Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа №826/7676/17

адміністративне провадження №К/9901/29210/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2019 (суддя - Шейко Т.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 (судді - В.В. Кузьменко, Л.О. Костюк, А.Г. Степанюк) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-будівельний Альянс «Центр» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-будівельний Альянс «Центр» (далі - ТОВ «УВБА «ЦЕНТР», Товариство, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2017 №0003331401 та №0003341401.

Позовні вимоги Товариство обґрунтувало посиланням на безпідставність висновку ГУ ДФС в акті перевірки від 29.03.2017 №124/26-15-14-01-05/34280208, що його господарські операції з ТОВ «Прайд Трейд Груп» з придбання товарів і послуг не мали реального змісту, оскільки такий висновок ґрунтується на інформації з Єдиного реєстру податкових накладних, листі Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 25.01.2016 №102/7/28-10-07-01-11, даних інформаційної системи ДФС України «Податковий блок», а не на документах, які Товариство надало під час перевірки на підтвердження фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Прайд Трейд Груп».

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2018 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.05.2017 №0003331401 та №0003341401.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2018 та відмовлено у задоволенні позову.

Верховний Суд постановою від 16.11.2018 (№К/9901/53987/18) рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 у справі № 826/7676/17 скасував повністю, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав неповного встановлення обставин щодо здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Прайд Трейд Груп» та щодо підстави проведення позаплановою перевірки позивача.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 16.05.2017 №0003331401, №0003341401.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у ТОВ «УВБА «ЦЕНТР» були правові підстави для відображення у складі податкового кредиту в податковому обліку з податку на додану вартість (далі - ПДВ) сум податку на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Прайд Трейд Груп», так само, як і підстави для відображення у звіті про фінансовий результат сум витрат по операціях з придбання товарів та послуг у ТОВ «Прайд Трейд Груп».

ГУ ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, відповідач посилається на те, що узагальненою податковою інформацією, зібраною стосовно діяльності ТОВ «Прайд Трейд Груп», спростовується можливість здійснення ним господарських операцій з постачання товарів та послуг у зв`язку з відсутністю у нього трудових ресурсів, матеріально-технічної бази, що свідчить про фіктивність як поставок, так і документів, складених за результатами цих операцій.

Позивач не реалізував право подати відзив на касаційну скаргу.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті від 29.03.2017 №124/26-15-14-01-05/34280208 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «УВБА «ЦЕНТР» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Прайд Трейд Груп» за період з 01.11.2015 по 31.12.2015.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, позивач порушив норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого занизив податок на прибуток на 278' 057,00 грн, та норми пунктів 138.1, 138.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 ПК, в результаті чого занизив податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 155' 636,00 грн.

У акті перевірки зазначено, що Товариство занизило оподатковуваний прибуток за 2015 рік на 1' 544' 763,00 грн за рахунок включення до складу витрат у звіті про фінансові результати за 2015 рік фінансових показників по господарських операціях з ТОВ «Прайд Трейд Груп» (постачання продукції (комутатор, медіаконвектор, модуль оптичний, оптичний мережевий клієнт, прибор прийомно-контрольний пожежний, підшипник, резистор, дюбель швидкого монтажу, релє, стрічка ізоляційна, стяжка монтажна, віск бджолиний, припої, труба, опора торцева, внутрішньоваловий привід, боковина, пластина, противага) за договором поставки від 02.11.2015 №893/11; послуг з монтажу інженерних мереж зв`язку, сигналізації, інформаційних систем за договором про надання послуг від 02.11.2015 №102911 та послуг з технічного обслуговування електричного обладнання та устаткування за договором про надання послуг від 16.10.2015 №ТО-81). Товариство завищило податковий кредит за листопад, грудень 2015 року на загальну суму 155' 636,00 грн за податковими накладними, виписаними ТОВ «Прайд Трейд Груп».

Як на підставу таких висновків, в акті перевірки зроблено посилання на інформацію, отриману з листа Міжрегіонального ГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 25.01.2016 №102/7/28-10-07-01-11 (вхідний від 05.02.2016 №6917/7), відповідно до якої слідчим управлінням фінансових розслідувань Міжрегіонального ГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників в рамках кримінального провадження від 31.07.2015 №32015100110000199, порушеного за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 та частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, проведено обшук, пов`язаний із заходами по ліквідації «конвертаційного центру». Під час обшуку вилучено ряд печаток підприємств з ознаками «фіктивності», які надавали послуги з формування штучного кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки, не маючи управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Серед підприємств з ознаками «фіктивності», печатки яких вилучено в ході проведення обшуку, було ТОВ «Прайд Трейд Груп». Згідно з аналітичною системою «Податковий блок» встановлено, що у ТОВ «Прайд Трейд Груп» відсутні трудові ресурси та основні засоби; основним його постачальником у листопаді 2015 року було ТОВ «Квітневе». Відповідно до вироку Деражнянського районного суду Хмельницької області від 10.06.2016 засновник та керівник ТОВ «Квітневе» ОСОБА_1 не здійснювала господарську діяльність від імені цього Товариства, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, як фіктивне підприємництво.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.05.2017: №0003331401 - про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 278'057,00 грн (основний платіж) та №0003341401 - про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на 194' 545,00 грн, у тому числі штрафні (фінансові) санкції - 38' 909,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець, замовник) та ТОВ «Прайд Трейд Груп» (постачальник, виконавець) були укладені договори від 16.10.2015 №ТО-81 про надання послуг з технічного обслуговування електричного обладнання та устаткування, від 02.11.2015 №893/11 про поставку продукції та від 02.11.2015 №102911 про надання послуг з монтажу інженерних мереж зв`язку, сигналізації, інформаційних систем.

На підтвердження господарських операцій, здійснених на виконання вказаних договорів, та фінансових показників, відтворених у бухгалтерському та податковому обліку за цими господарськими операціями, позивач під час перевірки надав видаткові накладні від 03.11.2015 №311/38 та від 05.11.2015 №511/22, виписані на поставку товарів (вище вказані обладнання електротехнічного призначення та витратні матеріали загальною вартістю 370' 141,21 грн, в тому числі ПДВ 52' 690,20 грн), акти від 17.11.2015 №112/142 та №112/141 про надання послуг (з технічного обслуговування електричного обладнання та устаткування вартістю 98' 772,00 грн, в тому числі ПДВ 16' 462,00 грн, та з монтажу інженерних мереж зв`язку, сигналізації інформаційних систем вартістю 464' 904,00 грн, в тому числі ПДВ 77' 484,00 грн відповідно), платіжні доручення від 09.12.2015 №666, 667, від 03.12.2015 №653, від 09.12.2015 №666, №667, від 03.12.2015 №653 про перерахування грошових коштів в зазначених сумах на рахунок ТОВ «Прайд Трейд Груп». Належно завірені копії зазначених документів приєднані до матеріалів адміністративної справи (а.с. 191, 192, 219-223, 224-244 т. 2-й).

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що позивач використав придбані товари та послуги у своїй господарській діяльності, а саме: в операціях з продажу товарно-матеріальних цінностей з ТОВ «Еліт-Безпека», ТОВ «СКД Олтекс», ТОВ «Комлайн», ПП «Сидор», ТОВ Ланет Телеком», ТОВ «Даталайн» ТОВ «ВТФ «Контех», ТОВ «Євротранстелеком», ТОВ ВК «Мадеус» та при виконанні робіт для ТОВ «Інжбуд-2003» (договір від 19.06.2015 № 259.06/м, будівництво житлових будинків з підземними паркінгами за адресами вул. Академіка Вільямса, 7, вул. Ломоносова, 42-50, м. Київ, монтаж систем протипожежного захисту), Управління Пенсійного Фонду України у Дарницькому районі м. Києва (монтаж та пусконалагоджувальні роботи автоматичної системи пожежної сигналізації, вул. Вербицького 7, м. Київ), ПП «Система комплексної безпеки «Сатурн-2000» (утримання в працездатному стані систем охоронної сигналізації). Факт використання позивачем придбаних товарів та послуг в господарській діяльності суди першої та апеляційної інстанцій встановили на підставі оцінки видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортної накладної, відомостей про вантаж, акта приймання-передачі виконаних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, складених та підписаних між позивачем і вище вказаними суб`єктами господарювання (а.с. 193-250 т. 2-й).

Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Підпунктом (а) пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Підсумовуючи вимоги наведених норм, у податковому обліку господарські операції та витрати за цими операціями, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту та витрат, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його (покупця) обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента (постачальника) та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Такий висновок ґрунтується на нормі абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених ПК, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши надані позивачем письмові докази, дійшли обґрунтованого висновку про їх достатність для підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ «Прайд Трейд Груп».

Оцінка доказів судами попередніх інстанцій, на підставі якої суди встановили обставини у цій справі, відповідає правилам оцінки доказів, визначених статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема правилу оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Щодо доводу відповідача про неможливість здійснення господарських операцій ТОВ «Прайд Трейд Груп» через відсутність матеріальних і трудових ресурсів, то цей довід ґрунтується на інформації податкових баз, яка, з огляду на можливу негативну податкову поведінку вказаного контрагента позивача, може не відповідати дійсності, тоді як зустрічна звірка ТОВ «Прайд Трейд Груп» не проводилася.

Доводи відповідача з посиланням на вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 10.06.2016, суди попередніх інстанцій обгрунтовано відхилили, оскільки останній не містить жодної інформації щодо правовідносин між позивачем та ТОВ «Прайд Трейд Груп» щодо спірних операцій. Цим вироком громадянка ОСОБА_1 засуджена за частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво з використанням ТОВ «Квітневе»). У вироці встановлено, що у період з 02.12.2015 по 03.12.2015 невстановлені слідством особи, використовуючи електронний ключ, здійснили незаконну діяльність, яка полягала у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних завідомо неправдивих податкових накладних на суму 76' 639' 546,04 грн, тим самим незаконно сформували податковий кредит з ПДВ ряду платників цього податку, зокрема ТОВ «Прайд Трейд Груп» - 247 податкових накладних про реалізацію зерна на загальну суму 163' 545 тис. грн, в тому числі ПДВ 27' 257,50 тис. грн (а.с. 106-111 т. 1-й).

Поставки між ТОВ «Прайд Трейд Груп» та позивачем не стосувалися поставки зерна. Невідповідність номенклатури придбаних ТОВ «Прайд Трейд Груп» товарів та поставлених позивачу не може бути поставлена у вину позивачу.

Фактично доводи ГУ ДФС у касаційній скарзі обґрунтовані посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких судами зроблено висновок щодо їх необґрунтованості.

Відповідно до положень частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України питання, зокрема про достовірність доказів, про перевагу одних доказів над іншими знаходяться поза межами касаційного перегляду справи.

Доводи відповідача в касаційній скарзі не спростовують правильність вище наведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги, як це передбачено частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

М.М. Гімон

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду