Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.04.2020 року у справі №520/2105/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 квітня 2021 року

Київ

справа №520/2105/19

адміністративне провадження №К/9901/9931/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М. В.,

суддів: Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,

розглянув у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою голови ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року (головуючий суддя - Перцова Т. С., судді: Жигилій С. П., Русанова В. Б. )

у справі №520/2105/19

за позовом ОСОБА_1

до Донецького апеляційного господарського суду

треті особи: ТУ ДСА України в Донецькій області, Державна судова адміністрація України

про скасування наказу та поновлення на роботі.

I. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2019 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати незаконними та скасувати накази Донецького апеляційного господарського суду від 17 січня 2019 року № 8-К та від 14 лютого 2019 року № 15-К "Про звільнення ОСОБА_1";

- поновити на посаді помічника судді Донецького апеляційного господарського суду;

- визнати незаконними дії щодо залишення її заяви від 12 січня 2019 року про надання відпустки без збереження заробітної плати через необхідність домашнього догляду за дитиною (на підставі медичної довідки про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді від 11 січня 2019 року № 4) без розгляду;

- зобов'язати надати відпустку без збереження заробітної плати через необхідність домашнього догляду за дитиною з 17 січня 2019 року по 17 січня 2020 року (на підставі медичної довідки від 11 січня 2019 року № 4 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді) відповідно до заяви від 12 січня 2019 року;

- зобов'язати виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення в розмірі передбаченому чинним законодавством;

- визнати Східний апеляційний господарський суд правонаступником Донецького апеляційного господарського суду у зв'язку з Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 454/2017 "Про ліквідацію господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах";

- зобов'язати Донецький апеляційний господарський суд вжити заходи щодо працевлаштування ОСОБА_1 до новоутвореного суду - Східного апеляційного господарського суду.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що через необхідність домашнього догляду за дитиною 12 січня 2019 року звернулась з заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати, проте заява була залишена без задоволення, а наказом від 17 січня 2019 року її звільнено з займаної посади без вирішення питання про обов'язкове працевлаштування відповідно до вимог статті 184 Кодексу законів про працю України.

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позовних вимог.

5. Визнано противними дії Донецького апеляційного господарського суду щодо залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 від 12 січня 2019 року про надання відпустки без збереження заробітної плати через необхідність домашнього догляду за дитиною.

6. Зобов'язано Донецький апеляційний господарський суд розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 січня 2019 року про надання відпустки без збереження заробітної плати через необхідність догляду за дитиною з 17 січня 2019 року по 17 січня 2020 року на підставі медичної довідки від 11 січня 2019 року №4 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

7. Визнано незаконними та скасовано накази Донецького апеляційного господарського суду від 17 січня 2019 року №8-К "Про звільнення ОСОБА_1" та від 14 лютого 2019 року №15-К "Про внесення змін до наказу від 17 січня 2019 року №8-К "Про звільнення ОСОБА_1".

8. Поновлено на посаді помічника судді Донецького апеляційного господарського суду з 12 лютого 2019 року.

9. Стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 108 682,50
грн.

10. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

11. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги.

12. Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 7 грудня 2012 року ОСОБА_1 призначено на посаду помічника судді Донецького апеляційного господарського суду.

14. Наказом керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду від 22 січня 2018 року № 9-К надано позивачу відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, - з 7 лютого 2018 року по 17 січня 2019 року, на підставі заяви та довідки про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді.

15.10 жовтня 2018 року позивач отримала попередження про ліквідацію Донецького апеляційного господарського суду на підставі Указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 454/2017 "Про ліквідацію господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах". Також у попереджені зазначено, що оскільки ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною без збереження заробітної плати до досягнення нею чотирирічного віку та підпадає під категорію працівників, на яких розповсюджується заборона звільнення без подальшого працевлаштування відповідно до статті 184 Кодексу законів про працю України, то судом будуть здійснюватися заходи щодо працевлаштування.

16.12 січня 2019 року позивач подала голові ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 17 січня 2019 року по 17 січня 2020 року через необхідність домашнього догляду за дитиною відповідно до довідки про потребу дитини у домашньому догляді від 11 січня 2019 року № 4.

17.16 січня 2019 року позивач звернулась з заявою відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" з проханням надати інформацію щодо результатів розгляду її заяви про надання відпустки від 12 січня 2019 року.

Додатково повідомила про перебування з 15 січня 2019 року на лікарняному.

18. Листом від 17 січня 2019 року № 02-09/37/19 за підписом голови ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду позивача повідомлено, що її заява від 12 січня 2019 року про надання відпустки залишена без задоволення оскільки суд ліквідовано відповідно до Указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 454/2017 "Про ліквідацію господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах". Пропозицію про можливість працевлаштування за переведенням до Фрунзенського районного суду міста Харкова на посаду прес-секретаря було їй надано в телефонному режимі 11 грудня 2018 року. Оскільки відповідь на пропозицію від позивача не надійшла, то це розцінено як відмову від переведення за запропонованою посадою. У зв'язку з цим та спливом тримісячного строку на попередження про наступне вивільнення, позивач підлягає звільненню у останній день відпустки (17 січня 2019 року) у зв'язку з ліквідацією суду на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Повідомлено, що інформація про перебування на лікарняному з 15 січня 2019 року прийнята до уваги та після надання листка непрацездатності дата звільнення буде змінена шляхом видання відповідного наказу.

19. Наказом голови ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду від 17 січня 2019 року № 8-К звільнено позивача з посади помічника судді Донецького апеляційного господарського суду 17 січня 2019 року у зв'язку з ліквідацією суду.

20. Наказом голови ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду від 14 лютого 2019 року № 15-К на підставі листків непрацездатності внесено зміни до пункту 1 наказу від 17 січня 2019 року №8-К в частині дати звільнення, звільнено позивача із займаної посади 11 лютого 2019 року.

21. Не погоджуючись з відмовою у наданні відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною та звільненням з займаної посади, позивач звернулася до суду з позовом.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Донецький апеляційний господарський суд не перебуває в стадії реорганізації, а підлягає ліквідації без будь-якого правонаступництва.

23. Відповідно до вимог статті 184 Кодексу законів про працю України ліквідаційною комісією суду приймалися заходи щодо можливого працевлаштування позивача шляхом надіслання листів з питання працевлаштування працівників апарату ліквідованого суду до новоутвореного Східного апеляційного господарського суду, до всіх місцевих господарських та апеляційних господарських судів України, Харківського апеляційного суду, Харківського апеляційного адміністративного суду, Харківського окружного адміністративного суду, до всіх районних судів міста Харкова, ТУ ДСА України в Харківській області, на що отримані негативні відповіді. На запропоновану посаду прес-секретаря Фрунзенського районного суду міста Харкова позивач не надала відповіді, а тому відповідачем здійснені усі можливі дії щодо її працевлаштування.

24. Позивач має право зайняти посаду помічника судді в Східному апеляційного господарському суді тільки за умови якщо відносно неї буде внесено подання суддею про призначення на посаду помічника судді на термін повноважень судді.

Східний апеляційний господарський суд є новоствореною організацією, відтак вакантні місця помічника судді повинні заповнюватися тільки за поданням судді, а тому позивачу не може бути запропонована для переведення до цього суду посада помічника судді. Позивач не позбавлена права на загальних підставах повернутися на державну службу, з обов'язковим проходженням конкурсу у разі його оголошення Східним апеляційним господарським судом.

25. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, апеляційний суд виходив з того, що аналіз положень Закону України "Про державну службу", Кодексу законів про працю України та Закону України "Про відпустки" дозволяє дійти висновку що ігнорування заяви матері про надання відпустки без збереження заробітної плати в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, до досягнення нею 6-річного віку, або залишення такої заяви без розгляду, не допускається.

Така відпустка надається в обов'язковому порядку, незважаючи на очікувану ліквідацію установи, виключень з цього правила законодавством не передбачено.

26. Запису про ліквідацію Донецького апеляційного господарського суду як юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не було внесено також і на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим твердження відповідача про неможливість надання позивачу відпустки без збереження заробітної плати на підставі заяви від 12 січня 2019 року з посиланням на необхідність її звільнення у зв'язку з ліквідацією установи, визнано судом юридично неспроможним.

27. Перебування позивача на лікарняному чи у відпустці жодним чином не повинно перешкоджати виконанню обов'язку відповідача письмово повідомити особу про наявність вакантних посад та запропонувати їх на вибір. Доказів направлення позивачу повідомлення про наявні вакантні посади з письмовою пропозицією, зокрема посади прес-секретаря Фрунзенського районного суду міста Харкова, відповідачем не надано. Складені акти про передання телефонограми не є належним доказом ні надання пропозиції, ні відмови від такої пропозиції.

28. Відповідачем не доведено що посада прес-секретаря була єдиною вакантною посадою патронатної служби на яку позивач могла бути переведена без проведення конкурсу та без подання судді, зокрема, не надано доказів відсутності у штаті Східного апеляційного господарського суду, інших господарських та місцевих судів міста Харкова вакантних посад патронатної служби.

29. Період вимушеного прогулу позивача обчислювався з 12 лютого по 19 грудня 2019 року - дата прийняття судом рішення про поновлення на посаді.

Середньомісячна та середньоденна заробітна плата визначені на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду від 9 грудня 2019 року №06-12/53/19.215 робочих днів вимушеного прогулу х 505,50 грн середньоденної заробітної плати = 108 682,50 грн.

30. На переконання апеляційного суду доводи відповідача що позивач станом на час звільнення не працювала, а перебувала у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною, і претендує на надання такої відпустки до досягнення дитиною 5-річного віку, не звільняє відповідача від відповідальності передбаченої частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України.

31. Позовна вимога про зобов'язання Донецького апеляційного господарського суду вжити заходів для працевлаштування ОСОБА_1 у Східному апеляційному господарському суді (призначення на посаду в новоствореному державному органі поза межами передбаченої законом процедури) є формою втручання у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

32. Голова ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду у своїй касаційній скарзі зазначає, що при стягненні на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу суд апеляційної інстанції не врахував та не дослідив питання чи могла позивач взагалі вийти на роботу та працювати на посаді помічника судді. Позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати і її вихід на роботу передував би звільненню, оскільки суддю, за поданням якого її прийнято на посаду помічника, звільнено у відставку у грудні 2016 року.

33. Суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу розраховано з посадового окладу помічника судді, тобто з посади на якій позивач не мала змоги фактично працювати.

34. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просила відмовити у задоволенні касаційної скарги.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

35. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

36. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу відмови у наданні позивачу відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною на підставі медичної довідки та звільнення з посади патронатної служби без забезпечення права на обов'язкове працевлаштування.

37. Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

38. Верховний Суд у справі № 752/1880/19 (постанова від 3 лютого 2021 року) на підставі системного аналізу та тлумачення положень статті 235 КЗпП України прийшов до висновку що вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції.

39. Аналіз положень КЗпП України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" дозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору; унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника.

40. Вказані висновки свідчать про те, що вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов'язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

41. Отже, у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, упродовж якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.

42. Таким чином, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов'язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

43. За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати.

44. Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню.

45. Склад трудового майнового правопорушення утворюють його елементи, що одночасно є умовами матеріальної відповідальності роботодавця, а саме: неналежне виконання роботодавцем своїх трудових обов'язків (протиправні дії або бездіяльність); наявність майнової шкоди у вигляді втраченої працівником заробітної плати; причинний зв'язок між неналежним виконанням роботодавцем трудових обов'язків і заподіяною шкодою; вина роботодавця.

46. Як висновок у постанові Верховного Суду від 3 лютого 2021 року зазначено, що для притягнення роботодавця до матеріальної відповідальності необхідні усі чотири вищезазначені умови.

47. Відповідно до частини 1 статті 84 КЗпП України у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

48. Стаття 25 Закону України "Про відпустки" містить перелік випадків коли відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку.

49. Відповідно до Стаття 25 Закону України "Про відпустки", в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

50. Частиною 6 статті 179 КЗпП України також передбачено, що у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

51. Задовольняючи позовну вимогу про зобов'язання Донецького апеляційного господарського суду надати ОСОБА_1 відпустку без збереження заробітної плати через необхідність догляду за дитиною, апеляційний суд виходив з того, що ігнорування такої заяви або залишення її без розгляду не допускається. Така відпустка надається в обов'язковому порядку, виключень з цього правила законодавством не передбачено.

52. Враховуючи що іншого способу дій роботодавця ніж надання відпустки без збереження заробітної плати у відповідь на таку заяву законодавцем не допускається, суд апеляційної інстанції зобов'язав розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 січня 2019 року про надання відпустки без збереження заробітної плати через необхідність догляду за дитиною з 17 січня 2019 року по 17 січня 2020 року на підставі медичної довідки від 11 січня 2019 року № 4 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді.

53. У той же час апеляційний суд стягнув на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 лютого 2019 року (день поновлення на посаді) по 19 грудня 2019 року (дата прийняття судового рішення про поновлення на посаді).

54. Таким чином апеляційний суд одночасно зобов'язав відповідача в обов'язковому порядку надати позивачу відпустку без збереження заробітної плати з 17 січня 2019 року по 17 січня 2020 року та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 лютого по 19 грудня 2019 року, тобто у цей же період.

55. Апеляційним судом не було прийнято доводи відповідача що позивач станом на час звільнення не працювала, а перебувала у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною, і претендує на надання такої відпустки до досягнення дитиною 5-річного віку, зазначаючи що це не звільняє від відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 235 КЗпП України.

56. Проте Верховний Суд не погоджується з висновками апеляційного суду в цій частині.

57. У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ) від 1 червня 2014 року у справі "Федоренко проти України" (заява №25921/02), Суд констатував, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

58. У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "існуюче майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (параграф 74 рішення від 2 березня 2005 року ЄСПЛ у справі "MALTZAN
and Others v. Germany"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формується позиція для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом", вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

59. Отже, в основі правомірних очікувань має бути безумовне право позивача на певне "майно", яке слід розуміти як автономне поняття ЄСПЛ.

60. Водночас, з урахуванням перебування позивача з 7 лютого 2018 року по 17 січня 2019 року у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, а також подання нею 12 січня 2019 року заяви про надання такої відпустки по 17 січня 2020 року через необхідність домашнього догляду за дитиною, тобто фактичне продовження перебування у неоплачуваній відпустці, позовна вимога про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу у спірних правовідносинах не мала достатнього підґрунтя. Позивач не мала законних очікувань на отримання заробітної плати під час перебування у відпустці без збереження заробітної плати. Незважаючи на незаконність звільнення та позитивне вирішення судом вимоги про поновлення на посаді, вимога про оплату вимушеного прогулу є необґрунтованою.

61. Таким чином, у апеляційного суду не було правових підстав для зобов'язання відповідача нарахувати і виплати позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу, зважаючи на те, що вимушеного прогулу у позивача не було, а був період перебування у відпустці без збереження заробітної плати за бажанням працівника, що надається роботодавцем в обов'язковому порядку.

62. Посилання позивача у відзиві на касаційну скаргу, що у разі пропонування їй належної посади, яка б відповідала раніше займаній посаді помічника судді, вона могла би вийти на роботу достроково, до закінчення відпустки, не може свідчити про порушення права на працю та необхідність оплати вимушеного прогулу у спірних правовідносинах.

63. Верховний Суд у постанові від 22 липня 2020 року (справа №817/1311/16), відмовляючи у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу виходив з того, що слушними є аргументи касаційної скарги з приводу того, що суд апеляційної інстанції безпідставно стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 липня 2016 року по 21 вересня 2017 року, незважаючи на те, що позивач з 27 липня 2015 року по 5 червня 2018 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка за змістом статті 179 КЗпП України і статей 18, 21 Закону України "Про відпустки" надається без збереження заробітної плати.

64. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статті 351 КАС України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

65. Інші позовні вимоги, що були задоволені судом апеляційної інстанції, не є предметом касаційного оскарження.

66. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу голови ліквідаційної комісії Донецького апеляційного господарського суду задовольнити.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року скасувати в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з Донецького апеляційного господарського суду на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 108 682,50 грн.

Постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В решті постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ. В. Білак А. Г. Загороднюк В. М. Соколов