Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.08.2020 року у справі №819/901/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 819/901/16

адміністративні провадження № К/9901/36246/18 К/9901/36245/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 року (головуючий суддя Попко Я. С., судді: Хобор Р. Б., Сеник Р. П. )

та касаційну скаргу Кременецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 року (суддя Осташ А. В. )

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 року (головуючий суддя Попко Я. С., судді: Хобор Р. Б., Сеник Р. П. )

у справі № 819/901/16 ( № 876/8251/16)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Кременецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИЛ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Кременецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування (з урахуванням збільшення позовних вимог) податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентами, застосовано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки, застосовано штрафні санкції за порушення норм законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій, а також вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 30.09.2016 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував рішення №0004921700 від 23.11.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску.

Визнав протиправною та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001191700 від 14.06.2016 року.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення № 0001831700 від
23.11.2015 року, № 0000411912 від 01.04.2016 року та №0000431700 від 01.04.2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем частково доведено обставини в обґрунтування своїх позовних вимог.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 25.04.2017 року скасував постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000411912 від 01.04.2016 року та прийняв нову постанову в зазначеній частині, якою у задоволенні позову відмовив.

В решті постанову залишив без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем для перевірки не надано Книгу обліку розрахункових операцій та Книгу обліку доходів і витрат, які б містили записи щодо відображення в обліку сум готівкових розрахунків з березня по жовтень 2013 року.

Зазначені документи не були надані ні до заперечень до акта перевірки, ні до поданої скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині прийняття нової постанови та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач стверджує, що податкове повідомлення-рішення прийнято не у порядку та спосіб, що визначено законами та необґрунтовано.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень не надано належної оцінки доводам податкового органу.

Відзиви на касаційні скарги від сторін на адресу Суду не надходили, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

12.03.2018 року касаційні скарги передані на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В. П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по
31.12.2014 року, за результатами якої складено акт № 871/17/ НОМЕР_1 від
10.11.2015 року.

Висновками акта перевірки, зокрема, встановлено порушення:

- п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п. 164.1.3 п.164.2 ст.164, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 22
975,94 грн;

- п.1 ч.2 ст.6, п.2, 3 ч.1, ч.3, 4, 5 ст.7, ч.11 ст.8, ч.1, 2, 3 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого донараховано 54 207,15 грн єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- п.п.168.1.2 та 168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п. "а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб внаслідок чого нараховано 1 560 грн пені;

- п.10 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме, не забезпечено друкування контрольних стрічок на реєстраторах розрахункових операцій в кількості 960 контрольних стрічок;

- п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме не оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків в загальній сумі 36 694,90 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено:

- рішення № 0004921700 від 23.11.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску в сумі 4 702,31 грн;

- вимогу № Ф-0001191700 від 14.06.2016 року Кременецької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 54 207,15 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 0001831700 від 23.11.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 28 019,92 грн, в тому числі за основним платежем 22 975,94 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 743,98 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 0001821700 від 23.11.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 24 408,91 грн, в тому числі за основним платежем 7
664,41 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 16 744,50 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 0000411912 від 01.04.2016 року, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства в сфері регулювання обігу готівки та застосування РРО в сумі 183 474,50 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 0000431700 від 01.04.2016 року, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства в сфері регулювання обігу готівки та застосування РРО в сумі 170 грн.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду першої інстанції стосовно податкового повідомлення-рішення № 0001821700 від 23.11.2015 року в апеляційному порядку не оскаржувались та в касаційному порядку не переглядаються.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001831700, вимоги №Ф-0001191700 та рішення №0004921700 про застосування штрафних санкцій.

В акті перевірки зазначено, що перевіряючими встановлено завищення загального оподаткованого доходу на 80 500 грн та завищення витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, на 236 716,60 грн.

Перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу встановлено його заниження на 156 215,60 грн, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на 22 975,94 грн.

У зв'язку із заниженням доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності, занижено суму нарахування єдиного внеску на 54 207,15 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що для здійсненні діяльності позивач використовував орендовані нежитлові приміщення. Суми орендної плати включені позивачем до складу документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, зокрема у 2013 році - 263 708 грн, у 2014 році - 25
000 грн.

Одночасно позивачем укладено договори суборенди вказаної нежитлової площі, заборгованість суборендаторів на 01.01.2014 року становила 52 200 грн, а станом на 31.12.2014 року - 96 600 грн.

Реальність господарських операцій податковим органом під сумнів не ставиться.

На думку податкового органу, до складу витрат не може бути прийнято вартість орендної плати в сумі 180 515,60 грн (без ПДВ), оскільки вказана сума не пов'язана з отриманим доходом по суборенді.

Розумна економічна причина (ділова мета), згідно із п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Суд погоджується з доводом судів попередніх інстанцій, що при наданні оцінки обґрунтованості понесених витрат слід враховувати саме наміри та мету (спрямованість) діяльності (операції), в рамках якої проведено такі витрати - на отримання доходу (прибутку), а не на її результат у вигляді отримання доходів.

Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Також, за договором оренди орендар зобов'язаний за власний рахунок нести всі витрати з експлуатації об'єкта, в тому числі сплачувати комунальні послуги та опалювати об'єкт.

У зв'язку з цим, у 2014 році позивач придбав та оплатив дрова для твердопаливного котла на загальну суму 56 201 грн, що підтверджується видатковими накладними та товарними чеками продавця.

В касаційній скарзі податковий орган стверджує, що позивачем не надано до перевірки та заперечень документи, які свідчать про придбання та використання дров.

18.11.2015 року позивачем на адресу Збаразької ОДПІ надіслано заперечення до акту перевірки від 10.11.2015 р. № 871/17/ НОМЕР_1 з копіями вищеперерахованих підтверджуючих документів, що підтверджується описом вкладення у рекомендований лист (том 1 арк. с. 159).

Вказаний факт доводами касаційної скарги не спростовано.

Згідно п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього (пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем доведено правомірність своїх вимог в цій частині.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000431700.

В ході перевірки встановлено, що позивачем не забезпечено друкування контрольних стрічок на реєстраторах розрахункових операцій в кількості 960 контрольних стрічок.

18.11.2014 року позивачем долучено до заперечення до акту перевірки копії контрольних стрічок, надрукованих на реєстраторі розрахункових операцій:

- за період з 02.01.2013 року по 01.03.2013 року РРО Марія-301 МТМ, фіскальний 1912000464, у кількості 58 контрольних стрічки;

- за період з 23.03.2013 року по 31.12.2014 року РРО Марія-301 МТМ, фіскальний 1912000682, у кількості 262 контрольних стрічки;

- за період 01.01.2013 року по 02.11.2014 року РРО Марія-301 МТМ, фіскальний 1912000654, у кількості 640 контрольних стрічок.

Вказана обставина підтверджується описом вкладення у рекомендований лист та не спростована доводами касаційної скарги.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем доведено правомірність своїх вимог в цій частині.

Таким чином, доводи касаційної скарги податкового органу не знайшли свого підтвердження.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000411912.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою дотримання вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні встановлено неоприбуткування позивачем готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій № 1912000682р/1, дата реєстрації 12.03.2013 року, на підставі фіскальних звітних чеків (Z-звітів) РРО в загальній сумі 36 694,90 грн.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем для перевірки не надано Книгу обліку розрахункових операцій №1912000682 р/1 (дата реєстрації 12.03.2013 року) та Книгу обліку доходів і витрат №001426 (дата реєстрації 05.03.2011 року), які б містили записи щодо відображення в обліку сум готівкових розрахунків з березня по жовтень 2013 року. Зазначені документи не були надані ні до заперечень до акта перевірки, ні до поданої скарги.

Відповідно до Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" №436/95 від 12.06.1995 року у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами-громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами господарської діяльності, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми (абзац третій статті 1 Указу).

Суд звертає увагу, що ані податковим органом, ані судами попередніх інстанцій не встановлено факту не проведення розрахункових операцій через РРО, не встановлено факту не роздрукування щоденних Z-звітів.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 по справі № 1340/3510/18, відповідно до якої, - оскільки шляхом прийняття Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95, - ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, та його положення уже не могли застосовуватись. Відтак, абзац третій статті 1 Указу № 436/95 не застосовується у правовідносинах, які виникли після набрання чинності Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову - скасуванню.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

У зв'язку з тим, що суд першої інстанції прийняв по суті правильне рішення, хоча і без урахування наведеного законодавчого регулювання, наявні підстави для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції в частині скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кременецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 року скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог, та в цій частині залишити в силі постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від
30.09.2016 року.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від
25.04.2017 року та постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 року у справі № 819/901/16 ( № 876/8251/16) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ. П. Юрченко І. А. Васильєва С. С. Пасічник