Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.09.2018 року у справі №826/17920/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року

м. Київ

справа № 826/17920/17

адміністративне провадження № К/9901/60509/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2018, ухвалене у складі судді Власенкової О.О., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2018, прийняту у складі колегії суддів: Федотова І.В. (головуючий), Літвінової Н.М., Сорочка Є.О.

І. Суть спору

1. У грудні 2017 року Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 20.10.2017 № 3249/5 «Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) указав на протиправність оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України з огляду на те, що наказ видано на підставі довідки камеральної перевірки, оформлення якої не відповідає вимогам пункту 9 Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №990 (далі - Порядок № 990), оскільки в довідці не зазначено підстав для проведення камеральної перевірки. Довідка складена за результатами неповного дослідження матеріалів перевірки, не містить повного опису виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтверджуючих документів чи відомостей з реєстру та містить суперечності. Також відповідачем для перевірки порушень, які виявлено на підставі даних Державного реєстру не запитувались копії документів на паперових носіях, пояснення суб`єкта перевірки тощо, як це передбачено пунктом 8 вищевказаного Порядку. До того ж довідка за результатами камеральної перевірки має рекомендаційний характер, тобто не є обов`язковою підставою для прийняття Міністерством юстиції України оскаржуваного наказу.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі наказу Міністерства юстиції України від 18.09.2017 №3391/7 «Про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав на нерухоме майно», яким, зокрема затверджено перелік суб`єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, головним спеціалістом відділу контролю у сферах державної реєстрації Управління акредитації, контролю та моніторингу суб`єктів державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України Ільченко С.С. відповідно до статті 37-1 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV) та Порядку №990, проведено моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державних реєстраторів Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

4. У ході проведення моніторингу встановлено проведення державної реєстрації за заявою про внесення змін до Державного реєстру прав №20743172 державним реєстратором Департаменту з питань державної реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Баліним П.П . з порушенням статей 18, 26 Закону №1952-IV, Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141, про що складено акт від 25.09.2017.

5. Ураховуючи викладене, наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2017 №3544/7 «Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» вирішено провести камеральну перевірку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для чого утворено відповідну комісію у складі трьох працівників Міністерства.

6. Цей наказ Міністерства юстиції України від 02.10.2017 №3544/7 листом від 03.10.2017 №10298/7-17 надіслано на адресу Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

7. Наказ також розміщено на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://minjust.gov.ua/news/acts/nakazpro-provedennya-kameralnoi-perevirki-u-derjavnomu-reestri-rechovih-prav-na-neruhome-mayno-departamentu-z-pitan-reestratsii-vikonavchogo-organu-kiivskoi-miskoi-radi-kiivskoi-miskoi-derjavnoi-administratsii.

8. За результатами указаної перевірки відповідачем складено довідку від 10.10.2017, у якій зафіксовано виявлені порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно у зв`язку з чим запропоновано заблокувати доступ державним реєстраторам Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» ОСОБА_2 до Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр) строком на 3 місяці; ОСОБА_3 - на 3 місяці; ОСОБА_4 - на 3 місяці, ОСОБА_5 - на 3 місяці; ОСОБА_6 - на 4 місяці; ОСОБА_7 - на 2 місяці; ОСОБА_8 - на 4 місяці; ОСОБА_9 - 2 місяці; ОСОБА_10 - на 4 місяці; ОСОБА_11 - на 4 місяці.

9. На підставі указаних вище матеріалів Міністерство юстиції України видало наказ від 20.10.2017 №3249/5 «Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаним державним реєстраторам Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)»:

10. Не погоджуючись із таким наказом Департамент з питань реєстрації Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 07.05.2018 позовні вимоги задовольнив частково.

12. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність прийняття оскаржуваного рішення без його скасування, оскільки наказ як акт індивідуальної дії уже вичерпав свою дію стосовно осіб, яких він стосувався. Та вказував на відсутність належного обґрунтування для прийняття рішення про тимчасове блокування вищевказаним державним реєстраторам доступу до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

13. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 24.07.2018 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

14. У касаційні скарзі Міністерство юстиції України посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить скасувати їхні рішення в частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

15. У доводах касаційної скарги зазначається, що приймаючи оскаржуваний наказ від 20.10.2017 № 3249/5 «Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» відповідач діяв в порядку та в межах повноважень визначених Законом.

16. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовано Законом № 1952-IV.

19. Статтею 6 означеного Закону визначено систему органів та суб`єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав. Згідно з її положеннями, організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

19.1. 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

19.2. 2) суб`єкти державної реєстрації прав:

19.2.1. - виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

19.2.2. - акредитовані суб`єкти;

19.3. 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

20. Відповідно до частини першої статті 7 Закону 1952-IV, Міністерство юстиції України:

20.1. 1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав;

20.2. 2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав;

20.3. 3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем;

20.4. 4) організовує роботу, пов`язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав;

20.5. 5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;

20.6. 6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом;

20.7. 7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;

20.8. 8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;

20.9. 9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів;

20.10. 9-1) надає узагальнені роз`яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав;

20.11. 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

21. Частиною 1 статті 9 Закону № 1952 визначено, що до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та зберігання реєстраційних справ. Зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

22. Відповідно до частин 1 та 2 статті 12 Закону № 1952 Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

23. Згідно до частин першої та другої статті 17 Закону № 1952 реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формі після відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та зберігається протягом всього часу існування об`єкта. Реєстраційній справі присвоюється реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна. Реєстраційна справа включає документи у паперовій та електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

24. Статтею 37-1 Закону 1952-IV передбачено здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав. Вказано нормою передбачено, що контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав (частина перша).

25. За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення, зокрема, про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав (пункт 1 частина друга).

26. Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок та критерії, за якими здійснюється моніторинг, визначаються Кабінетом Міністрів України (частина четверта).

27. Порядок № 990 визначає процедуру здійснення Мін`юстом відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «;Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

28. Контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом розгляду скарг, поданих відповідно до Закону України «Про звернення громадян», і обґрунтованих подань територіальних органів Мін`юсту, а також моніторингу реєстраційних дій в реєстрах.

29. У разі виявлення під час розгляду скарг відповідно до Закону України «Про звернення громадян» і обґрунтованих подань територіальних органів Мін`юсту чи моніторингу реєстраційних дій в реєстрах порушень порядку державної реєстрації контроль здійснюється шляхом проведення камеральної перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації з прийняттям обов`язкових до виконання рішень, передбачених Законами (пункт 2).

30. Пунктом 4 Порядку №990 передбачено, що моніторинг реєстраційних дій проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення за такими критеріями: 1) порушення строків, визначених Законами; 2) проведення реєстраційних дій в неробочий час; 3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування; 4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень; 5) скасування (видалення) записів з реєстрів; 6) державні реєстратори та/або суб`єкти державної реєстрації, визначені Мін`юстом.

31. Пунктом 5 Порядку № 990 установлено, що за результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мін`юсту, що проводила такий моніторинг. У разі виявлення на підставі акта моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб`єктів державної реєстрації.

32. Камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін`юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін`юсту. Наказ Мін`юсту про проведення камеральної перевірки в обов`язковому порядку розміщується на офіційному веб-сайті. Копія наказу Мін`юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб`єкту державної реєстрації (пункти 6, 7 Порядку № 990).

33. Під час проведення камеральної перевірки комісія має право: 1) ознайомлюватися з електронними копіями документів, на підставі яких проводилися реєстраційні дії та які розміщені у реєстрах, а також з документами, створеними за допомогою програмних засобів ведення реєстрів; 2) витребувати у суб`єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах; 3) вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб`єктів державної реєстрації надання пояснень (пункт 8 Порядку № 990).

34. Результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії.

35. У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються:

35.1. - дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік);

35.2. - прізвище, ім`я та по батькові посадових осіб Мін`юсту, що проводили камеральну перевірку;

35.3. - підстава проведення камеральної перевірки;

35.4. - опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів;

35.5. - пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки (пункт 9).

36. За результатами проведеної камеральної перевірки Мін`юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу (пункт 10).

37. Пунктом 2 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 передбачено, що ведення Державного реєстру прав здійснюється за допомогою технічних і програмних засобів, які забезпечують формування та присвоєння номерів (реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна, реєстраційного номера заяви (запиту), номера запису, індексного номера рішення, інформації з Державного реєстру прав, свідоцтва тощо), формування картки прийому заяви (запиту), витягів, інформаційних довідок, виписок, оформлення рішень, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, захист відомостей, що містяться у Державному реєстрі прав, від несанкціонованих дій, оновлення, архівування та відновлення записів, внесених до Державного реєстру прав, їх пошук, документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, надання інформації з Державного реєстру прав.

VI. Оцінка Верховного Суду

38. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

39. З аналізу наведених норм права висновується, що законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, як контролюючий орган також зобов`язав його мотивувати таке рішення. Тобто, Міністерство юстиції України зобов`язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу, та обґрунтувати строки його застосування.

40. Як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, низка порушень, вчинених державними реєстраторами, не знайшла свого підтвердження, а вчинення порушення державним реєстратором, зокрема ОСОБА_2 , не підтвердилось.

41. Крім того, при визначенні строку тимчасового блокування доступу державних реєстраторів до Державного реєстру прав, і відповідач не зазначив в оскаржуваному наказі з чого він виходив, визначаючи тривалість цього строку, до того ж цей строк є неспівставним із важкістю вчинених порушень.

42. Стаття 37-1 Закону №1952-ІV не визначає мінімальних та максимальних строків застосування заходу стягнення у вигляді блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. Проте застосування певного виду стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.

43. Тому, визначаючи вид стягнення та встановлюючи позивачу строк обмеження у доступі до Державного реєстру прав, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.

44. Указане додатково свідчить про те, що спірний наказ прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства.

45. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 440/1246/19 та від 05.03.2020 № 804/3737/17. Підстав для відступу від такої правової позиції під час розгляду цієї справи Верховний Суд не вбачає.

46. Погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Верховний Суд ураховує наявність у відповідача дискреції в питаннях визначення певного виду санкцій та наголошує, що такі рішення мають прийматися з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення. Наявні дискреційні повноваження не можуть використовуватися з порушенням цих принципів.

47. У рішенні Конституційного Суду України від 13.06.2019 №5-р/2019 зазначено, що Конституція України містить низку фундаментальних щодо здійснення державної влади положень, за якими: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3); ніхто не може узурпувати державну владу (частина четверта статті 5); державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (стаття 6); в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції є нормами прямої дії (стаття 8); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).

48. Як зазначено у цьому ж рішенні Конституційного Суду України, названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.

49. Тому, доводи Міністерства юстиції України про законність компетенції суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права, які він розуміє як дискреційні, не можуть бути прийняті до уваги.

50. Верховний Суд наголошує, що Міністерство юстиції України зобов`язане діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

51. Засаднича вимога правовладдя полягає в тому, що повноваження органів публічної влади має бути визначено приписами права.

52. Оскільки щодо дій посадовців публічної влади висунуто вимогу законності, вона так само вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії та в наступному діяли в межах повноважень, наданих їм, і як наслідок - дотримувалися процесуальних і матеріальних приписів права (пункт 45 коментаря до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя» (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року)).

53. Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленій в рішенні від 10.04.2019 у справі №826/16495/17, потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.

54. Таким чином, повноваження Міністерства, які воно розуміє як дискреційні, щодо вчинення прийняття наказу про тимчасове блокування доступу позивача до Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно, повинні бути чітко визначені законом. У випадку наявності таких повноважень у Міністерства, вказане не означає, що орган державної влади не повинен дотримуватись механізму, встановленого Закону №1952-ІV, тобто правової процедури здійснення його повноважень, встановленої ним, а також відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.

55. Отже, проведення перевірки відповідно до Закону №1952-ІV повинно здійснюватись у суворій відповідності з чітко встановленою та визначеною у ньому правовою процедурою (fair procedure - справедлива процедура), яка є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

56. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що спірний наказ є протиправним, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

57. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).

58. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

59. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко