Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №809/1319/16

адміністративне провадження №К/9901/42067/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду

від 22 вересня 2017 року (суддя - Матуляк Я.П.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду

від 30 жовтня 2017 року (судді - Обрізко І.М., Сапіга В.П., Кухтей Р.В)

з питань розстрочення виконання судового рішення

у справі №809/1319/16

за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго»

про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В :

15 вересня 2017 року Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (далі - Підприємство, платник податків, заявник, відповідач у справі) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із клопотанням про розстрочення виконання судового рішення, постанови цього суду від 17 жовтня 2016 року, у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення податкового боргу в розмірі 1149833.37 гривень, терміном на 5 років, починаючи з жовтня 2017 року до вересня 2022 року.

22 вересня 2017 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року, заяву задоволено частково, розстрочено виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі №809/1319/16 за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення податкового боргу в розмірі 1149833.37 гривень - строком на 36 (тридцять шість) місяців рівними частинами, починаючи з моменту набрання ухвали суду першої інстанції законної сили.

15 листопада 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції.

08 грудня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 21 листопада 2017 року, та витребувано справу №809/1319/16 з Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Заперечення або відзив податкового органу на касаційну скаргу Підприємства не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

12 січня 2018 року справа №809/1319/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

20 березня 2018 року справа №809/1319/16 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/42067/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами попередніх інстанцій установлено, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі №809/1319/16 задоволено позов податкового органу та стягнуто з Підприємства (код 03346058), в дохід бюджету податковий борг в сумі 1 149 833,37 гривень.

15 вересня 2017 року відповідач у справі звернувся до суду з заявою про розстрочення виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі №809/1319/16, терміном на 60 місяців (5 років).

Заявник в обґрунтування заяви посилався на відсутність в платника податків достатніх коштів на сплату боргу. Окрім цього, вказував на те, що на сьогоднішній день у Підприємства відсутні кошти для виконання постанови суду в повному обсязі. Причиною такого скрутного фінансового становища є те, що основним видом діяльності підприємства є постачання теплової енергії для населення та юридичних осіб. Дебіторська заборгованість за надані послуги з теплопостачання перед відповідачем у справі станом на 01 вересня 2017 року складає 71 834 055,56 гривень, при цьому 85,3 млн. гривень, невідшкодована підприємству різниця між затвердженими тарифами та собівартістю теплової енергії, що вироблялася, транспортувалася та постачалася споживачам. Окрім цього, заявник вказав на те, що на можливість погашення боргу впливає особливий порядок розподілу коштів, які надходять від споживачів послуг, який передбачає певні нормативи перерахування коштів для відповідача. Також заявник зазначив, що стягнення вищезазначеної заборгованості з відповідача на користь податкового органу в примусовому порядку шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки та майно призведе до повного зупинення статутної діяльності підприємства, невиплати працівникам підприємства заробітної плати, несплати обов'язкових платежів до бюджету, унеможливить надання послуг з теплопостачання фізичним та юридичним особам.

Частково задовольняючи заяву про розстрочення виконання постанови суду першої інстанції, суди попередніх інстанцій виходили з того, що стягнення даної заборгованості з підприємства в примусовому порядку шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки та майно призведе до повного зупинення статутної діяльності підприємства, невиплати працівникам підприємства заробітної сплати, несплати обов'язкових платежів до бюджету, унеможливить надання послуг з теплопостачання фізичним та юридичним особам.

Здійснюючи касаційний перегляд процесуального питання у справі, Суд вважає за необхідне звернутися до положень наступних норм.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Стаття 263 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачала загальну процедуру відстрочення і розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Частиною першою цієї статті встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції, (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

Тобто з аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для відстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення з обумовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше).

Разом з тим, Суд зазначає, що не самі по собі обставини є підставою розстрочення, а наслідки, які ці обставини створюють з метою встановлення того, що чи достатньо цих обставин для прийняття рішення про розстрочення постанови суду, якою стягнутий податковий борг.

Питання розстрочення або відстрочення постанови суду знаходяться в площинні процесуального права. Разом із тим підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), залежать від предмету спору, у межах спірних правовідносин від правової природи податкового боргу.

Статтею 5 Податкового кодексу України, яка встановлює співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, пунктом 5.2 цієї статті передбачено пріоритет понять, правил, термінів та положень цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування.

Таким чином, норми статті 100 Податкового кодексу України, які регулюють правила розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є спеціальними нормами щодо доказів як підстав для відстрочення податкового боргу (п. 100.5 Податкового кодексу України) та порядку погашення податкового боргу (п.100.7 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235 затверджений Перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин.

Зокрема такими обставинами є:

- ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов'язань заявнику та/або не доведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу, а також неперерахування (несвоєчасне перерахування) заявнику з бюджету коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу, у тому числі в рахунок оплати наданих заявником послуг (виконаних робіт, поставлених товарів);

- загроза виникнення неплатоспроможності (банкрутства) заявника в разі своєчасної та в повному обсязі сплати ним грошового зобов'язання або погашення податкового боргу в повному обсязі;

- виконання заявником особливо важливого замовлення у рамках соціально-економічного розвитку регіону або надання ним особливо важливих (у тому числі виключних) послуг населенню.

Суд погоджується з обґрунтованими побоюваннями суду апеляційної інстанції про реальну можливість зупинення роботи вищевказаного підприємства шляхом визнання його банкрутом, що в зимовий період унеможливить отримання тепла громадянами міста та юридичними особами, а відповідно погіршення умов життя людей.

Посилання податкового органу на пункт 100.7 статті 100 Податкового кодексу України, а саме на те, що відстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із пунктом 100.8 цієї статті затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з дня виникнення такого грошового зобов'язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі, Суд вважає неприйнятним з огляду на наступне.

Зазначена норма регулює розстрочення сум грошового зобов'язання саме відповідним контролюючим органом або відповідним органом місцевого самоврядування, тоді як в цій ситуації розстрочення здійснено судом, на якого не поширюються темпоральні обмеження встановленні статтею 100.7 Податкового кодексу України.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень при вирішення процесуального питання, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а ухвала суду першої та ухвала суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року у справі №809/1319/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер