Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа №372/540/17

адміністративне провадження №К/9901/16635/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційної скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на постанову Обухівського районного суду Київської області (суддя Кравченко М. В.) від 15 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Кучма А. Ю., судді: Аліменко В. О., Безименна Н. В.) від 06 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, третя особа - Обухівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, про визнання протиправним дії та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - ГУ МВС України в Київській області), третя особа - Обухівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - Обухівське ОУПФУ Київської області), у якому просив:

- визнати неправомірною відмову ГУ МВС України в Київській області у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та видачі довідки про заробітну плату за період виконання службових обов`язків в зоні відчуження з 13 травня 1986 року по 14 травня 1986 року в с. Копачі Чорнобильського району Київської області, з 16 травня 1986 року по 18 травня 1986 року в с. Лелів Чорнобильського району Київської області, з 19 травня 1986 року по 20 травня 1986 року в м. Чорнобиль Київської області;

- зобов`язати ГУ МВС України в Київській області провести перерахунок та видати ОСОБА_1 довідку про заробітну плату за період виконання службових обов`язків в зоні відчуження з 13 травня 1986 року по 14 травня 1986 року в с. Копачі Чорнобильського району Київської області, з 16 травня 1986 року по 18 травня 1986 року в с. Лелів Чорнобильського району Київської області, з 19 травня 1986 року по 20 травня 1986 року в м. Чорнобиль Київської області із врахуванням: роботи у вихідний день - неділю 18 травня 1986 року з оплатою у подвійному розмірі з урахуванням кратності; підвищення посадового окладу на 25 % за роботу в районі з підвищеною радіоактивністю, добових в розмірі 3 крб. 50 коп. в день та грошової компенсації замість продовольчого пайка в розмірі 20 крб. в місяць.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 15 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, позов задоволено.

Приймаючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 році, є протиправними.

Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ МВС України в Київській області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Обухівського районного суду Київської області від 15 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування касаційної скарги ГУ МВС України в Київській області зазначає, що на осіб начальницького і рядового складу ОВС, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не розповсюджується норми закону, що передбачають нарахування грошового забезпечення в підвищеному розмірі.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 грудня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаними касаційними скаргами.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд.«Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 січня 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Відповідно до ст. 341 України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Обухівському ОУПФУ України Київської області та отримує пенсію як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, також є інвалідом ІІ групи із захворюванням, пов`язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи.

22 грудня 2016 року позивач звернувся до Обухівського ВП ГУ НП в Київській області з письмовою заявою з проханням провести перерахунок заробітної плати за період виконання службових обов`язків в зоні відчуження, відповідно до маршрутного листа та видати йому довідку про заробітну плату з урахуванням роботи у вихідний день - неділю 18 травня 1986 року з оплатою у подвійному розмірі з урахуванням кратності; підвищення посадового окладу на 25 % за роботу в районі з підвищеною радіоактивністю; добових в розмірі 3 крб. 50 коп.

Листом від 03 лютого 2017 року № 29/К-1 відповідач відмовив ОСОБА_1 у видачі такої довідки та перерахунку заробітної плати, скільки відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 04 червня 2015 року № 652/20/112-15 на осіб рядового та начальницького складу не поширювалися норми КЗпП Української РСР щодо режиму робочого часу, додаткової оплати за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, надурочні та нічні години.

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок виплати грошового забезпечення для військовослужбовців, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в ІІІ, ІІ, І зонах небезпеки з 26 квітня 1986 року неодноразово змінювався.

Так, первинно оплата праці регулювалася постановою ЦК КПРС, президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156 (на яку посилається позивач), тобто проводилися за підвищеними до 100 % тарифними ставками (посадовими окладами) незалежно від населеного пункту.

Надалі, враховуючи складність та напруженість у роботі по ліквідації наслідків аварії для більш суттєвої компенсації робітникам за вказану роботу та втрату працездатності, розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031 було визначено, що грошове утримання військовослужбовців, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в ІІІ, ІІ, І зонах небезпеки, проводиться в 5-, 4-, 3-кратному розмірі посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам і мічманам також і оклад за військове і спеціальне звання. Процентна надбавка за вислугу років та інші надбавки за основним місцем служби нараховувалися на одинарний посадовий оклад. У цьому розпорядженні не визначено, що для вказаного розрахунку беруться оклади збільшені на 100 %.

Крім того, відповідно до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 року № 1497-378 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 06 січня 1988 року № 12-р) виплата військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, грошове утримання проводилось у подвійному розмірі посадових окладів і окладів за військове чи спеціальне звання. У разі збереження за основним місцем штатної служби грошового утримання показник кратності відрядженим особам зменшувався на одиницю.

Таким чином, за позивачем зберігалося грошове утримання, про що свідчать відповідні записи в особовому рахунку за 1986 рік.

Крім того, на час виникнення спірних правовідносин нарахування і виплата позивачу грошового утримання регулювалося Положенням про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 19 березня 1984 року № 090.

Оплата праці працівників підприємств, розташованих в зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, провадилась в розмірах, передбачених розпорядженням РМ СРСР від 17 травня 1986 року № 964, у відповідних зонах небезпеки в 5-, 4-, 3- кратному розмірі.

Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, провадилась відповідно до абз. 4 п. 1 постанови РМ СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 (абз. 4 підп. 1 п. 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7) у відповідних зонах небезпеки в 4-, 3-, 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Пунктами 4 та 5 постанов Ради Міністрів Української PCP від 10 червня 1986 року № 207-7 та Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 робітникам підприємств, організацій, які виконують роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, установлювалася додаткова оплата праці за роботу у нічний час в розмірі 35 % часової тарифної ставки за кожен час роботи в нічний час та максимальний розмір премії 60 % тарифної ставки.

З моменту аварії на ЧАЕС оплату праці особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ СРСР регулювала постанова від 07 травня 1986 року № 524-156, абз. 2 п. 1 якої зобов`язував виплачувати таким особам посадові оклади і оклади за спеціальними званнями в подвійному розмірі.

З 23 травні 1986 року розпорядженням № 1031-рс на осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ були розповсюджені порядок і розміри оплати праці, що передбачались розпорядженням від 17 травня 1986 року

№ 964-рс для робітників і службовців (5-, 4-, 3-кратний розмір тарифної ставки (посадового окладу) за роботу в 3-й, 2-й або 1-й зонах небезпеки відповідно).

У разі, якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження становився менше на одиницю. В іншому випадку розмір виплати не буде відповідати вимогам вищезазначеного розпорядження.

Відповідно до п. 4 і 5 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195, підп. 4 і 5 п. 1 постанови Ради Міністрів УРСР і УРРПС від 10 червня 1986 року № 207-7 працівникам підприємств, організацій та установ, які виконують роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забруднення навколишнього середовища, встановлено додаткову оплату праці за роботу в нічний час у розмірі 35 % часової тарифної ставки (окладу) за кожний час роботи в нічний час і максимальний розмір премії - 60% тарифної ставки (окладу) в місяць; дозволено підприємствам, організаціям і установам залучати працівників на роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії, у вихідні і святкові дні з оплатою праці у подвійному розмірі.

Згідно з п. 1 постанови Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань та Секретаріату ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 153/10-43 працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, винагороди і заохочення нараховуються відповідно до діючих положень.

Про розповсюдження цих пунктів на осіб рядового і начальницького складу в цих постановах вказівки відсутні.

Положенням про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС СРСР від 19 березня 1984 року № 090, не передбачалося преміювання осіб рядового і начальницького складу, а також виплати в вихідні, святкові та нічний час.

Згідно п. 12 Положення про грошове утримання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 19 березня 1984 року № 090 винагорода за понаднормову роботу, а також додаткова винагорода за роботу у дні відпочинку та святкові дні не виплачувалася, за винятком особливих випадків, передбачених наказами МВС СРСР на підставі спеціальних рішень Уряду СРСР.

Крім того, відповідно до п. 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 23 жовтня 1973 року № 778, для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ встановлюється ненормований робочий час.

При змінній роботі або безперервному чергуванні встановлюється однакова вдень і вночі тривалість робочого часу. У разі необхідності особи рядового та начальницького складу зобов`язані нести службу в дні щотижневого відпочину і святкові дні. При цьому взамін невикористаних днів щотижневого відпочинку і святкових днів їм надаються інші вихідні дні.

Також, відповідно до Положення про грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що діяли в 1986 році розрахункова денна тарифна ставка для оплати праці і, зокрема, для оплати праці за роботу в зоні відчуження розраховувалася шляхом ділення місячного окладу, а для осіб офіцерського і начальницького складу також і окладів за військове або спеціальне звання на кількість календарних днів за відповідний місяць роботи в зоні відчуження.

За таких обставин, суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що будь-якого іншого способу розрахунку середньоденної тарифної ставки для осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ іншими законодавчими нормативними актами не передбачено, у зв`язку із чим суди задовольняючи позов неправильно застосували норми матеріального права, а саме: положення постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 та постанови Ради Міністрів УРСР і УРРПС від 10 червня 1986 року № 207-7.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 2315/4055/2012, від 19 березня 2019 року у справі № 377/613/16-а, від 13 вересня 2019 року справі № 816/1512/15 та від 09 грудня 2019 року у справі № 357/2610/16-а.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування, виплати та включення у довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження подвійної заробітної плати, а тому відмова відповідача у перерахунку заробітної плати та у видачі довідки із зазначенням даних про заробітну плату (грошове забезпечення) є законною та обґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 340, 349, 351, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області задовольнити.

Постанову Обухівського районного суду Київської області від 15 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, третя особа - Обухівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, про визнання протиправним дії та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна

Судді: А. А. Єзеров

С. М. Чиркін