Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 645/3106/17

адміністративне провадження № К/9901/3666/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017р. (Бенедик А.П., Донець Л.О., Спаскін О.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати відповідача призначити з 14 грудня 2016 року пенсію за віком у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з проведенням її індексації і здійсненням компенсації втрати частини доходу.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що є громадянином України, але 20 листопада 1996 року виїхав на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України. До виїзду за кордон позивач мешкав у м. Харкові, Україна. Пенсія йому не призначалась, відповідно пенсійних виплат він не отримує. На звернення до відповідача про призначення пенсії йому було неправомірно відмовлено, чим порушені його Конституційні права.

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.10.2017 року позов задоволено частково.

Зобов`язано Індустріальне об`єднане управління пенсійного фонду України м. Харкова призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 14 грудня 2016 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017р. постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.10.2017р. скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова призначити і виплачувати пенсію за віком з 14.12.2016 року по 06.01.2017 року включно.

Прийнято в цій частині ухвалу, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про зобов`язання вчинити певні дії за період з 14.12.2016 року по 06.01.2017 року залишено без розгляду.

В іншій частині постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.10.2017р. залишено без змін.

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду, оскільки матеріалами справи підтверджено, що за захистом своїх прав позивач звернувся менше ніж через місяць після отримання незаконної, на його думку, відмови пенсійного органу у призначенні пенсії за віком.

Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є особою похилого віку (68 років), має трудовий стаж 30 років, є громадянином України, що підтверджується копією закордонного паспорта.

20.11.1996р. позивач виїхав на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

До виїзду за кордон позивач мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . До виїзду за кордон та станом на сьогоднішній день, позивачу пенсія не призначалась, відповідно пенсійних виплат позивач не отримує.

14.12.2016р. представник позивача особисто із заявою та документами звернувся до управління ПФУ для вирішення питання призначення ОСОБА_1 пенсії.

Листом №14778/Б-116 від 10.01.2017р., ПФУ направив заяву позивача про призначення пенсії з доданими документами уповноваженим органам.

Листом від 21.06.2017р. №4833М606 Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова повідомило позивача про відсутність підстав для позитивного вирішення питання, оскільки законами «Про пенсійне забезпечення» та «;Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено можливість призначення пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, а рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009стосується лише тих громадян, яким уже були призначені пенсії.

Не погоджуючись із незаконною, на його думку, відмовою відповідача у призначенні йому пенсії, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання пенсії, оскільки виходячи із положень Конституції України, правової та соціальної природи пенсії право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача призначити і виплачувати позивачу пенсію за віком з 14.12.2016 року (часу звернення з заявою про призначення пенсії).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог про проведення індексації пенсії та здійснення компенсації втрати частини доходу, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова призначити і виплачувати пенсію за віком з 14.12.2016 року по 06.01.2017 року включно та залишаючи позов за вказаний період без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду та не наведено поважних причин пропуску цього строку.

З висновками суду апеляційної інстанції в частині залишення частини позовних вимог без розгляду, колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Враховуючи, що в частині залишення без змін постанови суду першої інстанції рішення суду апеляційної інстанції не було предметом касаційного оскарження, а тому за правилами частини 1 статті 341 КАС України, в цій частині рішення суду апеляційної інстанції, не переглядається

Предметом касаційного оскарження у даній справі є правомірність залишення судом апеляційної інстанції позову ОСОБА_1 за період з 14.12.2016 року по 06.01.2017 року включно без розгляду.

Надаючи оцінку рішенню суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 1 статті 100 КАС України (у зазначеній редакції) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Так, зміст позовних вимог позивача свідчить про те, що ним оскаржується протиправна, на його думку, відмова відповідача від 21.06.2017р. №4833М606 у призначенні за пенсії за віком. При цьому з даним позовом до суду позивач звернувся 07.07.2017р., тобто менше ніж через місяць від дати оскаржуваної ним відмови відповідача у призначенні пенсії.

З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду, а тому рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції в частині, скасованій судом апеляційної інстанції, залишенню в силі.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що пенсія позивачу повинна бути призначена саме з дати його первинного звернення до пенсійного органу - 14.12.2016р., оскільки за правилами статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

За правилами статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова призначити і виплачувати пенсію за віком з 14.12.2016 року по 06.01.2017 року включно та залишення позовних вимог за вказаний період без розгляду, підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції у вказаній частині - залишенню в силі.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017р. в частині скасування постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.10.2017р. в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова призначити і виплачувати пенсію за віком з 14.12.2016 року по 06.01.2017 року включно та залишення позову за вказаний період без розгляду - скасувати, а постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.10.2017р. у вказаній частині залишити без змін.

В решті ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук