ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа №826/5584/17

адміністративне провадження №К/9901/47356/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Київська ХІ століття» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017р. (судді - Келеберда В.І., Федорчук А.Б., Качур І.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018р. (судді Земляна Г.В., Лічевецький І.О., Ісаєнко Ю.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія Київська ХІ століття", ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У квітні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив (з урахуванням уточнення позовних вимог):

-зобов`язати відповідача скасувати запис в реєстрі прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ТОВ "Софія Київська ХІ століття" (код ЄДРПОУ 39219117, юридична адреса: м. Київ, пр-т Перемоги, 39/41 літера А) права власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , група приміщень, літера "З", загальною площею 319, 00 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 280160080000;

-зобов`язати відповідача скасувати запис в реєстрі прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , група приміщень, літера "З", загальною площею 319, 00 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 280160080000.

В обгунтування позовних вимог посилався на те, що особи, пов`язані з ТОВ «Софія Київська ХІ століття» незаконно використовуючи підроблені документи у вигляді технічного паспорту, замовленого та виготовленого на підставі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26.12.2013р. у справі №2-7311/13 (760/27749/13-ц) на фактично неіснуючу нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в літ . «З » загальною площею 319, 00 кв.м. та свідоцтва про право власності на вищезазначену нежитлову будівлю, намагаються заволодіти нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_4 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Крім того, посилається на те, що державними реєстраторами під час здійснення державної реєстрації права власності вказаного вище об`єкту нерухомості було порушено права позивача та норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017р. позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018р. апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено, викладено абзац п`ятий та шостий резолютивної частини постанови наступним чином:

"Скасувати запис (номер 4466986, здійснений 25 січня 2014 року) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення (в літ. З), за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 319, 00 кв.м. за ОСОБА_2 .

Скасувати запис (номер 5914056, здійснений 24 травня 2014 року) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення (в літ. З), за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 319, 00 кв.м. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Софія Київська XI століття" (код ЄДРПОУ 39219117)".

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

З ухваленими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилася третя особа - ТОВ "Софія Київська ХІ століття", звернулася з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просила скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування касаційної скарги та додаткових пояснень до касаційної скарги, особа, яка подає касаційну скаргу посилається на те, що даний спір витікає зі спірних правовідносин майнового характеру, які склалися між ТОВ «Софія Київська ХІ століття» і ОСОБА_1 та не підпадає під дію адміністративного судочинства, а повинен розглядатися згідно норм цивільно-процесуального законодавства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.09.2019р. передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23.12.2019р. справу №826/5584/17 справу повернуто відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду, у зв`язку з існуванням усталеної практики Великої Палати Верховного Суду у спорах пов`язаних з реєстрацією майнових прав у зв`язку з набуттям третіми особами права власності на спірні об`єкти нерухомого майна.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі (сквер №2), загальною площею 125,0 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_4 .

Державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлової будівлі (сквер №2), загальною площею 125,0 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_4 за позивачем проведено 23.05.2014р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. згідно свідоцтва НОМЕР_2 про право на спадщину за законом, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №37459995 від 23.05.2014.

Також судами встановлено, що 29.01.2014р. держаний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №10419940, яким вирішив провести державну реєстрацію права власності (форма власності: приватна) на нежитлове приміщення, в літ. З, за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом ОСОБА_2 , податковий номер НОМЕР_1 .

Рішенням державного реєстратора №10419940 від 29.01.2014р. відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна.

Крім того, 05.06.2014р. державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №13582622, яким вирішив провести державну реєстрацію права власності (форма власності: приватна) на нежитлове приміщення, в літ. З, за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія Київська ХІ століття» код ЄДРПОУ 39219117.

Судами встановлено, що постановою слідчого слідчої групи ГСУ МВС України від 21.08.2015р. про визнання фізичної особи потерпілим визнано ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12014100100014161 від 19.12.2014р. з правовою кваліфікацією злочинів, передбачених ч. 1 статті 190, ч. 2 статті 296 Кримінального кодексу України.

У вказаній постанові зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що починаючи з грудня 2014 року особи, пов`язані з ТОВ «Софія Київська ХІ століття» незаконно використовуючи підроблені документи у вигляді технічного паспорту замовленого та виготовленого на підставі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26.12.2013р. у справі №2-7311/13, провадження №760/27749/13-ц на фактично неіснуючу нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 » загальною площею 319, 00 кв.м. та свідоцтва про право власності на вищезазначену нежитлову будівлю, шахрайським шляхом подаючи документи до державних органів, підприємств, організацій вказані документи, що надають певні права та звільняють від обов`язків, вводячи в оману представників влади та місцевого самоврядування намагаються заволодіти нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_4 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_1

30.03.2017р. позивачу стало відомо про те, що державним реєстратором була проведена державна реєстрація права власності щодо нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , група нежитлових приміщень, літера «З», реєстраційний номер 19743701 за ТОВ «Софія Київська ХІ століття». А з боку третіх осіб продовжуються протиправні дії направлені на заволодіння майном, належним ОСОБА_1 , що підтверджується, зокрема, наявним в матеріалах справи протоколом №6 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 11.04.2017р. - 13.04.2017р., згідно якого було розглянуто проект рішення (ПР-13220 від 06.04.2017р.) «Про передачу земельної ділянки ТОВ «Софія Київська ХІ століття» для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі громадського призначення з надання послуг населенню на АДРЕСА_3 ».

Як встановлено судами, на переконання позивача, земельна ділянка, право користування якої намагається оформити ТОВ «Софія Київська ХІ століття», охоплює в тому числі земельну ділянку, на якій розташоване належне позивачу нерухоме майно, що порушує його право на володіння, користування та розпорядження майном.

Враховуючи викладене, вважаючи дії щодо реєстрації за ОСОБА_2 та за ТОВ «Софія Київська ХІ століття» права власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , група приміщень, літера «З», загальною площею 319, 00 кв.м. незаконними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем було протиправно та незаконно здійснено реєстраційні дії та зареєстровано за ОСОБА_2 та за ТОВ «Софія Київська ХІ століття» право власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , група приміщень, літера «З», загальною площею 319, 00 кв.м., а тому рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень за наслідками вчинених реєстраційних дій підлягають скасуванню.

Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017р.), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.

«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.».

Крім того, приймаючи постанову від 04.09.2018р. у справі №823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.

Виникнення спірних правовідносин у даній справі зумовлено незгодою позивача з рішеннями відповідачів про реєстрацію за третіми особами - ОСОБА_2 та за ТОВ «Софія Київська ХІ століття» права власності на нерухоме майно. При цьому позивач не виступав заявником оскаржуваних реєстраційних дій.

В свою чергу, позивач посилається на те, що внаслідок вчинення спірних реєстраційних дій, особи, пов`язані з ТОВ «Софія Київська ХІ століття», намагаються заволодіти нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_4, яке належить йому на праві приватної власності. Крім того, земельна ділянка, право користування якої намагається оформити ТОВ «Софія Київська ХІ століття», охоплює в тому числі земельну ділянку, на якій розташоване належне ОСОБА_1 нерухоме майно, що порушує його право на володіння, користування та розпорядження таким майном.

Таким чином, звернувшись до суду з вимогами про скасування записів в реєстрі прав на нерухоме майно за результатами вчинення спірних реєстраційних дій, позивач намагається захистити своє право власності на нерухоме майно від його порушень з боку третіх осіб - ОСОБА_2 та ТОВ «Софія Київська ХІ століття», що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).

У постанові від 05.11.2019р. у справі №906/392/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку: «Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до положень статті 21 ЦК України».

Крім того, у постанові від 23.05.2018р. у справі № 914/2006/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувалися реєстрації прав ОСОБА_2 та ТОВ «Софія Київська ХІ століття», а не позивача.

Належними відповідачами у такому спорі мають бути особи, реєстрацію за якими речового права оскаржує позивач. Участь державного реєстратора як співвідповідача у разі, якщо позивач вважає його винним у порушенні його прав, не змінює приватноправового характеру цього спору.

За таких обставин, враховуючи що спір між учасниками у цій справі пов`язаний із захистом цивільних прав, а тому з врахуванням суб`єктного складу сторін має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю.

Враховуючи викладене, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017р. та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018р. у справі №826/5584/17 підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до статті 239 КАС України позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі, із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись ст. 238, 239, 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Київська ХІ століття» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018р. - скасувати.

Провадження у справі №826/5584/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія Київська ХІ століття", ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії, - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук