Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року

м. Київ

справа №480/1566/20

адміністративне провадження № К/9901/11698/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 (судді - Мінаєва О.М., Макаренко Я.М., Калиновський В.А.)

у справі №480/1566/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №4 від 27.01.2020 про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2020 на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці №04-117/20 від 17.01.2020, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Сумській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перерахувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці №04-117/20 від 17.01.2020, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Сумській області, виходячи з посадового окладу - 63060,00 грн та доплати за вислугу років - 31530,00 грн. (63060*50%=31530).

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 29.08.2017 №2551/0/15-17 позивача звільнено з посади судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

З 2017 року відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" позивачу призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

У січні 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити з 01.01.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.01.2020 №04-117/20.

Листом від 04.02.2020 відповідач повідомив позивача про те, що рішенням від 27.01.2020 йому відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки надана ним для перерахунку довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці від 17.01.2020 №04-117/20 не відповідає вимогам пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (а.с.7).

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду.

В обгрунтування позовних вимог покликався на те, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 (справа №1-15/2018 (4086/16) щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Крім того, на підставі п.п. 7, 8 ч. 5 ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незалежності судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, та належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. З огляду на зазначене відмова провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2020 порушує його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 позов задоволено.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №4 від 27.01.2020 про відмову у проведенні перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2020 на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці №04-117/20 від 17.01.2020, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Сумській області.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перерахувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці №04-117/20 від 17.01.2020, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Сумській області, виходячи з посадового окладу - 63060,00 грн та доплати за вислугу років - 31530,00 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з 01.01.2020 пункт 22 та пункт 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1402-VIII, якими було передбачено що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, було виключено відповідно до підпункту 16 пункту 1 розділу I Закону №193-IX, а тому судді, які пішли у відставку до 01.01.2020 і не проходили кваліфікаційне оцінювання, з урахуванням положень ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" мають отримувати щомісячне довічне грошове утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди працюючих суддів.

Крім того, рішенням Конституційним Судом рішення №2-р/2020 від 18.02.2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами, якими було введено певну диференціацію щодо визначення розміру суддівської винагороди та розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці в залежності від проходження кваліфікаційного оцінювання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що станом на день розгляду справи доводи відповідача про невідповідність вимог заяви ОСОБА_1 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та наданої ним довідки про суддівську винагороду від 17.01.2020 є необгрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок розміру його довічного грошового утримання, водночас такий перерахунок має бути проведений з 19.02.2020 - з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, обумовлений відновленням раніше порушених його прав, відповідно до Закону №1402-VIII.

Разом з тим, оскільки станом на час звернення позивача за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання (20.01.2020) та прийняття рішення відповідачем за результатами розгляду такої заяви (27.01.2020) п. 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII був чинний, апеляційний суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді з 01.01.2020 на підставі довідки від 17.01.2020 №04-117/20 відповідач діяв правомірно.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставини справи, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення.

Зокрема, поликається на те, що у зв`язку з виключенням з 01.01.2020 пунктів 22 та 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1402-VIII на підставі підпункту 16 пункту 1 розділу I Закону №193-IX, він, як суддя, який пішов у відставку до 01.01.2020 і не проходив кваліфікаційне оцінювання, з урахуванням положень ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання виходячи з посадового окладу 30 прожиткових мінімумів працездатних осіб станом на 01.01.2020.

Також покликається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а саме у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20.

Просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

На час виходу позивача у відставку (серпень 2017 року) правовідносини щодо відставки суддів регулювалися Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016, який набрав чинності 30.09.2016.

Частинами 3, 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII (у редакції Закону №1798-VIII від 21.12.2016, яка діяла на час звернення позивача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді) було передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Водночас, у розділі XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII передбачено певні особливості визначення розміру суддівського винагороди та, відповідно, розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зокрема, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI.

Пунктом 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI.

Пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було передбачено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить:

з 1 січня 2017 року:

а) для судді місцевого суду - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

в) для судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) з 1 січня 2018 року:

а) для судді місцевого суду - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) з 1 січня 2019 року:

а) для судді місцевого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

4) з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (Пункт 24 розділу XII в редакції Закону №1774-VIII від 6 грудня 2016 року).

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16.10.2019 №193-IX (далі - Закон №193-IX), який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.

Пунктом 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач призначений на посаду судді до набрання чинності Законом №1402-VIII та не проходив кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді).

На час звернення позивача до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці положення пунктів 22, 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1402-VIII було виключено відповідно до підпункту 16 пункту 1 розділу I Закону №193-IX.

Разом з тим, пункт 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII був чинним, тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність відмови відповідача у здійсненні з 01.01.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці на підставі поданої ним довідки та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги таких висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а їх зміст зводиться до додаткової перевірки доказів, що в силу приписів частини другої статті 341 КАС України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Покликання позивача в обґрунтування підстав касаційного оскарження на необхідність відступу від висновків Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №620/1116/20 є безпідставним, оскільки таке рішення постановлено у зразковій справі, відступ від висновків у якій статтями 346-347 КАС України не передбачено.

Водночас, в подальшому правове регулювання спірних правовідносин змінилось.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнано неконституційним.

Відтак, позивач вправі реалізувати право на перерахунок довічного грошового утримання судді в умовах нового правового регулювання, оскільки вказане є обставинами, які впливають на інше застосування норм матеріального права, ніж у цій справі, після постановлення вказаного рішення Конституційним Судом України.

Водночас, як наголошує відповідач, з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання після ухвалення Конституційний Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020, позивач до територіального управління пенсійного фонду не звертався.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук