10/10-07-15-02 "Про відмову у прийнятті податкової звітності") та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі №810/1710/16 скасувати і постановити нове судове рішення про задоволення адміністративного позову повністю.

02 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, після усунення її недоліків на виконання ухвали цього суду від 24 липня 2017 року та витребувано справу №810/1710/16 з Київського окружного адміністративного суду.

21 червня 2017 року Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, якою відповідач просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року та постанову Київського окружного адміністративного суду 21 лютого 2017 року у справі №810/1710/16.

12 вересня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення її недоліків та виконання ухвали цього суду від 22 червня 2017 року та витребувано справу №810/1710/16 з Київського окружного адміністративного суду.

Податковими органами, третьою особою заперечення або відзив на касаційну скаргу Товариства до Суду не подавались, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Товариством надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу від 17 жовтня 2017 року, які долучені до матеріалів справи.

07 грудня 2017 року справа №810/1710/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

14 березня 2018 року справа №810/1710/16 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/24974/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрум ЛТД» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34446878, перебуває на податковому обліку в Фастівському відділенні Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

06 листопада 2015 року позивачем подано до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (Фастівське відділення) податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за три квартали 2015 року з додатками.

26 листопада 2015 року Васильківська ОДПІ листом № 359/10/10-07-15-02 "Щодо відмови у прийнятті податкової звітності» повідомила позивача про те, що податкова декларація з податку на прибуток підприємства за три квартали 2015 року разом із додатками до неї визнані неприйнятими (не вважається поданою) у зв'язку з порушенням вимог пункту 48.3 статті 48, пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: невірно обрано звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація.

30 грудня 2015 року позивачем рішення Васильківської ОДПІ від 26 листопада 2015 року № 359/10/10-07-15-02 оскаржено до Головного управління ДФС у Київській області.

16 лютого 2016 року Головне управління ДФС у Київській області рішенням №101/10/10-36-15-03 «Про результати розгляду скарги», відмовило позивачу у задоволенні скарги, а рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 26 листопада 2015 року №359/10/10-07-15-02 залишило без змін.

Вважаючи рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 26 листопада 2015 року № 359/10/10-07-15-02 та рішення Головного управління ДФС у Київській області від 06 лютого 2016 року № 101/10/10-36-15-03 необґрунтованими та незаконними, позивач звернуся зі скаргами 27 лютого 2016 року до Державної фіскальної служби України та 26 січня 2016 року до Міністерства фінансів України.

Міністерство фінансів України листом від 12 березня 2016 року № 31-11130-09-10/7173 повідомило позивача, що його скарга направлена для розгляду та надання роз'яснення до Державної фіскальної служби України.

Вважаючи відмову у прийнятті податкової звітності з податку на прибуток підприємства за три квартали 2015 року протиправною та такою, що порушує права та законні інтереси підприємства, а також не погоджуючись із рішеннями про результати розгляду скарг, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій висновувалися на системному аналізі положень пунктів 46.1 статті 46, пунктів 48.3, 48.4 статті 48, пунктів 49.1, 49.2, 49.3, 49.8, абзацу першого пункту 49.9, 49.11, 49.12, 49.15 статті 49 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, реалізація цього обов'язку полягає у складенні та оформленні податкової декларації разом із додатками у відповідності до вимог, встановлених податковим кодексом України до форми та змісту податкової звітності, а також подачі такої звітності до контролюючого органу.

Обов'язку платника податків кореспондують обов'язки контролюючого органу, який зобов'язаний прийняти належним чином оформлену податкову декларацію, відмова у її прийнятті можлива виключно у випадку, коли така декларація заповнена з порушенням вимог пункту 48.3 та пункту 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, тобто платником податків не внесено до податкової звітності обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами статті 49 Податкового кодексу України або внесено недостовірні обов'язкові реквізити. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не визнано подану позивачем податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за три квартали 2015 року з додатками (вх. № 1500007962 від 06 листопада 2015 року) як податкову звітність з підстав, не передбачених статтями 48, 49 Податкового кодексу України, що є протиправним, при цьому відповідачем не доведено, з огляду на належність і допустимість доказів, на підтвердження обставин порушення позивачем пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього кодексу при заповненні та поданні позивачем податкової декларації. Подана позивачем податкова декларація з податку на прибуток підприємства за три квартали 2015 року в повній мірі відповідає вимогам статті 48 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим мала бути прийнята контролюючим органом як податкова звітність.

Аналіз викладених норм та встановлені судами попередніх інстанцій обставини зумовили висновок про те, що рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 26 листопада 2015 року № 359/10/10-07-15-02 «Щодо відмови у прийнятті податкової звітності» є незаконним та підлягає скасуванню.

Відтак, податкова декларація з податку на прибуток ТОВ «Електрум ЛТД» за три квартали 2015 року (вх. № 1500007962 від 06 листопада 2015 року) є такою, що подана до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області 06 листопада 2015 року.

Обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій спростовує доводи касаційної скарги податкового органу, щодо правомірності прийняття ним рішення.

Оцінюючи доводи відповідача щодо невизнання податкової декларації як податкової звітності слід врахувати те, що відповідно до положень абзацу 9 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції до 01 січня 2015 року) у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ внесені зміни до статті 57 Податкового кодексу України, які вступили в силу 01 січня 2015 року, зокрема пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України викладено у новій редакції, яким передбачено право платника податків на подання податкової декларації за перший квартал у разі отримання збитку за підсумками першого кварталу звітного року не передбачене.

Відмова відповідача у визнанні поданої Товариством декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2015 року податковою звітністю обґрунтована саме положеннями статті 57 Податкового кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року.

За положеннями цього Закону України від 28 грудня 2014 року передбачено також внесення змін до підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а саме викладено пункт 9 у наступній редакції: «У січні - грудні 2015 року та січні - травні 2016 року платники зобов'язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. При цьому сума щомісячних авансових внесків за березень - травень 2016 року обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 звітний (податковий) рік».

Положення пункту 9 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України у редакції Закону № 71-VIII містять імперативну норму, відповідно до якої платники податків, котрі сплачують авансові внески з податку на прибуток підприємств, зобов'язані щомісячно сплачувати такі авансові внески відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року.

Співставлення аналізу двох редакцій пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України свідчить, що у попередній редакції присутня норма, яка передбачала право платника податку, який сплачує авансовий внесок, подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал у разі, якщо він за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток. Це звільняло платника податку від сплати авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року та передбачало визначення податкових зобов'язань на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік. Нова редакція пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України такої норми не містить.

Таким чином, з огляду на положення пункту 9 підрозділу 4 Розділу XX Перехідні положення» Податкового кодексу України, при розрахунку та сплаті щомісячних авансових внесків з податку на прибуток у звітному (податковому) 2015 році мають застосовуватися положення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла до 01 січня 2015 року.

Системний аналіз змін, внесених до Податкового кодексу України Законом № 71-VIII від 28 грудня 2014 року, дає підстави стверджувати, що відповідно до положень пункту 9 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України збережено на 2015 рік право платника податку, який сплачує авансовий внесок, подати податкову декларацію за три квартали у разі, якщо він за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток.

Відтак, відмова Васильківської ОДПІ у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2015 року з підстав невідповідності поданої податкової звітності нормам статей 48 та 49 Податкового кодексу України є протиправною.

Вирішуючи позовні вимоги щодо включення відомостей декларації до баз даних податкового органу, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що це є дискреційними повноваженнями податкового органу, які не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Суд, погоджуючись із вирішенням цієї позовної вимоги по суті, визнає, що позовна вимога про зобов'язання включення відомостей податкової декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2015 року (з доповненнями та додатками до неї) до облікових даних позивача в інформаційних базах даних ДФС України є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на положення пунктів 49.8, 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за якими під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Податкова декларація реєструється та приймається саме податковим органом, після перевірки наявності та достовірності заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Оскільки подана Товариством податкова декларація з податку на прибуток підприємства за три квартали 2015 року не перевірялася податковим органом щодо відомостей, зазначених у ній, а позовні вимоги не зачіпають цього питання, суд не може брати на себе повноваження податкового органу.

Суд вважає, що одночасне спонукання до прийняття декларації і спонукання до внесення зазначених нею відомостей до баз даних, унеможливлює самостійне виконання повноважень податкового органу щодо формування даних обліку та доводить передчасність заявлених позовних вимог.

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконним і скасування рішення Головного Управління ДФС у Київській області від 16 лютого 2016 року вих. № 101/10/10-36-15-03, визнання незаконним і скасування рішення (лист) Державної фіскальної служби України від 21 березня 2016 року № 6188/6/99-99-15-02-01-15, вирішення яких зумовлене положеннями пунктів 56.2, 56.3, 56.9 статті 56 Податкового кодексу України.

Суд визнає, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства повноваження Головного управління ДФС у Київській області та ДФС України щодо прийняття рішень за результатами розгляду скарг платника податків є дискреційними повноваженнями та визначаються виключною компетенцією органу, внаслідок чого суд не наділений правом оцінювати повноту дослідження контролюючим органом обставин, викладених платником податків у скарзі на рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про відмову у прийнятті податкової звітності.

Належність такого висновку доведена судами попередніх інстанцій посиланнями на зміст Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може оцінювати повноту розгляду ГУ ДФС у Київській області та ДФС України скарги позивача та вмотивованість і обґрунтованість рішення про результати її розгляду, з огляду на положення конституційного принципу розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискреційні повноваження (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Суд визнає, що запроваджені Податковим кодексом України способи оскарження рішень податкових органів адміністративний та судовий повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушене права, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними, доводи позивача, викладені у скарзі оцінені судом під час розгляду справи щодо оскарження рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 26 листопада 2015 року № 359/10/10-07-15-02 "Про відмову у прийнятті податкової звітності", а не шляхом оцінки рішення прийнятого вищестоящими податковими органами за результатами адміністративного оскарження. Само по собі рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов'язків.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрум ЛТД" та Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі № 810/1710/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер