Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.02.2018 року у справі №808/890/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №808/890/16

адміністративне провадження №К/9901/26879/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі міста Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року у складі судді Садового І. В.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у складі колегії суддів Дадим Ю. М., Уханенка С. А. Богданенка І. Ю.

у справі № 808/890/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Публічне акціонерне товариство «Ощадбанк»

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

12 березня 2016 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Публічне акціонерне товариство «Ощадбанк» (далі - третя особа, ПАТ «Ощадбанк») про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 10 листопада 2015 року № 0027111702, яким визначено суму податкового зобов'язання податку на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем у розмірі 14 783 грн 45 коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 3 695 грн 86 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

08 червня 2016 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року, позов платника податків задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 10 листопада 2015 року № 0027111702.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок безпідставного віднесення податковим органом до додаткового блага, яке включається в базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб, сум списаної банком безнадійної заборгованості за рахунок свого страхового резерву.

06 жовтня 2016 року відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, статей 69 86 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

07 жовтня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу відповідача залишено без руху та надано тридцятиденний строк для усунення її недоліків з моменту отримання цієї ухвали (суддя - Шипуліна Т. М.).

09 листопада 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України продовжено відповідачу строк для усунення недоліків до 30 листопада 2016 року.

05 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за наслідками усунення відповідачем недоліків касаційної скарги в установлений судом строк.

21 лютого 2018 року матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.

23 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги № К/9901/26879 прийнято до свого провадження та витребувано з Запорізького окружного адміністративного суду справу № 808/890/16.

Відзив позивача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що посадовими особами податкового органу проведена невиїзна позапланова документальна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п.НОМЕР_1) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатом якої складено акт № 2665/08-27-17-02-НОМЕР_1 від 29 жовтня 2015 року (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено порушення пункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2014 рік на суму 14 783 грн 45 коп.

10 листопада 2015 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України податковим органом винесено спірне податкове повідомлення-рішення № 0027111702, яким за порушення вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179, пункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 14 783 грн 45 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3 695 грн 86 коп.

Наявність складу податкового правопорушення податковим органом обґрунтовується інформацією з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів, відповідно до якої Публічним акціонерним товариством "Ощадбанк" у VI кварталі 2014 року позивачу виплачено дохід у вигляді додаткового блага (ознака доходу - 126) у сумі 88 394 грн 43 коп.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 вересня 2006 року між позивачем та Банком укладено кредитний договір №1709, відповідно до якого Позичальник отримав грошові кошти у розмірі 55 273 дол. США строком на 60 місяців. В забезпечення виконання своїх зобов'язань в заставу банку передано транспортний засіб КАМАЗ.

13 серпня 2010 року заставлене майно банку реалізовано в добровільному порядку за 350 000 грн., які спрямовані на погашення боргу за кредитним договором.

26 січня 2011 року рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя по справі №2-87/11 стягнуто з позичальника на користь банку суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 70 963 грн 80 коп., а також судові витрати у розмірі 1 730 грн.

На виконання вказаного рішення суду, Комунарським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № ВП48211995, в межах якого відбувається щомісячне стягнення заборгованості з пенсії в розмірі 20%.

13 серпня 2014 року Банком прийнято рішення щодо відшкодування за рахунок резерву безнадійної заборгованості позивача за кредитним договором від 26 вересня 2006 року № 1709 у сумі 5 906 дол. США, з них заборгованість за кредитом - 5 095,97 дол. США та заборгованість за відсотками 810,03 дол. США.

Проблемою даного спору є наявність або відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з підпунктом 159.4.1 пункту 159.4 статті 159 Податкового кодексу України за рахунок створеного страхового резерву банк відшкодовує заборгованість, яка визначена безнадійною відповідно до методики, встановленої Національним банком України. Порядок відшкодування безнадійної заборгованості за рахунок страхових резервів для банків встановлюється Національним банком України за погодженням із Міністерством фінансів України.

Постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року №172 затверджено Порядок відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву.

Згідно з пункту 7 вищезазначеного Порядку, відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Листом № 28/2-457/3436 від 01 вересня 2014 року третя особа (в особі філії - Запорізького обласного управління) повідомив позивача про те, що непогашена частина кредитної заборгованості у розмірі 5 906 доларів США відшкодована банком за рахунок резерву відповідно до вимог законодавства. Цю інформацію відображено у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ). Однак у вищевказаному повідомленні банк зазначив, що відшкодування за рахунок резерву заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення претензійно-позовної роботи банку, а тому банк залишає за собою право вжити повний комплекс заходів щодо стягнення в подальшому кредитної заборгованості відповідно до чинного законодавства України з боржника.

Положеннями статті 605 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Тобто, обов'язковою ознакою анулювання кредитором заборгованості є прощення боргу внаслідок чого зобов'язання припиняється повністю.

За встановлених обставин, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що у разі відшкодування банком безнадійної заборгованості фізичних осіб за рахунок резерву, останній залишає за собою право вжити повний комплекс заходів щодо стягнення в подальшому кредитної заборгованості відповідно до чинного законодавства України, оскільки таке відшкодування не є підставою для припинення вимог банку до позичальника. Відтак боржник від боргу звільненим не вважається, оскільки його цивільно-правове зобов'язання не припинилося.

Крім того, відшкодування банком за рахунок свого страхового резерву кредиторської заборгованості позивача не є припиненням зобов'язання останнього, як боржника, перед кредитором, про що і наполягає банк у своєму листі та продовжує претензійно-позовну роботу щодо її стягнення, а тому банком не анульовано (прощено) борг в розумінні абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що свідчить про відсутність підстав для включення 88 394 грн 43 коп. до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу позивача і, як наслідок, виникнення у останнього обов'язку щодо їх декларування як отриманого додаткового блага та сплати відповідних сум податків.

Суд вважає, що наявність у відповідача поданого Філією Запорізьке обласне управління Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України податкового розрахунку (ф. 1-ДФ) за IV квартал 2014 року, у якому позивачу нарахований дохід за ознакою « 126 - додаткове благо» в сумі 88 394 грн 43 коп. не є безумовною підставою, у даному випадку, для визначення позивачу вищевказаних грошових зобов'язань, оскільки відповідачем не доведено наявності рішення банку про прощення позивачу боргу за кредитним договором.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі міста Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі № 808/890/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер