Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.03.2018 року у справі №820/293/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

23 квітня 2019 року

справа №820/293/17

адміністративне провадження №К/9901/36614/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіант Агро Буд»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у складі суддів Бершова Г.Є., Катунова В.В., Ральченка І.М.,

у справі №820/293/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіант Агро Буд»

до Центральної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

17 січня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Варіант Агро Буд» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Центральної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 27 жовтня 2016 року № 0001561401, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 25200 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями на 12600 грн, та № 0001571401, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 28000 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

20 квітня 2017 року постановою Харківського окружного адміністративного суду задоволений позов Товариства, скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 27 жовтня 2016 року № 0001561401 та № 0001571401, з мотивів того, що відповідачем не доведено правомірність винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Товариства.

22 червня 2017 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року по справі № 820/293/17, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства відмовлено, висновуючись на тому, що встановлені фактичні обставини об'єктивно не засвідчують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг) відповідно до первинних документів.

17 липня 2017 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на реальність здійснення ним спірних господарських операцій, проведення перевірки податковим органом за період, який був охоплений під час попередніх перевірок в порушення абзацу 2 пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, в редакції, яка діє з 01 січня 2015 року.

20 липня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, зазначено про витребування справи №820/293/17 із Харківського окружного адміністративного суду, фактично справа із суду першої інстанції не була витребувана.

21 серпня 2017 року податковим органом надано до Вищого адміністративного суду України заперечення, яким відповідач доводить законність проведеної ним перевірки в межах кримінальної справи з мотивів того, що за положеннями пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначенні цим Кодексом, не поширюються на перевірки зокрема, що проводяться у межах кримінального провадження. Відповідач запереченнями викладає інформацію про проведення перевірки стосовно Товариства (позивача у справі) на підставі ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2016 року в межах кримінального провадження № 12015000000000630 порушеного 08 грудня 2015 року.

12 березня 2018 року матеріали касаційної скарги К/9901/36614/18 передані до Верховного Суду.

14 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду прийнято до свого провадження матеріали касаційної скарги №К/9901/36614/18 та витребувано з Харківського окружного адміністративного суду справу №820/293/17.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 39065898, перебуває на податковому обліку з 24 січня 2014 року, наявність статусу платника податку на додану вартість актом перевірки та впродовж судових розглядів не встановлена.

Податковим органом у вересні 2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 29 липня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 29 липня 2016 року, результати якої викладені в акті перевірки від 07 жовтня 2016 року №3857/20-30-14-01/39065898 (далі - акт перевірки).

27 жовтня 2016 року керівником податкового органу прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54. Пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.

Податковим повідомленням - рішенням №0001561401 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 25200 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 12600 грн. Правовою підставою збільшення податку наведені положення підпунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням - рішенням №0001571401 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 28000 грн, у тому числі за листопад 2014 року 18000 грн та за грудень 2014 року у сумі 10000 грн за порушення дпунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач доводить, що ним, як покупцем на підставі договору поставки №0994 від 07 жовтня 2014 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Металлсервіс Україна", як постачальником отриманий металопрокат, іменований в подальшому "продукція", на підтвердження реальності якого Товариством подані світлокопії податкових накладних, видаткової накладної, платіжних доручень, без відбитку штампу банка про проведення платежів.

Необхідність придбання у контрагента продукції (труби ДУ 50х3,5 та труби 76х3,5) зумовлена Товариством метою використання у виробництві для виготовлення готових виробів і здійснення їх поставки кінцевим споживачам, зокрема, поставка на адресу ДООО "Агро-Люкка" (Республіка Молдова) згідно контракту купівлі-продажу №154 від 21.10.2014 року, поставка на адресу ООО "Либена" (Російська Федерація) згідно контракту №57/2 від 12.05.2014 року.

Позивач доводить здійснення транспортування придбаного товару ТОВ "Металлсервіс Україна", що підтверджується (на думку позивача) видатковою накладною та картками складського обліку матеріалів.

Суд першої інстанції визнав реальність здійсненої позивачем та його контрагентом операції.

Суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні рахунки-фактури, передбачені договором №0994 від 07 жовтня 2014 року та докази підтвердження факту транспортування металопрокату, за висновком цього суду видаткові накладні та картки складського обліку не є достатніми доказами, які б підтверджували факт транспортування товару.

Суд визнає, що долучені до матеріалів справи світлокопії первинних документів не є належними письмовими доказами в розумінні частини четвертої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на час вирішення справи судами попередніх інстанцій (до 15 грудня 2017 року), не всі надані світлокопії первинних документів складені та підписані належним чином та повноважними особами, внаслідок чого зробити висновок про відповідність первинних документів, наданих позивачем на перевірку вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та про те, що вони не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами за умовами договору, є передчасним.

Суд вважає, що зазначена передчасність має місце, як з точки зору оцінки відповідності цих документів вимогам частини першої та другої статті 9 Закону України Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" так і з точки зору можливості використання акта перевірки призначеної в межах кримінального провадження.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій прийняли акт перевірки, яким встановлені податкові правопорушення як належний доказ, яким ці порушення доведенні та використали висновки акта позапланової перевірки Товариства, проведеної відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України для безпосереднього визначення сум податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій, не встановивши при цьому, що стало підставою її проведення, не дослідили наказ керівника податкового органу від 22 вересня 2016 року №1190 про її проведення та ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2016 року в межах кримінального провадження №12015000000000630 про призначення позапланової документальної перевірки Товариства.

Судами попередніх інстанцій не встановлено як можливість проведення перевірки, так і можливість використання висновків результатів перевірки проведеної в межах кримінального провадження, до набрання законної сили відповідним рішення в кримінальній справи, не встановлено чи закінчено кримінальне провадження в межах якого проведена ця перевірка, оскаржувалася чи ні ухвала про її призначення та які результати оскарження у випадку її оскарження.

Підстави за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка встановленні пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, однією з яких є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону, про що зазначено підпунктом 78.1.11 цієї статті.

Керуючись саме підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України податковим органом (відповідачем у справі) проведена позапланова документальна виїзна перевірка, про що зазначено Розділом першим «Вступна частина» акта перевірки, з посиланням на наказ керівника податкового органу.

Підстави проведення перевірки призначеної в межах кримінального провадження та наказ про її проведення судами попередніх інстанцій не досліджувалися.

Оцінюючи спірні правовідносини Суд вважає за необхідне зупинитися на ухвалі про призначення перевірки слідчим суддею відповідно до частини другої статті 93 Кримінального кодексу України.

Аналіз наведеної норми, свідчить про те, що за своїм характером призначення документальної позапланової перевірки може характеризуватися як заходи забезпечення кримінального провадження, а також як специфічна слідча (розшукова) дія. Зазначена правова невизначеність, відсутність узгодженого процесуального порядку проведення документальних позапланових перевірок в кримінальному провадженні призводить до різного порядку призначення та проведення таких перевірок і як наслідок до різних правових наслідків їх застосування, що перед усім вказує на доцільність визначення документальної перевірки в системі слідчих дій передбачених КПК України, як самостійної дії.

Суд визнає, що проведення перевірки податковим органом в межах кримінальної справи на виконання ухвали зокрема слідчого судді у будь-якому випадку є самостійною підставою її проведення, результати якої є доказом в кримінальному провадженні.

Конкуренція між пріоритетом вирішення кримінальної справи над податковим спором і навпаки існувала із самого початку унормування фінансових правовідносин.

Так, пунктом 36 Підрозділу 10. Інші перехідні положення (в редакції що діє з 01 вересня 2015 року) передбачено, що у разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України, «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» від 17 липня 2015 року №655-8 і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення - рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

До запровадження наведених норм, діяли положення пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, якими передбачалось, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Суд формує правову позицію, за якою органи податкової служби не мають права виносити податкові повідомлення - рішення до набрання законної сили відповідним рішенням в кримінальній справі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально - процесуального законодавства. Суд визнає, що у цьому випадку загальний процес проведення перевірки із послідовного, коли за результатами перевірки приймається податкове повідомлення рішення, розривається. Спочатку матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються кримінальному суду (іншому правоохоронному органу), що призначив перевірку. Статус таких матеріалів визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. Після набрання законної сили рішенням у межах кримінального провадження органи податкової служби мають право виносити податкові повідомлення - рішення.

Суд визнає, що органи податкової служби не мають права виносити податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним рішення в кримінальній справі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства, що доводить необхідність дослідження та встановлення цих обставин.

У межах спірних відносин поза увагою судів попередніх інстанцій залишились аналіз підстав та способу реалізації владних управлінських функцій податковим органом.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а саме не дослідили зібрані у справі докази. Має місце порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 341, 345, 349, пунктом 1 частини 2 статті 353, статтями 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіант Агро Буд» задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі №820/293/17 скасувати.

Справу №820/293/17 направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер