Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 квітня 2018 року

справа № 812/977/17

адміністративне провадження №К/9901/11244/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року у складі судді Пляшкової К.О. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів Чебанова О.О., Сіваченко І.В., Шишова О.О. у справі №812/977/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 22 червня 2017 року № 0000741401,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 червня 2017 року № 0000741401 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 261 419,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 65 354,75 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

2 листопада 2017 року постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін 12 грудня 2017 року ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, частково задоволений позов Товариства, внаслідок чого визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 22 червня 2017 року № 0000741401 в частині збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 263 050,00 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями на 210 440,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 52 610,00 грн, з підстав правомірності формування Товариством податкових зобов'язань та податкового кредиту за наслідками здійснених господарських операцій, в частині задоволених позовних вимог та недоведеності складу податкового правопорушення податковим органом у цій частині. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено з огляду на безпідставність заявлених позовних вимог.

29 січня 2018 року податковим органом подана касаційна скарга, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та не відповідність висновків судів фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі № 812/977/17 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивачем надано відзив на касаційну скаргу, в якому Товариство вказує на безпідставність доводів заявника касаційної скарги, вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу податкового органу - без задоволення.

31 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за скаргою податкового органу та витребувано справу №812/977/17 з Луганського окружного адміністративного суду.

6 лютого 2018 року справа №812/977/17 надійшла на адресу Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2017 року № 0000741401, предметом якого є збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийняте керівником податкового органу згідно з підпунктом 544.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, на підставі акту позапланової виїзної перевірки Товариства з обставин визначених 21 вересня 2016 року у запереченнях, від 6 червня 2017 року №157/12-32-14-01-15/25368994 (далі - акт перевірки).

Правовою підставою визначення податкового зобов'язання наведені положення пункту 188.1 статі 188, пункт 198.6 статті 198, пункт 200.1 статті 200, пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлені обставини укладення та виконання договорів складського зберігання зерна між Товариством (позивачем у справі) та Товариствами з обмеженою відповідальністю «Агрекс» та «Лотуре-Агро», надання послуг за якими оформлено актами здавання-приймання послуг.

Позивачем 5 червня 2014 року подано заяву до Сватівського районного відділу Головного Управління МВС України у Луганській області про злочин за фактом нестачі насіння соняшнику врожаю 2013 року, виявленого під час проведення зачищення зернового складу Товариства, про що в ЄРДР 12 червня 2014 року за № 12014130550000411 внесений запис про злочин за заявою позивача та підтверджено висновком судово-економічної експертизи від 25 січня 2016 року № 12067, проведеної в межах цього кримінального провадження. Облік нестачі соняшника здійснюється на позабалансовому рахунку Товариства. Інші оподатковувані операції із зазначеним контрагентом відсутні.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відсутність об'єкта зберігання унеможливлює надання послуг. Судами першої та апеляційної інстанцій правильно оцінено значення складської квитанції, як товаророзпорядчого документу, заходом гарантування зерновим складом виконання своїх зобов'язань перед власником зерна. Погашення складської квитанції після складання акту зачистки складу, за умови нестачі зерна та ведення між зерновим складом та власником зерна претензійно-позовної роботи, що підтверджено належними доказами, опис яких наведено вище, спростовує доводи податкового органу про те, що після складання акта зачистки складу Товариство продовжує надавати послуги зернового складу по зберіганню зерна, отриманого за договором від 28 серпня 2014 року № 33.

Верховний Суд вважає, що склад податкового правопорушення відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, якою встановлений Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання послуг податковим органом не доведений. Жодного аргументу про те, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій касаційною скаргою не зазначено.

Відтак, суди попередніх інстанцій обґрунтовано висновуються на відсутності підстав для формування податковим органом бази оподаткування для обчислення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, внаслідок чого визначення відповідачем податкових зобов'язань на 210 440,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на 52 610,00 грн є безпідставним.

Доводи касаційної скарги стосовно визначення податку на додану вартість стосуються виключно встановлення обставин у справі, є неприйнятними з огляду на межі касаційного перегляду встановлені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання відповідача на заниження обсягу оподаткованих операцій в порушення пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України за 2015 рік, у зв'язку з різницею між виробничою собівартістю та договірною вартістю з надання послуг зернового складу та не складання податкових накладних з типом причин « 17 - на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання», відповідно до пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, є неприйнятними оскільки таке донарахування можливе за обов'язкової умови здійснення операції по наданню послуг, а не по факту їх відсутності. Факт ненадання послуг зберігання зернового складу унеможливлює застосування наведених норм.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі №812/977/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер