Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.01.2019 року у справі №826/4776/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №826/4776/16

адміністративне провадження №К/9901/41521/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2016 року

у складі судді Кобилянського К.М.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року

у складі суддів Кобаля М.І.,Епель О.В., Карпушової О.В.

у справі №826/4776/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт Експерт»

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В :

24 березня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Принт Експерт» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 березня 2016 року № 0042615141 та № 0052615141, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, судові рішення які є предметом цього касаційного перегляду прийнятті в результаті нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 липня 2015 року.

09 грудня 2016 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, позов Товариства задоволено повністю, визнані протиправними та скасовані податкові-повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 17 березня 2016 року № 0042615141 та № 0052615141, з мотивів того, що позивач довів дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження сум витрат, віднесених до складу валових витрат і податкового кредиту за перевіряємий період, та як наслідок про протиправність здійснених відповідачем нарахувань сум податкових зобов'язань по податку на прибуток і податку на додану вартість податковими повідомленнями-рішеннями.

05 квітня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.11 статті 146, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, шляхом відтворення частини акту перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

06 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 05 квітня 2017 року та витребувано справу №826/4776/16 з Окружного адміністративного суду міста Києва.

29 червня 2017 року Товариством надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у яких позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

20 липня 2017 року справа №826/4776/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

20 березня 2018 року справа 826/4776/16 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/41521/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за кодом 30436824, перебуває на податковому обліку з 12 серпня 1999 року, є платником податку на додану вартість з 19 серпня 1999 року.

Податковим органом у січні-лютому 2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 25 лютого 2016 року № 50/26-15-13-01-04/30436824 (далі - акт перевірки).

17 березня 2016 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0052615141 зменшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковим зобов'язанням у сумі 508238 грн. за порушення Товариством положень пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.11 статті 146 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 127060 грн., на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням-рішенням №0042615141 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями у сумі 551917 грн. за порушення пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 275 959 грн., на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Склад податкових правопорушень податковий орган доводить відсутністю реальності господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентами, а також фактами суперечності відповідних правочинів інтересам держави.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за взаємовідносинами позивача з його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Макролоджик», Товариством придбано 35 принтерів, за усною угодою, на підставі рахунків-фактур, на загальну суму 88 025,10 грн., оплата придбаного товару підтверджена платіжними дорученнями, за фактом проведення господарських операцій продавцем виписано та належним чином оформлено податкові накладні від 22 січня 2014 року №226 та від 30 січня 2014 року №349, отримання товару здійснено на підставі видаткових накладних, самовивозом, що підтверджується подорожнім листом службового легкового автомобіля, подальша реалізація товару здійснена позивачем ТОВ «МСД Україна», ПАТ КБ «Фінансова ініціатива», ПСП «Слобожанщина Агро», ПрАТ «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп», ПАТ «Банк Михайлівський», що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товару, які містяться в матеріалах справи.

Відтак, встановлення та дослідження викладених обставин зумовили висновок судів попередніх інстанцій про те, що придбані у контрагента товари використані позивачем у власній господарській діяльності.

Між позивачем, як замовником та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Фобос-о», як виконавцем укладений та виконаний договір про надання послуг із заправки, відновлення та поставки картриджів, оргтехніки, технічного обслуговування і ремонту техніки від 02 грудня 2013 року, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками-фактурами та платіжними дорученнями, податковими накладними на загальну суму 1447 122,10 грн., з яких податок на додану вартість складає 241 185,37 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що послуги та роботи, замовлені у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фобос-о», використані Товариством у власній господарській діяльності, з метою надання таких послуг іншим контрагентам: ПАТ КБ «Правекс-Банк», ТОВ «Сокар Енерджи Україна», ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», ТОВ «Євросталь Технологія», ПАТ «Діамантбанк», ПрАТ «Чумак», ТОВ «Дружба Нова», ТОВ «Стілф», ТОВ «Новий канал», ДП «Головфінтех», та іншим, що підтверджується копіями актів виконаних робіт, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових накладних.

Наведенні дослідження обумовили висновок судів попередніх інстанцій про те, що придбані у контрагента послуги використані позивачем у власній господарській діяльності.

Між позивачем, як замовником та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Г.Н.Т. Нова Груп», як виконавцем укладений та виконаний договір про надання послуг заправки, відновлення та поставки картриджів, оргтехніки, технічного обслуговування і ремонту техніки від 20 листопада 2013 року №13-1120, що підтверджується рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та платіжними дорученнями, податковими накладними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що придбані послуги використані Товариством у власній господарській діяльності, з метою надання таких послуг іншим контрагентам, а саме: ДП «Сантрейд», ПАТ «Діамантбанк», ПрАТ «Міжнародний медіа центр «СТБ», ТОВ «Кволиті Сервіс», ТОВ «МСД Україна», ПАТ КБ «Правекс-Банк», ПАТ «Діамантбанк» та іншим, що підтверджується копіями актів виконаних робіт, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Оцінюючи спірні правовідносинами судами попередніх інстанцій встановлений рух коштів по рахунку Товариства на підставі банківських виписок за період з 30 грудня 2013 року по 27 червня 2014 року, отримання товару та послуг від контрагентів позивача, з їх подальшою реалізацією, відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 281 ТМЦ за 1 півріччя 2014 року, що зумовило висновок про те, що матеріалами справи підтверджується подальший рух придбаних товарів, що свідчить про те, що позивач придбавав товар та послуги у спірних постачальників з метою використання їх у власній господарській діяльності, а спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що свідчить про добросовісність позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

Неприйнятними визнанні судами попередніх інстанцій доводи податкового органу щодо неможливості проведення зустрічної звірки з контрагентами позивача, посилання на відсутність підтверджуючих документів на перевезення товарів, зокрема, на відсутність товарно-транспортних накладних, оскільки чинне законодавство не передбачає для формування витрат у платників податків обов'язкової наявності товарно-супровідних документів щодо перевезення товарів, тобто з метою податкового обліку такі не застосовується, а також недоведеними визнанні доводи щодо недійсності правочинів, в межах яких реально здійснені господарські операції.

Предметом дослідження у даній справі є реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Судом апеляційної інстанції здійснений системний аналіз положень абзацу 11 статті 1, статті 4, частин другої та третьої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, який зумовив висновок про те, що на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту надані позивачем документи оформлені відповідно до вимог, встановлених статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд апеляційної інстанції здійснив аналіз норм податкового законодавства в розрізі податку на прибуток та податку на додану вартість, які є предметом спірних податкових повідомлень-рішень та висновувався на тому, що спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України.

Аналізуючи правове навантаження «витрат», суд апеляційної інстанції здійснив буквальний та системний аналіз положень підпунктів 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України та зазначив умови та підстави їх формування.

Аналізуючи підстави, порядок, момент формування «податкового кредиту» суд апеляційної інстанції здійснив системний аналіз положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Аналізуючи правила податкового обліку, які визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні, суд апеляційної інстанції звернувся до приписів пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, за якою, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В межах спірних відносин, суд апеляційної інстанції визнав правила цієї статті Товариством дотриманими, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано обґрунтованих доказів та не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентами позивача товару та послуг.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаного позивачем товару та послуг.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту по факту придбання товару, послуг та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірок податковим органом з його контрагентами, з огляду на те, що зафіксовані актами податкових інспекцій факти неможливості проведення звірок посвідчують виключно ці обставини і жодним чином не впливають на склад податкового (податкових) правопорушення (правопорушень) в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі №826/4776/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер