Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.01.2019 року у справі №826/870/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2019 року

м. Київ

справа №826/870/15

адміністративне провадження №К/9901/3400/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,-

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2015 (головуючий суддя Кобилянський К.М.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 (колегія у складі суддів Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., Романчук О.М.) у справі

за позовом ОСОБА_2

до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк «Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

І. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Комерційний банк «Український фінансовий світ" Гончарова С.І. (далі - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2 або Фонд), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню згідно з договором банківського вкладу від 04.07.2014 №43921;

- зобов'язати відповідача-1 надати відповідачу-2 додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» (далі - банк) за рахунок Фонду;

- зобов'язати відповідача-2 включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в банку за рахунок Фонду.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015, у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ці рішення судів та задовольнити позов повністю.

4. Ухвалою від 16.06.2015 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження.

5. 16.07.2015 на його адресу надійшло письмове заперечення відповідача-2 з проханням у задоволенні касаційної скарги відмовити, а також 12.11.2015 - клопотання відповідача-1 щодо зупинення касаційного провадження. Клопотання по суті вирішено не було.

6. У зв'язку з ліквідацією вказаного суду касаційної інстанції справу передано для розгляду Верховному Суду (далі - Суд).

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. 04.07.2014 позивач уклав з вищевказаним банком договір банківського вкладу (депозиту) «Вигідний альянс» №43921, згідно з яким банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 194000,00 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 04.10.2014 та зобов'язується сплачувати проценти за його користування.

8. Згідно з квитанцією від 04.07.2014 №TR.58235.831.436 кошти у розмірі 194000,00 грн. перераховані на рахунок позивача з призначенням платежу «за депозитною угодою №43921».

9. Постановою Правління Національного банку України від 15.07.2014 № 410/БТ вказаний банк віднесено до категорії проблемних.

10. Постановою Правління Національного банку України від 14.08.2014 №491 ПАТ банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

11. Того ж дня Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №69, згідно з яким з 15.08.2014 запровадила тимчасову адміністрацію та призначила уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в банку Гончарова Сергія Івановича.

12. 30.10.2014 Відповідач-1 видав наказ №34 про створення комісії щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів).

13. Перевіркою виявлено, що кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок так званого «дроблення» (розподілу) депозитних рахунків інших клієнтів, на яких була розміщена значна сума коштів, загальний розмір якої складав 6902047,66 грн. Фізична особа, яка мала значну суму грошових коштів на депозитному/поточному рахунку, домовлялась з працівниками банку про те, що буде здійснювати «перерахування» коштів у межах існуючих лімітів, а інша фізична особа буде «отримувати» ці кошти на свій рахунок.

14. 10.11.2014 Постановою Правління НБУ №717 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати Банк.

15. Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13.11.2014 №119 розпочато процедуру ліквідації банку з відшкодуванням за рахунок Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13.11.2014 та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку строком на 1 рік з до 12 листопада 2015 року.

16. 18.11.2014 Відповідач-1 видав наказ №6 про визнання нікчемними трансакцій та правочинів, у тому числі договору банківського вкладу №43921 позивача.

17. Виявлені обставини повідомлені відповідачем-2 Фонду. Після цього Виконавча дирекція Фонду погодила рішення відповідача-1 щодо тимчасового обмеження (блокування) виплати згідно з окремими записами у базі даних про вкладників, що внесені у період з 01.07.2014 до 16.07.2014.

18. На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення, що з 21.11.2014 Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам банку. Для отримання коштів вкладники з 21 листопада до 31 грудня 2014 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ «Альфа-Банк».

19. Відповідач-1 звернувся із заявою від 16.12.2014 до МВС України, у якій просив дослідити дії осіб, які, на його думку, вчинили дії, що мають ознаки кримінальних правопорушень, в тому числі операції щодо зарахування коштів на рахунок, відкритий на ім'я позивача. Як наслідок, зареєстроване кримінальне провадження №12014100040017478 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України.

20. На адресу позивача від відповідача-1 надійшло повідомлення від 11.12.2014 №001/745 про визнання нікчемним його договору №43921 та операцій з внесення та перерахування грошових коштів на рахунку, відкритому на його виконання, відповідно до вимог ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст.228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

21. Позивач з цим не погодився і звернувся з позовом до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

22. Позивач обґрунтовує позовні вимоги протиправністю бездіяльності відповідача-1, внаслідок якої він позбавлений можливості отримати внесені згідно з договором через касу банку готівкою кошти.

23. Акцентує увагу на відсутності будь-яких вироків суду щодо спірних обставин і докази внесення коштів на його рахунок готівкою через касу банку.

24. Відповідачі заперечують проти задоволення позову, обґрунтовуючи правомірність спірної бездіяльності нікчемністю правочинів позивача.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

25. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з доведення відповідачами правомірності спірної бездіяльності.

26. До спірних відносин суд застосував ч.2 ст.19 Конституції України, ст.ст.203, 215, 228 ЦК України, ст.ст.4, 26-27, 37-38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI).

27. Суд визнав обґрунтованими доводи відповідача-1 про те, що оскільки реальних коштів позивач не вносив, про що було відомо працівникам банку, то укладання договору та проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів на рахунок, відкритий на ім'я позивача, погіршувало фінансове становище банку і сприяло приведенню банку до неплатоспроможності.

28. Крім того, проведення вище описаних дій надавало можливість власнику вкладу, розмір якого значно перевищує суму 200000 гривень, отримати цю суму повністю, без будь-яких обмежень, встановлених Законом №4452-VI, що є наданням переваг цьому вкладнику перед іншими кредиторами.

29. Тому суд встановив, що позивач не набув права і не мав законних підстав для включення його до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

30. Оскільки позивач не надав суду жодного доказу оскарження рішення відповідача-1 про визнання договору №43921 від 04.07.2014 нікчемним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення його позову.

31. З такими висновками погодився суд апеляційної інстанції , залишаючи без змін постанову суду першої інстанції. Застосував до спірних відносин, крім вищевказаних, додатково пп. 3 - 4,6 розділу ІІІ, пп.2, 4 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 №14

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

32. Позивач у касаційній скарзі посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

33. Вважає, що суди необґрунтовано не взяли до уваги відсутність вироків для підтвердження вини позивача. Акцентує, що суди визнали отримання переваг іншою особою внаслідок правочинів, а отже підстав вважати нікчемним договір позивача не мали.

34. Водночас суди не врахували, що наказ про визнання правочинів нікчемними є внутрішнім документом банку, що не може викликати правові наслідки для позивача.

35. Стверджує, що висновки суду про фіктивність внесення грошових коштів не відповідають фактичним обставинам справи та зібраним доказам.

36. Відповідач-2 у письмовому запереченні просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, аргументуючи виявленням у встановленому порядку нікчемності правочинів позивача з банком.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

37. Верховний Суд, перевіривши та оцінивши доводи касаційної скарги, дотримуючись меж касаційного перегляду, визначених ст.341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), врахував наступне.

38. Згідно з ч.1 ст.351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

39. Відповідно до ст.2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

40. Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

41. Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

42. Отже законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом. Немає таких обмежень і в укладеному позивачем договорі банківського вкладу (депозиту) «Вигідний альянс» № 43921 від 04.07.2014.

43. Водночас, суди встановили, що згідно з квитанцією від 04.07.2014 №TR.58235.831.436 кошти у розмірі 194000,00 грн. перераховані на рахунок позивача з призначенням платежу «за депозитною угодою №43921». Платником і отримувачем коштів зазначено ОСОБА_2 При цьому суди дійшли суперечливого висновку, що реальних коштів позивач не вносив, і погодилися з твердженням відповідача-1 про те, що вклад сформовано за рахунок «дроблення» вкладу іншого «власника великого рахунку». Судами не було з'ясовано хто саме мається на увазі.

44. Відмовляючи у задоволенні позову, суди покликалися на нікчемність договору вкладу на підставі ст. 228 ЦК України та ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI.

45. Суд вважає такі мотиви помилковими. Частина 3 ст. 38 Закону №4452-VI (у редакції Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи» від 04.07.2014 - набрав чинності 11.07.2014) містить перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

46. Водночас, посилання на ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI Суд вважає безпідставним, оскільки зазначений закон у редакції, що діяла на час укладення договору банківського вкладу (04.07.2014) передбачав іншу норму, яка визначала нікчемні правочини банку, а саме частину другу цієї статті.

У ній передбачено, що протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв:

1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій;

2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов;

3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів;

4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку;

5) договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;

6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

47. Отже, судами застосовано закон, який не підлягав застосуванню до спірних правовідносин.

48. Посилання відповідача-1 та судів на ст. 228 ЦК України, як підставу нікчемності договору, Суд вважає помилковим, оскільки спірні правовідносини регулюються спеціальною нормою - частиною 2 ст. 38 Закону №4452-VI.

49. З огляду на встановлені судами в цій справі обставини та наведені ними мотиви оскаржуваних рішень Суд дійшов висновку, що вони прийняті з допущенням порушень норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

50. Відповідно до ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

51. Оскільки обставини формування вкладу позивача (зокрема шляхом «дроблення») у повній мірі судами не з'ясовано, зокрема шляхом з'ясування цих обставин в особи, вклад якої «дробився»; у рішенні суду не мотивовано висновки про надання переваг одним доказам і відхилення інших; застосовано закон, який не підлягав застосуванню, Суд дійшов до переконання про необхідність скасування оскаржених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

52. Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід задовольнити частково і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 341, 343-356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд в суд першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб

Суддя Т.О. Анцупова