Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.04.2018 року у справі №814/1980/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2018 року

Київ

справа №814/1980/16

адміністративне провадження №К/9901/18466/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 (головуючий суддя - Князєв В.С.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 (головуючий суддя - Стас Л.В., судді - Турецька І.О., Косцова І.П.)

у справі 814/1980/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»

до Миколаївської митниці ДФС

третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

10 жовтня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі - Митниця), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (далі - ГУ ДКСУ у Миколаївській області), в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Митниці щодо складання висновку про наявність підстав для повернення надмірно сплачених коштів за результатами розгляду заяви Товариства від 15.09.2016 вих. № 1145/101-05-117-05;

- зобов'язати Митницю скласти та надати висновок ГУ ДКСУ у Миколаївській області про повернення Товариству надмірно сплаченого податку на додану вартість у сумі 2266707,80 грн. шляхом перерахування зазначених коштів на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість №37515000088694 МФО 899998 у Державному казначействі України;

- зобов'язати Митницю скласти та надати висновок ГУ ДКСУ у Миколаївській області про повернення Товариству надмірно сплаченого мита у сумі 114 639,18 грн. шляхом перерахування зазначених коштів на поточний банківський рахунок Товариства: п/р 260090134273, ПАТ «Сбербанк», код банку 320627, код ЄДРПОУ 33133003.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що Митниця в порушення статті 301 Митного кодексу України (далі - МК України), статті 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України № 618 від 20.07.2007, (далі - Порядок № 618) безпідставно не надала висновок для повернення надмірно сплачених митних платежів.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 16.11.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017, позов задовольнив.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що правомірність визначення Товариством митної вартості товарів за ціною договору підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, тому позивач мав право на звернення до Митниці із заявою про повернення надмірно сплачених на підставі рішень про коригування митної вартості товарів коштів. Натомість відповідач не виконав процедурних обов'язків щодо алгоритму дій, покладених на нього Порядком № 618, та не навів при цьому обґрунтованих підстав для відмови у наданні висновку.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому в касаційній скарзі відповідач зазначив про відсутність законодавчо визначених підстав для складення висновку про повернення коштів з Державного бюджету України, оскільки позивач не надав документів, що підтверджують наявність надмірно сплачених митних та інших платежів. Крім того жодних посилань щодо повернення надміру сплачених митних платежів та інших платежів надані Товариством судові рішення про скасування рішень про коригування митної вартості не містять. Заявлена позивачем сума коштів, яка підлягає поверненню, не відповідає сумі гарантії, сплаченої останнім, у зв'язку з чим не зрозуміло, на підставі яких саме доказів та розрахунків суди встановили суму, яка підлягає поверненню.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

08.02.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Митницею за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, що переміщуються через митний кордон України, прийнято рішення про коригування заявленої Товариством митної вартості товарів від 18.10.2013 №504000003/2013/000150/2, від 23.06.2014 №504000003/2014/000036/1, від 24.11.2014 №504000003/2014/000058/1, від 03.09.2014 №504000003/2014/000047/1.

Зазначені рішення Митниці, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Миколаївський окружний адміністративний суд постановами від 11.03.2015 у справі №814/3556/14, від 17.06.2015 у справі №814/3217/14, від 21.01.2015 у справі №814/3790/14 та від 18.09.2014 у справі №814/2464/14, залишеними без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2015 у справі №814/3556/14, від 26.11.2015 у справі №814/3217/14, від 10.11.2015 у справі №814/3790/14 та від 27.11.2015 у справі №814/2464/14, визнав протиправними та скасував.

15.09.2016 з метою виконання рішень суду, що набрали законної сили, та повернення надмірно сплачених грошових коштів у сумі 2266707,80 грн. позивач звернувся до Митниці із заявою №1145/101-05-117-05.

Натомість Митниця листом від 26.09.2016 №4103/10/14-70-19-38 відмовила Товариству у поверненні надмірно сплачених коштів.

В обґрунтування такого рішення відповідач зазначив, що остаточне рішення у справах не винесено, оскільки справи не переглянуті судом касаційної інстанції. Суми грошових коштів, сплачені в якості гарантії, не відповідають сумам надмірно сплачених митних платежів. Крім того, при зверненні до Митниці позивачем не надано довідки про підтвердження відсутності податкового боргу.

Відповідно до статті 24 МК України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.

Так, згідно з частинами першою-третьою статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 43.3 статті 43 ПК України передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до пунктів 43.4-43.5 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

За правилами пункту 1-4, 6, 7 розділу ІІІ Порядку № 618 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №618), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків-юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ митних платежів митного органу перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом відділу митних платежів митного органу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України.

Відповідно до пункту 11 Порядку взаємодії територiальних органів Державної фіскальної служби України, мiсцевих фiнансових органiв та територiальних органiв Державної казначейської служби України у процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146, на пiдставi отриманих висновків вiдповiдний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством, орган ДФС зобов'язаний не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання такої заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому орган ДФС наділений правом провести перевірочні заходи у разі потреби з метою перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Миколаївський окружний адміністративний суд постановами від 11.03.2015 у справі №814/3556/14, від 17.06.2015 у справі №814/3217/14, від 21.01.2015 у справі №814/3790/14 та від 18.09.2014 у справі №814/2464/14, залишеними без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2015 у справі №814/3556/14, від 26.11.2015 у справі №814/3217/14, від 10.11.2015 у справі №814/3790/14 та від 27.11.2015 у справі №814/2464/14, визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів, що, в свою чергу, свідчить про правильність визначення митної вартості заявленої Товариством.

За таких обставин, всі відомості, внесені до митної декларації на підставі скасованого рішення про коригування митної вартості, є помилковими, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, а сплачені на підставі скасованого рішення про коригування митної вартості митні платежі є надміру сплаченими та підлягають поверненню за умови звернення до митного органу платника податків із відповідною заявою.

При розгляді справ означеної категорії суди, зобов'язуючи митний орган скласти та надати до органів Держказначейства висновок про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, зобов'язані встановити розмір таких надмірно сплачених платежів та з'ясувати, чи зараховані вони до відповідного бюджету.

Так, в листі Митниці від 26.09.2016 №4103/10/14-70-19-38 про відмову надати висновок про повернення надмірно сплачених коштів, було зазначено про невідповідність суми гарантії, сплаченої Товариством на підставі рішень про коригування митної вартості товарів, сумі коштів, заявлених останнім до повернення.

З приводу цього суди попередніх інстанцій зауважили, що відповідачем сума гарантії врахована лише частково, тобто не враховані суми з усіх митних декларацій.

Однак колегія суддів вважає такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій передчасним, оскільки суди належним чином не з'ясували всі фактичні обставини справи та не перевірили правильність заявленої позивачем до повернення суми надмірно сплачених митних та інших платежів.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини восьмої статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, зокрема, про митну вартість товарів та метод її визначення.

Отже, з огляду на вищенаведені норми МК України, декларант самостійно визначає та заявляє шляхом подачі митної декларації митну вартість товарів та метод її визначення.

У свою чергу митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості під час митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення митної вартості та за наявності визначених статтею 54 МК України підстав може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, самостійно визначивши її за іншим методом.

На підставі аналізу зазначених норм митного законодавства, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла правового висновку, який полягає в тому, що якщо митний орган за результатами митного оформлення товару за окремою митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, самостійно не приймав рішення про коригування митної вартості і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам МК України, а відтак і підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину надмірно сплаченими. Якщо ж саме митний орган визначив митну вартість товарів, а в подальшому буде прийнято рішення про застосування митної вартості заявленої декларантом, сума надмірно сплачених митних та інших платежів повертається декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 ПК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком №618.

З матеріалів справи вбачається, що Митницею всього було прийнято чотири рішення про коригування митної вартості товарів: №504000003/2013/000150/2 від 18.10.2013, №504000003/2014/000036/1 від 23.06.2014, №504000003/2014/000058/1 від 24.11.2014, №504000003/2014/000047/1 від 03.09.2014, на підставі яких Товариство подало, відповідно, чотири митні декларації, зазначивши в них скореговану Митницею митну вартість товарів, та сплатило донараховані митні платежі в якості гарантії з метою випуску товарів у вільний обіг.

При цьому по іншим митним деклараціям, по яким позивач заявив суми надмірно сплачених митних платежів до повернення, в матеріалах справи відсутні окремі рішення про коригування митної вартості товарів, а позивач самостійно визначив митну вартість товарів за другорядними методами.

Таким чином, з огляду на вищевикладену правову позицію та обставин справи, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили на підставі наявних у матеріалах справи доказів правильність заявленої позивачем до повернення суми надмірно сплачених митних та інших платежів, зобов'язавши Митницю скласти та надати висновки ГУ ДКСУ у Миколаївській області про повернення надмірно сплачених мита та податку на додану вартість, усього на суму 2 381 346,98 грн.

Під час нового розгляду судам необхідно з'ясувати, чи самостійно, у тому числі за результатами консультацій з Митницею, позивач визначив митну вартість товарів не за ціною договору (першим методом), а за іншими другорядними методами в митних деклараціях, по яким в матеріалах справи відсутні відповідні рішення про коригування митної вартості товарів, чи це сталося внаслідок коригування митної вартості відповідачем, тобто чи є відповідні рішення митного органу по вказаним митним деклараціям і чи скасовані вони.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 242, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова