Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №804/7487/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 804/7487/16

адміністративне провадження № К/9901/31849/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року (головуючий суддя Уханенко С. А., судді: Богданенко І. Ю., Дадим Ю. М. ) у справі за позовом Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкової консультації, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2016 року Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області (яке ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року було замінено його правонаступником - Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції; далі - Управління, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (яке ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року було замінено його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області; далі - податковий орган, відповідач) про скасування податкової консультації №5350/10/04-36-12-01-14 від 31 серпня 2016 року як такої, що суперечить закону, та зобов'язання надати нову податкову консультацію, в якій визнати, що операції з надання платних послуг, перелік яких затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року №1168 (далі - Перелік №1168), звільняються від оподаткування відповідно до підпункту 197.1.19 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Обґрунтовуючи позовну заяву, Управління вказувало, що висновки оскаржуваної податкової консультації стосовно необхідності оподаткування платних послуг, що надаються органами реєстрації актів цивільного стану на підставі Переліку №1168, не відповідають приписам ПК України, підпунктом 197.1.19 пункту 197.1 статті 197 якого передбачено, що операції з надання послуг з реєстрації актів цивільного стану державними органами, уповноваженими здійснювати таку реєстрацію згідно із законодавством, звільняються від оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки платні послуги, що надаються відділами реєстрації актів цивільного стану відповідно до Переліку №1168, фактично є додатковими і безпосередньо не пов'язаними з реєстрацією актів цивільного стану як такою, то на них не розповсюджуються положення підпункту 197.1.19 пункту 197.1 статті 197 ПК України, а відтак надана позивачеві індивідуальна податкова консультація відповідає закону.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково: скасовано податкову консультацію №5350/10/04-36-12-01-14 від 31 серпня 2016 року, надану Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке рішення, апеляційний суд, беручи до уваги положення статей 2, 9, 20 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01 липня 2010 року №2398-VI (далі - Закон №2398), прийшов до висновку, що реєстрація актів цивільного стану полягає в державній реєстрації актів цивільного стану та наданні послуг державними органами, уповноваженими здійснювати таку реєстрацію, при цьому положення підпункту 197.1.19 пункту 197.1 статті 197 ПК України, яке передбачає звільнення від оподаткування операцій з надання послуг з реєстрації актів цивільного стану, не містить вичерпного переліку чи винятків з вказаних операцій, а тому підлягає застосуванню до платних послуг, що надаються згідно з Переліком №1168, в зв'язку із чим оскаржувану індивідуальну податкову консультацію слід скасувати; разом з тим за змістом абзацу 2 пункту 53.3 статті 53 ПК України скасування судом податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду, відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати з підстав, що вже наводились в самій оскаржуваній консультації, але не були враховані апеляційним судом, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Так, судами встановлено, що 29 липня 2016 року Управління звернулось до податкового органу з листом №09.4-54/5105 щодо надання вмотивованого роз'яснення підпункту 197.1.19 пункту 197.1 статті 197 ПК України щодо звільнення від оподаткування платних послуг, що надаються відділами ДРАЦС Дніпропетровської області відповідно до Переліку №1168.

Відповідачем у відповідь на запит Управління надано роз'яснення №5350/10/04-36-12-01-14 від 31 серпня 2016 року, в якому зазначено, що операції з надання платних послуг, перелік яких затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №1168 від 22 грудня 2010 року, оподатковуються ПДВ на загальних підставах, оскільки відповідний перелік передбачає послуги, які по своєму змісту не підпадають під визначення операцій з реєстрації актів цивільного стану, вичерпний перелік яких наведено у пункті 2 статті 2 Закону №2398.

Не погодившись із наданою йому індивідуальною податковою консультацією, Управління звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

За змістом статті 52 (пункти 52.1, 52.2, 52.3, 52.5) ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Згідно з пунктами 53.1, 53.3 статті 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Як вже вказувалось в цій постанові, в липні 2016 року Управління звернулось до податкового органу із запитом щодо надання вмотивованого роз'яснення з приводу можливості звільнення від оподаткування на підставі підпункту 197.1.19 пункту
197.1 статті 197 ПК України платних послуг, які надаються відділами ДРАЦС Дніпропетровської області відповідно до Переліку №1168.

Так, підпунктом 197.1.19 пункту 197.1 статті 197 ПК України передбачено, що звільняються від оподаткування операції з надання послуг з реєстрації актів цивільного стану державними органами, уповноваженими здійснювати таку реєстрацію згідно із законодавством.

В той же час правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану визначає Закон №2398, відповідно до статті 2 якого актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.

Державній реєстрації відповідно до статей 2, 9, 20 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01 липня 2010 року №2398-VI підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

За змістом статей 2, 9, 20 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01 липня 2010 року №2398-VI органами державної реєстрації актів цивільного стану є:

1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану;

2) відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану);

3) виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.

Державну реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять дипломатичні представництва і консульські установи України.

Частинами 1-3 статті 9 Закону №2398 встановлено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Також статтями 13-17 Закону №2398 врегульовано питання державної реєстрації народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Згідно зі статтею 20 Закону №2398 за державну реєстрацію актів цивільного стану та за повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану і свідоцтв, що видаються у зв'язку із зміною і поновленням актових записів цивільного стану, справляється державне мито у розмірі, визначеному законом.

За видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян справляється плата в розмірі та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відділи державної реєстрації актів цивільного стану можуть надавати платні послуги, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок надання платних послуг затверджується Міністерством юстиції України. Кошти, одержані від надання платних послуг, зараховуються до державного бюджету.

На виконання вимог вказаної статті Кабінетом Міністрів України було затверджено Перелік №1168, згідно з яким до платних послуг, які можуть надаватися відділами державної реєстрації актів цивільного стану, віднесено:

- пошук актового запису цивільного стану без повідомлення заявником даних про рік державної реєстрації акта цивільного стану;

- пошук запису в метричних книгах, складених іншою ніж українська мовою до утворення органів державної реєстрації актів цивільного стану, за відсутності даних про рік складення запису;

- видачу запрошення із зазначенням дати державної реєстрації шлюбу;

- надання правової допомоги, що включає складення заяв (анкет, прохань), у вирішенні питання щодо повторної видачі свідоцтв та інших документів про державну реєстрацію актів цивільного стану: відділами державної реєстрації актів цивільного стану не за місцем звернення заявника; компетентними органами іноземних держав;

- організацію та проведення індивідуальних обрядів державної реєстрації шлюбу та народження (зокрема, обрядів ювілеїв весілля, обрядів заручин) з використанням різноманітних елементів урочистості: у відділі державної реєстрації актів цивільного стану; за межами відділу державної реєстрації актів цивільного стану; у вихідні та святкові дні;

- складення за проханням фізичних осіб заяв про державну реєстрацію актів цивільного стану, про повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, про внесення змін до актових записів цивільного стану, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану;

- доставку та вручення виключно: повторно виданих свідоцтв та інших документів про державну реєстрацію актів цивільного стану фізичній особі за місцем її проживання (перебування); копій документів для службового користування органів державної реєстрації актів цивільного стану працівниками відділів державної реєстрації актів цивільного стану за місцем звернення заявника до інших відділів державної реєстрації актів цивільного стану; документів до уповноважених органів з метою їх легалізації для подальшого використання в іноземних державах;

- надання консультації з питань: застосування сімейного та цивільного законодавства; витребування документів про державну реєстрацію актів цивільного стану.

Крім того, Наказом Міністерства юстиції України від 27 грудня 2010 року №3335/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за №1380/18675, затверджено Порядок надання платних послуг відділами державної реєстрації актів цивільного стану, пунктом 2 якого передбачено, що повноваження щодо проведення державної реєстрації народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, видачі свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, визначені Законом №2398, відділи державної реєстрації здійснюють безоплатно, за винятком сплати державного мита у встановлених законодавством випадках.

Виходячи зі змісту наведених вище законодавчих положень, для звільнення операцій від оподаткування на підставі підпункту 197.1.19 пункту 197.1 статті 197 ПК України необхідно, щоб вони відповідали наступним вимогам: надавались державними органами, уповноваженими здійснювати таку реєстрацію згідно із законодавством, та свідчили про реєстрацію актів цивільного стану.

В той же час, відповідно до частини 2 статті 2 Закону №2398 державній реєстрації відповідно до статей 2, 9, 20 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01 липня 2010 року №2398-VI підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Разом з тим, перелічені у Переліку №1168 платні послуги, що можуть надаватись відділами державної реєстрації актів цивільного стану, безпосередньо не пов'язані із провадженням реєстрації актів цивільного стану як такої, а є додатковими послугами, надання яких спрямоване на покращення обслуговування громадян під час їх звернення до відділів державної реєстрації актів цивільного стану з питань, пов'язаних із державною реєстрацією актів цивільного стану, та сприяє належній реалізації їх інтересів.

Враховуючи наведене вище в сукупності, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для скасування наданої податковим органом у даній справі індивідуальної податкової консультації стосовно нерозповсюдження на платні послуги, які надаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану відповідно до положень Переліку №1168, приписів підпункту 197.1.19 пункту 197.1 статті 197 ПК України, а отже й для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному частин 1, 2, 3, 4 статті 242 КАС України.

Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 352 КАС України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року скасувати, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС. С. Пасічник І. А. Васильєва В. П. Юрченко