Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.06.2020 року у справі №489/1001/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року

м. Київ

справа №489/1001/17

адміністративне провадження №К/9901/38990/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А. Ю.,

суддів - Рибачука А. І., Тацій Л. В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року (колегія суддів: Зуєва Л. Є., Шевчук О. А., Федусик А. Г. ) у справі № 489/1001/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про поновлення строку на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, скасування постанови №37 від 11.03.2016 по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження про адміністративне правопорушення.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 червня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано постанову № 37 від 11.03.2016 по справі про адміністративне правопорушення винесену відносно ОСОБА_1.

Поновлено строк на оскарження постанови № 37 про адміністративне правопорушення від 11.03.2016.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 червня 2017 року скасовано.

Прийнято ухвалу, якою адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків, оскільки він (позивач) спірне рішення не отримував, а матеріали справи не містять доказів про відмову позивача від отримання зазначеної поштової кореспонденції. Окремо позивач зазначив, що спірна постанова відповідача є незаконною, оскільки винесена за його відсутності та без повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Справу передано до Верховного Суду.

У зв'язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Миколаївській області в період з 23.02.2016 по 29.02.2016 було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з виїздом на місце на об'єкті будівництва "Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку" за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, 64-А".

Відповідно до акту інженер технагляду ОСОБА_1 в порушення вимог п. 5 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 903 від 11.07.2007р. не проводив огляд та оцінку результатів виконаних робіт на об'єкті (про що свідчить запис на титульному аркуші загального журналу робіт в графі замовник і підпис керівника представника технічного нагляду зазначено Департамент ЖКГ ММР Хамрук А. О. технагляд), в тому числі прихованих та не зупинив виконання робіт до оформлення актів огляду прихованих робіт у відповідності до вимог п.9.8.1 ДБН А.3.1, 2, 3, 4, 5:2009, ст. 11 Закону України "Про архітектурну діяльність" та п.5 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №903 від 11.07.2007 р.

29.02.2016 відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення та виявлено порушення на об'єкті "Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку" за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, 64-А", ведення технічного нагляду з порушенням вимог законодавства (невиконання обов'язків, покладених на спеціалістів, які здійснюють технічний нагляд), а саме: не проведення огляду та оцінки результатів виконаних робіт на об'єкті, у тому числі прихованих, що є порушенням п. 9.8.1 ДБН А.3.1-5:2009 "Організація будівельного виробництва", п. 5 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №903 від 11.07.2007 р. та ст. 11 Закону України "Про архітектурну діяльність".

11.03.2016 головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів з питань архітектури та містобудування управління ДАБІ в Миколаївській області Марштупою М. М. винесено постанову №37 по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 7 ст. 96-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Вважаючи постанову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, судом першої інстанції було зазначено про порушення відповідачем законодавства та процедури при складанні протоколу та винесенні постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та залишаючи без розгляду позов суд апеляційної інстанції виходив з того, що для оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності встановлений десятиденний строк. Вказаний строк повинен обчислюватись з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак, позивач повинен був дізнатися про порушення свої прав коли йому приходила рекомендована кореспонденція, а також коли йому безпосередньо працівник поліції повідомив про наявність спірного рішення і запропонував його отримати, а саме
23.05.2016.

Колегія суддів дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України (у редакції, чинній на час подання позивачем даного позову) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 1, 2 ст. 99 КАС України або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постановою відповідача від 11.03.2016 №37 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач неодноразово направляв спірне рішення ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією, однак конверти повертались відправнику у зв'язку з відмовою адресата від їх отримання.

Також інспекцією направлено спірну постанову до відділу поліції для вручення позивачу.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рапорту співробітника поліції,
23.05.2016 позивач в черговий раз відмовився отримувати спірне рішення.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач повинен був дізнатися про порушення свої прав коли йому приходила рекомендована кореспонденція, а також коли йому безпосередньо працівник поліції повідомив про наявність спірного рішення і запропонував його отримати, а саме: 23.05.2016.

Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не зайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

В касаційній скарзі позивач вказує, що він не отримував постанови відповідача від 11.03.2016, а про її існування йому стало відомо лише 21.02.2017.

На противагу твердженням позивача Інспекцією надано до суду ряд доказів, які на думку відповідача підтверджують обізнаність позивача щодо наявності спірного рішення.

Як вже зазначено вище, суд апеляційної інстанції дослідив наявний в матеріалах справи рапорт працівника поліції від 23.05.2016, за змістом якого позивач особисто відмовився отримати від працівника поліції оскаржуване рішення відповідача, та дійшов висновку, що позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав саме 23.05.2016 (навіть якщо не брати до уваги рекомендовану кореспонденцію, яка направлялась позивачу поштою та поверталась до Інспекції).

Отже, позивач звернувся з даним позовом 27.02.2017, тобто з пропуском встановлених ст. 99 КАС України (у редакції, чинній на час подання позивачем даного позову) та ст. 289 КУпАП строків, а тому суд апеляційної інстанції керуючись вимогами ст. 155 КАС України правомірно залишив позов без розгляду.

Аналогічним обставинам надана оцінка Верховним Судом в постанові від 23.05.2018 у справі № 489/1003/17.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Заявник касаційної скарги не наводить жодних доводів, які б дозволили вважати, що суд апеляційної інстанції не правильно застосував норми процесуального права, відтак оскаржувана ухвала скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді А. І. Рибачук

Л. В. Тацій