Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №826/472/17

адміністративне провадження №К/9901/66457/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України

на додаткове судове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва

від 12 квітня 2018 року (судді - Келеберда В.І., Федорчук А.Б., Качур І.А.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду

від 01 серпня 2018 року (судді - Собків Я.М., Петрик І.Й., Сорочко Є.О.)

у справі №826/472/17

за позовом Фермерського господарства "Камелот-2009", Фермерського господарства "Агроспол", Ковельської заготівельно-збутової бази сільгосппродуктів

до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Департаменту агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації, Департаменту агропромислового розвитку Закарпатської обласної державної адміністрації, Департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації,

треті особи: Державна казначейська служба України та Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області,

про визнання протиправною бездіяльності,

У С Т А Н О В И В :

Фермерське господарство «Камелот-2009» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - відповідач, Міністерство) та Департаменту агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації, треті особи: Державна казначейська служба України та Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, про визнання протиправною бездіяльності Міністерства, що виразилася у непогашенні кредиторської заборгованості перед фермерським господарством «Камелот-2009» у сумі 68700,00 грн. за бюджетною програмою КПКВК 2801540 «Державна підтримка у галузі тваринництва»; стягнення з Державного бюджету України на користь фермерського господарства «Камелот-2009» заборгованості у розмірі 68700,00 гривень.

Також, фермерське господарство «Агроспол» звернулось до суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України та Департаменту агропромислового розвитку Закарпатської обласної державної адміністрації, треті особи: Державна казначейська служба України та Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, про визнання протиправною бездіяльності Міністерства, що виразилася у непогашенні кредиторської заборгованості перед фермерським господарством «Агроспол» у сумі 146197,90 гривень за бюджетною програмою КПКВК 2801540 «Державна підтримка у галузі тваринництва»; стягнення з Державного бюджету України на користь фермерського господарства «Агроспол» заборгованості у розмірі 146197,90 гривень.

Крім того, Ковельська заготівельно-збутова база сільгосппродуктів звернулась до суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України та Департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації, треті особи: Державна казначейська служба України та Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, про визнання протиправною бездіяльності Міністерства, що виразилася у непогашенні кредиторської заборгованості перед Ковельською заготівельно-збутовою базою сільгосппродуктів у сумі 178103,00 гривень за бюджетною програмою КПКВК 2801180 «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі»; стягнення з Державного бюджету України на користь Ковельської заготівельно-збутової бази сільгосппродуктів заборгованості у розмірі 178103,00 гривень.

Ухвалою від 19 квітня 2017 року вказані справи об'єднано в одне провадження.

24 січня 2018 року на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли клопотання представника позивачів про закриття провадження у справі, обґрунтоване тим, що відповідачем у справі добровільно та в повному обсязі виплачено спірні кошти.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року клопотання задоволено, закрито провадження у справі №826/472/17.

21 березня 2018 року на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання представника позивачів про ухвалення додаткового рішення у справі, яким повернути позивачам сплачену суму судового збору.

Додатковим судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року клопотання представників позивача про ухвалення додаткового судового рішення задоволено, присуджено до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства аграрної політики та продовольства України сплачений позивачами судовий збір, а саме:

- Фермерському господарству «Камелот - 2009» - у розмірі 2756 гривень;

- Фермерському господарству «Агроспол» - у розмірі 3570,97 гривень;

- Ковельській заготівельно-збутовій базі сільгосппродуктів - у розмірі 4049,56 гривень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року залишено без змін додаткове судове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва.

Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем фактично здійснено виконання своїх зобов'язань після подання позивачами адміністративного позову до суду.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо присудження судових витрат, відповідачем у справі подана касаційна скарга, в якій він, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове судове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року у справі №826/472/17.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що кошти позивачам у справі були спрямовані не у зв'язку із судовим розглядом справи, а у зв'язку зі здійсненням відповідачем своїх повноважень, посилаючись на постанову Верховного Суду у справі №826/6939/16. Окрім того, скаржник зазначає про те, що позовні вимоги пред'явлені до кількох відповідачів тоді, як судовий збір стягнуто тільки з Мінагрополітики.

Від позивачів відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа, яка звернулась за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Статтею 189 Кодексу адміністративного судочинства України регламентується право позивача у справі на відмову від позову.

Відповідно до частини 3 зазначеної статті про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.

Враховуючи, що позивачем подано заяву про відмову від адміністративного позову, суди попередніх інстанцій вірно дійшли висновку про закриття провадження у справі.

Згідно статті 140 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у справі сплачено на рахунок позивачів суму спірної заборгованості, в той же час скаржник здійснив це після звернення позивача до суду. Таким чином, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про присудження з Мінагрополітики витрат здійснених на оплату судового збору, керуючись при цьому положеннями статті 140 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання скаржника на намагання виконати зобов'язання перед Товариством Суд вважає необґрунтованим з огляду на те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко встановлено, що якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

В той же час, в процесуальному законодавстві не міститься жодних застережень щодо застосування статті 140 Кодексу адміністративного судочинства, зокрема такі як намагання виконати зобов'язання, або виконання у зв'язку з здійсненням своїх управлінських повноважень.

Окрім того, зазначена норма не містить застережень щодо виконання зобов'язання у зв'язку з відкриттям позовного провадження, а лише вказує на строк виконання зобов'язання.

Щодо посилання скаржника на наявність кількох відповідачів у справі, а присудження судових витрат лише з Мінагрополітики, то Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, в якому зазначається про те, що прохальна частина не містить вимог до Департаменту агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації, Департаменту агропромислового розвитку Закарпатської обласної державної адміністрації, Департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації, а клопотання про закриття провадження заявлено позивачем у зв'язку з повним задоволенням вимог саме Міністерством аграрної політики та продовольства України у добровільному порядку.

Що стосується посилання скаржника на те, що перерахування коштів позивачу було викликано не судовим розглядом позову про стягнення коштів, а здійснення ним повноважень головного розпорядника коштів і посилання при цьому на позицію Верховного Суду по справі №826/6939/16, то суд вважає таке посилання безпідставним, оскільки в зазначеній справі йшлося про зовсім інші за змістом правовідносини. Якщо у справі №826/472/17 йдеться про конкретні безпосередні права та обов'язки сторін, то в справі №826/6939/16 йшлося про визнання нечинним нормативно-правового акту.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України залишити без задоволення.

Додаткове судове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року у справі №826/472/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер