Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2018 року

Київ

справа №806/1188/16

провадження №К/9901/11486/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року (головуючий суддя Семенюк М.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року (колегія суддів: головуючий Капустинський М.М., судді Мацький Є.М., Шидловський В.Б.),

в с т а н о в и в :

у липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - ГУ НП), Атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - Атестаційна комісія) і з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

визнати протиправними дії ГУ НП щодо проведення атестації ОСОБА_1;

визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії № 4, оформлене протоколом ОП № 15.00006044.0036967 від 9 червня 2016 року щодо визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;

визнати протиправними та скасувати наказ ГУ НП від 24 червня 2016 року № 134 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» через службову невідповідність;

поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області з 24 червня 2016 року;

стягнути з ГУ НП на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 24 червня 2016 року по дату постановлення рішення у справі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що атестування проведено неправомірно, оскільки для цього не було законних підстав, а висновки Атестаційної комісії є невмотивованими і безпідставними.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 16 серпня 2016 року позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував рішення Атестаційної комісії № 4 від 9 червня 2016 року щодо ОСОБА_1

Визнав протиправним та скасував наказ ГУ НП від 24 червня 2016 року № 134 о/с щодо звільнення через службову невідповідність ОСОБА_1 та поновив його на посаді заступника начальника відділу Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області з 24 червня 2016 року.

Стягнув з ГУ НП на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 червня 2016 року по день ухвалення судового рішення в сумі 10321,75 грн.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць суд допустив до негайного виконання.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 8 листопада 2016 року залишив постанову суду першої інстанції в цій справі без змін.

У касаційній скарзі ГУ НП, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Свої вимоги мотивує, зокрема, тим, що атестування позивача проведено правомірно, з дотриманням встановленої процедури і з підстав, визначених законом, тож висновки судів в цій частині є помилковими. Зазначив, що позивача переведено на службу в поліцію на тимчасову посаду і з метою вирішення питання щодо його відповідності цій посаді прийнято рішення щодо його атестування, на проходження якого він погодився добровільно. Обґрунтованих підстав ставити під сумнів висновки атестаційної комісії немає.

Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, що оскаржені рішення судів є законними і обґрунтованими, відтак підстав для їх скасування немає.

Ухвалою від 27 грудня 2016 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС), встановлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З початком роботи Верховного Суду касаційну скаргу ГУ НП передано на розгляд Касаційного адміністративного суду.

Ухвалою від 31 січня 2018 року суддя-доповідач цього суду прийняв її до провадження.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 3 травня 2007 року.

На підставі заяви позивача ГУ НП прийняло наказ від 7 листопада 2015 року № 44о/с, згідно з яким ОСОБА_1, відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), з 7 листопада 2015 року призначено заступником начальника відділу Коростенського відділу поліції ГУ НП в порядку переатесування як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням йому спеціального звання «майор поліції» та установленням посадового окладу згідно штатного розпису.

Разом з тим, 9 червня 2016 року Атестаційна комісія провела атестування ОСОБА_1, за наслідками якого прийняла рішення (висновок), що він займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

На підставі вказаного висновку начальник ГУ НП прийняв наказ від 24 червня 2016 року № 134 о/с, яким майора поліції ОСОБА_1 звільнено із служби в поліції відповідно до пункту 5 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII з 24 червня 2016 року.

Не погодившись з правомірністю свого звільнення, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивача призначили на посаду в органах поліції безстроково (на постійній основі) і законних підстав для проведення його атестації на предмет з'ясування відповідності займаній посаді у відповідача не було. Висновки Атестаційної комісії є безпідставними і необ'єктивними, позаяк при проведенні атестування не враховано усіх відомостей атестаційного листа і мотивів, через які їх не було взято до уваги.

Висновки судів попередніх інстанцій Верховний Суд вважає правильними і при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 580-VIII він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; частина 7 статті 15 та частина 5 статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Закон № 580-VIII опублікували 6 серпня 2015 року та він набрав чинності 7 листопада 2015 року.

Між тим, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17- 18 розділу XI «Прикінцеві та Перехідні положення» цього Закону набрали чинності з 7 серпня 2015 року.

Відповідно до пунктів 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до такої схеми співвідношення спеціальних звань, зокрема капітан міліції - капітан поліції.

Відповідно до статті 58 Закону № 580-VIII призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Відповідно до частини першої статті 57 Закону № 580-VIII атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Відповідно до частини другої, третьої статті 57 Закону № 580-VIII атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Положення аналогічного змісту містить пункт 3 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року № 1465 (далі - Інструкція).

Відповідно до частини четвертої статті 57 Закону № 580-VIII рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

У цій справі встановлено, що позивача призначили на службу в органах поліції з 7 листопада 2015 року за його згодою (відповідно до пунктів 9, 12 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 580-VIII) як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ в порядку пере атестування.

З огляду на положення пункту 9 Прикінцевих і перехідних положень і статті 58 Закону № 580-VIII, а також з урахуванням змісту наказу від 7 листопада 2015 року № 44 о/с правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що призначення ОСОБА_1 на службу в поліції є безстроковим, а його кандидатура є такою, що відповідає займаній посаді.

Тимчасовий штатний розпис органу поліції (на посаду у якому його призначили) не впливає на умови призначення (в частині строку), тому доводи відповідача в цій частині є безпідставними. Крім того, наказ, на підставі якого відбулось призначення позивача на службу в поліції, не містить застережень про тимчасовість прийняття, зокрема майбутньої перевірки відповідності займаній посаді, що поряд з наведеним також підтверджує висновок судів про те, що позивача призначили на постійні основі і для проведення його атестування повинні бути законні підстави.

У цьому зв'язку слід зазначити, що наведений у частині другій статті 57 Закону № 580-VIII перелік підстав для атестування поліцейського є вичерпним. Кожна із цих підстав передбачає наявність передумов, які власне і визначають необхідність її проведення. Зокрема, атестування поліцейського для вирішення питання про його звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність має бути ґрунтуватися на дійсних (об'єктивних) підставах так вважати, як-от: неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Наявність підстав для атестування повинно з'ясовуватися і мати своє обґрунтування щодо кожного поліцейського.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що атестування поліцейських (як колишніх працівників органів внутрішніх справ, так і тих, які вперше прийняті на службу безпосередньо в органи поліції) можливо виключно з підстав, встановлених Законом № 580-VIIІ.

У цій справі суди встановили, що жодної з підстав, встановлених у статті 57 Закону № 580-VIIІ, для проведення атестування позивача не було. Зокрема, позивач не претендував на призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу (пункт 1 частини другої статті 57 Закону № 580-VIII), а доказів того, що стосовно позивача існували обґрунтовані причини, які спонукали до вирішення питання про переміщення його на нижчу посаду через службову невідповідність чи для вирішення питання про його звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність як підстав для атестування (пункти 2, 3 частини другої статті 57 Закону № 580-VIII) відповідач не надав, які не повідомив про наявність таких передумов.

Покликання на мету, з якою проводиться атестування поліцейського, призначеного на посаду в органах поліції безстроково, але за відсутності для цього законних підстав, не виправдовує правомірності такого атестування.

Тому з огляду на встановлені в цій справі обставини, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що атестування ОСОБА_1 відбулося з порушенням вимог Закону № 580-VIII, відтак його звільнення як результат цієї процедури є неправомірним.

Щодо висновків Атестаційної комісії, які слугували підставою для звільнення позивача у зв'язку з невідповідність займаній посаді, то враховуючи критерії атестації, визначені пунктом 16 розділу IV Інструкції, в аспекті спірних правовідносин колегія суддів теж погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що при прийнятті такого рішення атестаційна комісія не в повній мірі з'ясувала всі істотні обставини, що мали значення при прийнятті рішення. Зокрема, у її висновку відсутні мотиви не взяття до уваги відомостей атестаційного листа позивача, які позитивно характеризують його професійні та особисто-ділові якості як працівника, як і пояснення того, що спричинило вкрай негативну оцінку позивача за період служби в органах поліції, з огляду на попередню його діяльність.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Переглянувши оскаржені судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що висновки судів попередніх інстанцій в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець