Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.02.2019 року у справі №826/6777/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2019 року

Київ

справа №826/6777/15

адміністративне провадження №К/9901/16508/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Стародуба О.П., Мороз Л.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» Луньо Іллі Вікторовича на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року (головуючий суддя: Межевич М.В., судді: Земляна Г.В., Сорочко Є.О.) у справі №826/6777/15 за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» Новікової Марії Миколаївни, про визнання протиправною бездіяльності, визнання недійсним повідомлення,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» Новікової Марії Миколаївни (далі по тексту - відповідач-2, Уповноважена особа), в якому просила:

- визнати дії відповідача-2 протиправними;

- визнати повідомлення № 15-243 від 03 лютого 2015 року про нікчемність правочину та повідомлення № 15-265 від 04 лютого 2015 року про нікчемність правочину недійсними;

- зобов'язати відповідача-2 внести позивача в перелік вкладників ПАТ «БГ Банк», які мають право на відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати відповідача-1 внести позивача в реєстр вкладників для здійснення виплат.

Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що визнання відповідачем-2 платіжного доручення, яким перераховано кошти на депозитний договір, є помилковим, оскільки воно не є правочином, а є дією в межах депозитного договору, що визначено пунктами 1.1, 1.2 вказаного договору, а також статтею 1062 ЦК України. Висновки Уповноваженої особи про нікчемність договору банківського вкладу з огляду на його укладення в період дії постанови правління НБУ про визнання банку проблемним є необґрунтованими, оскільки така постанова є банківською таємницею та про її існування не могло бути відомо позивачу. Посилання відповідача-2 на пункт сьомий частини 3 статті 38 Закону України «про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як на підставу нікчемності правочинів, є неправомірним, адже вказана редакція Закону почала діяти лише з 11 липня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2015 року скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БГ Банк» Новікової М.М. щодо невключення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «БГ Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БГ Банк» Новікову М.М. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_3 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «БГ Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що між ОСОБА_3 (Клієнт), з однієї сторони, та ПАТ "Банк Перший" (правонаступником якого є ПАТ "БГ Банк") (Банк), з іншої сторони, 27 червня 2014 року було укладено Договір банківського рахунку НОМЕР_1.

Згідно з п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відкриває Клієнту поточний рахунок НОМЕР_2 в національній валюті України (Гривня), на який зобов'язується приймати та зараховувати грошові кошти, що надходять Клієнту, для зберігання і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів.

Між ОСОБА_3 (Вкладник), з однієї сторони, та ПАТ "Банк Перший" (Банк), з іншої сторони, укладено Договір банківського вкладу (депозиту) від 27 червня 2014 року №ДФ-063124 (Вклад "Класичний" без права поповнення зі щомісячною сплатою процентів).

Згідно з пунктів 1.1 - 1.2 вказаного Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Вкладник передав, а Банк прийняв для зберігання грошові кошти у національній валюті України (Гривня), що надійшли від Вкладника на його вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_3 у ПАТ "Банк Перший" в розмірі, що дорівнює сумі, зафіксованій в документі, який видається Банком Вкладнику на підтвердження внесення останнім коштів, на строк - 185 днів, з 27 червня 2014 року до 29 грудня 2014 року. В день укладання цього Договору Вкладник передав, а Банк прийняв на Рахунок грошові кошти в розмірі - 180000,00 грн.

Для обслуговування депозитного Договору між позивачем та Банком було укладено Договір №VС/2014-06/38 про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи для проведення операцій з використанням електронного платіжного засобу від 27 червня 2014 року.

Згідно платіжного доручення від №108207 від 27 червня 2014 року на рахунок позивача були зараховані грошові кошти в сумі 180000,00 гривень.

Постановою правління Національного банку України від 06 листопада 2014 року №709/БТ ПАТ "БГ Банк" віднесено до категорії проблемних та запроваджено режим контролю за діяльністю ПАТ "БГ Банк" строком до 180 днів.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 27 листопада 2014 року №745 "Про віднесення ПАТ «БГ Банк» до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27 листопада 2014 року №131 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БГ Банк», згідно з яким з 28 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «БГ Банк».

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 26 лютого 2015 року №134 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БГ Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27 лютого 2015 року № 43 "Про початок процедури ліквідації ПАТ «БГ Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «БГ Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду па ліквідацію ПАТ «БГ Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Новікову Марію Миколаївну строком на 1 рік з 27 лютого 2015 року по 26 лютого 2016 року включно.

На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 06 березня 2015 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ "БГ Банк"; для отримання коштів вкладники банку можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ "УКРІНБАНК"; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок

09 квітня 2015 року позивач отримав від Уповноваженої особи Фонду повідомлення № 15-243 від 03 лютого 2015 року про нікчемність договору №ДФ-063124 банківського вкладу (депозиту) від 27 червня 2014 року та повідомлення № 15-265 від 04 лютого 2015 року про нікчемність трансакції згідно платіжного доручення №108421 від 27 червня 2014 року.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідачів щодо не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та до Загального реєстру вкладників ПАТ "БГ Банк" звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Уповноважена особа зобов'язана здійснити перевірку правочинів на предмет виявлення серед них таких, що вже є нікчемними, а тому позовні вимоги позивача щодо скасування повідомлень про нікчемність правочинів не є рішеннями, які спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, не створюють для нього юридичних наслідків, оскільки за своєю правовою природою не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають. Стосовно зобов'язання відповідача-2 включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, суд дійшов висновку, що враховуючи встановлені відповідачем-2 факти залучення коштів на депозит у післяопераційний час та в період дії постанови Правління НБУ від 26 червня 2014 року №383 «Про застосування до ПАТ «Банк «Перший» заходів впливу та призначення куратора», а також звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в Уповноваженої особи були відсутні правові підстави для включення позивача до відповідного переліку вкладників. Заявлені позивачем позовні вимоги до Фонду є передчасними.

Скасовуючи в частині постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов у цій частині, апеляційний суд дійшов до висновку, що відповідачем-2 не було доведено, що умови укладеного договору банківського вкладу та правочин щодо зарахування коштів на поточний рахунок позивача передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання переваг (пільг), прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку, позивачу чи іншим кредиторам. При цьому спірна транзакція взагалі за своєю суттю не створює жодних прав чи обов'язків для третіх осіб. Висновки Уповноваженої особи про нікчемність укладеного позивачем договору банківського вкладу з огляду на можливе дроблення рахунків інших вкладників носять характер припущень, що не доведені належними засобами доказування. В той же час, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними повідомлення про визнання правочинів нікчемними та в частині позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з тих же підстав.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БГ Банк» ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою положення постанови Правління НБУ від 26 червня 2014 року №383/БТ, якою введено обмеження щодо діяльності банку, а саме зупинено залучення вкладів (депозитів) від фізичних осіб у національній та іноземній валюті, а тому з 26 червня 2014 року здійснення зазначених операцій суперечило вимогам чинного законодавства України. Наголошено на тому, що за наслідками проведеної перевірки було виявлено операції щодо перерахування коштів з відкритого в ПАТ «БГ Банк» рахунку юридичної особи на відкритий у цьому ж банку рахунок фізичної особи, з подальшими перерахуванням на рахунки інших фізичних осіб, в тому числі і позивача, коштів з метою їх «дроблення» для подальшого отримання такою юридичною особою відшкодування за рахунок коштів Фонду.

У поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване. Позивачем звертається увага на те, що постанова Правління НБУ від 26 червня 2014 року №383/БТ є актом індивідуальної дії, тобто чинність цього документу поширюється лише на осіб, яких він стосується. Більш того, положення Закону України «Про банки та банківську діяльність» взагалі не передбачають такого заходу впливу як заборона на зарахування коштів на рахунки фізичних осіб. Зазначено, що відповідач-2 не довів наявності підстав нікчемності правочину, визначених пунктом сьомим частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб надано письмові пояснення на касаційну скаргу, за змістом яких відповідач-1 просить задовольнити її в повному обсязі. Наголошено на тому, що відповідач-2, здійснюючи перевірку правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Стосовно вимог до Фонду зазначено, що відповідачем-1 жодні права позивача не були порушені, а тому відповідне звернення є передчасним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень і пояснень на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад, відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття постанови Правління Національного банку України від 27 листопада 2014 року №745 "Про віднесення ПАТ «БГ Банк» до категорії неплатоспроможних" на вкладному (депозитному) рахунку ОСОБА_3, відкритому відповідно до укладеного з ПАТ «БГ Банк» договору від 27 червня 2014 року №ДФ-063124, знаходились грошові кошти у розмірі 180 000 грн.

Вказані кошти на депозитний рахунок позивача НОМЕР_4 надійшли з її поточного рахунку НОМЕР_1, що підтверджується копією платіжного доручення №108460 від 27 червня 2014 року (а.с.127).

Частина друга статті 38 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на дату укладення договорів банківського вкладу) визначає, що протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв:

1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій;

2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов;

3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів;

4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку;

5) договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;

6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Згідно з частиною третьою вказаної статті встановлено, що договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов'язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі звернення до суду уповноваженої особи Фонду державне мито не сплачується.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI, в редакції, чинній з 11 липня 2014 року, Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Застосовуючи частину третю статті 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до повідомлення № 15-243 від 03 лютого 2015 року про нікчемність договору №ДФ-063124 банківського вкладу (депозиту) від 27 червня 2014 року та повідомлення № 15-265 від 04 лютого 2015 року про нікчемність трансакції згідно платіжного доручення №108421 від 27 червня 2014 року, відповідач-2 підставою нікчемності вказаних правочинів визначив пункт сьомий частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

Так, пункт 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI (в редакції, чинній з 11 липня 2014 року) визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема у випадку, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку

Разом з тим, вказані повідомлення не містять посилань на конкретні підстави, визначені статтею 38 Закону № 4452-VI, в редакції, чинній саме на час укладення договору банківського вкладу та вчинення відповідної трансакції, з якими відповідач-2 пов'язує нікчемність правочину (договору) банківського вкладу позивача.

Судом касаційної інстанції враховується той факт, що спірний правочин було укладено до внесення змін до статті 38 Закону № 4452-VI, яка в редакції, чинній до 11 липня 2014 року, взагалі не містила пункту сьомого, як і не містила пункту, який би містив аналогічні пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI (в редакції, чинній з 11 липня 2014 року) положення. Слід зауважити, що особи повинні дотримуватись вимог законодавства, чинного саме на момент вчинення ними певних дій, та не можуть нести відповідальність за порушення, які встановлені законодавцем пізніше.

При цьому зазначення відповідачем-2 пункту 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI як підставу для віднесення спірних правочинів до категорії нікчемних, визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки відповідачем-2 всупереч приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) не було доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок укладення спірного правочину у позивача виникли переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку. Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовується доводами касаційної скарги, при укладенні договору банківського вкладу (депозиту) від 27 червня 2014 року №ДФ-063124 позивачем не отримано жодних переваг від ПАТ «БГ Банк», банк не здійснив жодного платежу на користь позивача, а лише отримав кошти як вклад у банку, вказаний договір є типовим.

З приводу посилань відповідача-2 на надходження коштів на рахунок позивача внаслідок так званого «дроблення» (розподілу) депозитних рахунків інших клієнтів, на яких була розміщена значна сума коштів, що свідчить про нікчемність вчиненого позивачем та банком правочину, колегія суддів зазначає, що спеціальна підстава для визнання нікчемними договорів, які відповідають, умовній категорії "договори дроблення", з'явилася лише 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» від 16 липня 2015 року № 629-VIII.

Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що спірні правовідносини виникли до внесення пункту 9 до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. З огляду на вказане, застосування відповідачами посилань на наявність факту «дроблення вкладу» з боку позивача є безпідставним.

Більш того, спірний правочин було укладено між позивачем та банком навіть ще до віднесення ПАТ «БГ Банк» до категорії проблемних відповідно до Постанови Правління НБУ від 06 листопада 2014 року № 709/БТ.

З приводу посилань заявника касаційної скарги на те, що спірний правочин було укладено в період дії обмежень, встановлених постановою Правління НБУ від 26 червня 2014 року №383 «Про застосування до ПАТ «Банк «Перший» заходів впливу та призначення куратора», колегія суддів касаційного суду зазначає, що відповідно до приписів статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» положення вказаної постанови є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача з її положеннями відповідачами надано не було, як і не надано, всупереч приписів статті 71 КАС України (в редакції чинній на час ухвалення рішень судами) доказів доведення керівництвом такої інформації і до відповідальних працівників банку, якими було оформлено з позивачем спірний договір банківського вкладу.

Слід зазначити, що відповідно до наданого платіжного доручення від 27 червня 2014 року №108421 відбулось перерахування коштів з поточного рахунку ОСОБА_5 НОМЕР_5 на поточний рахунок ОСОБА_3 № НОМЕР_2, з якого позивач в подальшому перерахувала вказані кошти на депозитний рахунок за договором банківського вкладу, і це не суперечить приписам Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492.

Здійснення переказу коштів у «післяопераційний час» не свідчить про відсутність факту вчинення спірної операції, при цьому відповідні обставини можуть вказувати на наявність порушень з боку саме посадової особи банку, яка здійснила таку операцію.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «БГ Банк» до запровадження тимчасової адміністрації та навіть до визнання банку проблемним, а тому ОСОБА_3 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому відповідачем-2 не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «БГ Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи подати Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_3 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «БГ Банк» за рахунок Фонду.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Суд касаційної інстанції зазначає, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорювані дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону 4452-VI.

Такі неправомірні або оспорювані дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 КАС України є обов'язковими для адміністративних судів.

Разом з тим, жодних вироків, якими б було встановлено наявність протиправних дій з боку позивача чи працівників банку під час укладення договору банківського вкладу ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідачами надано не було.

Суд касаційної інстанції зауважує, що у випадку встановлення відповідним судовим рішенням у межах кримінального провадження обставин, які свідчать про нікчемність укладеного особою з банком правочину, Уповноважена особа не позбавлена права у відповідності до положень чинного законодавства подати до Фонду додаткову інформацію про зменшення кількості вкладників, а також застосувати наслідки нікчемності такого правочину.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу чи рішення, оформленого повідомленням про нікчемність правочину. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ «БГ Банк» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Повідомлення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою Фонду, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року, №819/353/16 від 04 липня 2018 року, № 802/351/16-а від 31 жовтня 2018 року.

Оскільки рішення про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, таке рішення не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому не можуть порушуватися будь-які права таких осіб внаслідок його прийняття. Таким чином, права позивача у цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами цього банку як юридичної особи, що вірно встановили суди попередніх інстанцій.

Разом з тим, встановлена правова природа такого рішення (повідомлення про нікчемність правочину) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог щодо визнання його протиправним і скасування, а тому позовні вимоги про визнання недійсними повідомлення № 15-243 від 03 лютого 2015 року про нікчемність правочину та повідомлення № 15-265 від 04 лютого 2015 року про нікчемність правочину, не можуть бути розглянуті в судовому порядку.

Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити дії щодо включення позивача в загальний реєстр вкладників ПАТ «БГ Банк», з огляду на їх передчасність, адже вчинення таких дій належить до повноважень Фонду, які можуть бути реалізовані ним лише після отримання додаткової інформації від Уповноваженої особи про позивача як вкладника банку, які в даному випадку відповідачем-2 здійснені не були, а отже, адміністративний позов у цій частині позовних вимог задоволенню не підлягає.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №814/4091/15.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Згідно з пункту 1 частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.

Отже, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними повідомлення № 15-243 від 03 лютого 2015 року про нікчемність правочину та повідомлення № 15-265 від 04 лютого 2015 року про нікчемність правочину, слід скасувати та закрити провадження в цій частині. В решті постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» Луньо Іллі Вікторовича задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі №826/6777/15 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними повідомлення № 15-243 від 03 лютого 2015 року про нікчемність правочину та повідомлення № 15-265 від 04 лютого 2015 року про нікчемність правочину, а провадження в цій частині закрити.

В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі №826/6777/15 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

О.П. Стародуб

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду