Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2024 року

м. Київ

справа № 140/10841/21

адміністративне провадження № К/990/15445/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року (головуючий суддя - Ковальчук В.Д.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Качмар В.Я.; судді - Большакова О.О., Затолочний В.С.)

у справі № 140/10841/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Редрок»

до Головного управління ДПС у Волинській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Редрок» (далі - ТОВ «Редрок»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2021 року № 0040160703 та від 13 липня 2021 року № 0040190703.

Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 22 листопада 2021 року позов задовольнив повністю. При цьому стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області 4500,00 грн понесених витрат за надання правничої допомоги.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 07 квітня 2022 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у Волинській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на списанні та реалізації платником піддонів в кількості 3667 шт., які вироблені в березні 2021 року, без складання податкових накладних та відображення в податкових зобов`язаннях факту їх реалізації. Крім того, зазначає про порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних від 16 березня 2021 року № 121, від 16 березня 2021 року № 329, від 19 березня 2021 року № 1, від 19 березня 2021 року № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками придбання активної електроенергії в Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут». Поміж іншого, звертає увагу на те, що заявлена ТОВ «Редрок» сума на правничу допомогу є завищеною та необґрунтованою.

Верховний Суд ухвалою від 22 серпня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Волинській області.

26 жовтня 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Редрок» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 11 червня 2021 року № 4853/07-03/41312568.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на: встановлення на основі вибіркового співставлення даних первинних документів з виробництва та реалізації піддонів за березень 2021 року списання та реалізацію піддонів в кількості 3667 шт., які вироблені в березні 2021 року, без складання податкових накладних та відображення в податкових зобов`язаннях факту їх реалізації; порушення термінів реєстрації податкових накладних від 16 березня 2021 року № 121, від 16 березня 2021 року № 329, від 19 березня 2021 року № 1, від 19 березня 2021 року № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних; завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками придбання активної електроенергії в Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» на загальну суму 8685,43 грн на підставі податкової накладної від 31 березня 2021 року № 2200946, складеної з порушеннями.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 13 липня 2021 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0040160703, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника в банку в березні 2021 року, в розмірі 942829,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 94282,90 грн; № 0040190703, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 520640,00 грн за основним платежем та 52064,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, за змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації на підтвердження списання та реалізації вироблених піддонів у кількості 36767 шт. позивач надав контролюючому органу оборотно-сальдову відомість по рахунку 26 за березень 2021 року, в якій відображено залишки продукції на початок та на кінець місяця, кількість виготовленої продукції та кількість реалізованої продукції. Так, на початок місяця наявні піддони в кількості 8662 шт., виготовлено - 60440 шт., реалізовано - 61568 шт., залишок - 7534 шт.

Реалізація піддонів у березні 2021 року в кількості 61568 шт. підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: накладними на передачу готової продукції; міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR); рахунками-фактурами (інвойсами); вантажними митними деклараціями (МД-2); повідомленнями про фактичне вивезення товарів за межі митної території України; фітосанітарними сертифікатами. Тобто, до складу реалізованих піддонів у кількості 60440 шт. увійшли 36767 шт. піддонів, щодо яких виник спір.

Під час перевірки встановлено, що частина фітосанітарних сертифікатів видана Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у лютому 2021 року, у зв`язку з чим відповідач дійшов висновку, що знезараження піддонів відбулося в лютому 2021 року.

Утім, судовими інстанціями з`ясовано, що Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів невірно зазначено дати проведення термічної обробки піддонів в кількості 2760 шт., які експортовано 06 березня 2021 року, 10 березня 2021 року, 12 березня 2021 року, де в сертифікатах зазначено дату проведення термічної обробки - лютий 2021 року. В той час, як факт знезараження цих піддонів у березні 2021 року підтверджується актом надання послуг від 31 березня 2021 року № 156 на виконання договору про надання послуг від 04 січня 2021 року, укладеного з Виробничо-комерційним приватним підприємством «Агропромтехцентр».

Крім того, платником до матеріалів справи долучено документи на підтвердження того, що спірні піддони проходять термічну обробку в розібраному вигляді (у вигляді заготовки), що свідчить про те, що процедура термічної обробки не є стадією завершення виготовлення піддона, а отже і дата проведення такої обробки не впливає на сам факт виникнення податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість.

Фітосанітарний сертифікат при цьому не є первинним бухгалтерським документом, яким підтверджується факт вчинення господарської операції та внаслідок видання якого виникає будь-які зміни в структурі активів та зобов`язань платника, а є виключно дозвільним документом, що надає право на експорт товару.

Також судами встановлено, що на підставі акта приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 31 березня 2021 року № 105/526-1739000/3/1 платником отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» активну електроенергію на суму 51626,32 грн.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як з`ясовано судовими інстанціями, податкова накладна від 31 березня 2021 року № 2200946 складена Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» на загальну суму 52112,60 грн, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 8685,43 грн, внаслідок оплати позивачем електроенергії на суму 52112,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 05 березня 2021 року № 3904. При цьому відповідачем не наведено жодних об`єктивних доводів на підтвердження невідповідності розглядуваної податкової накладної вимогам пункту 201.1 статті 201 ПК України.

Щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних, то касаційна скарга не містить мотивів незгоди контролюючого органу з доводами судових інстанцій у цій частині, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Надаючи оцінку твердженню відповідача про безпідставність стягнення на користь ТОВ «Редрок» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн, суди попередніх інстанцій встановили, що ці витрати є реальними, обґрунтованими, пропорційними до предмета спору та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами. Натомість, контролюючим органом належних обґрунтувань щодо неспівмірності зазначених витрат не наведено.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у Волинській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

І. Я. Олендер