Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2018 Київ К/9901/3480/18 2119/2493/12 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 2119/2493/12

за позовом ОСОБА_1 до Головного державного інспектора відділу контролю за будівництвом по Південному регіону Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області Нікітенко Світлани Олександрівни про визнання протиправними дії щодо проведення позапланової перевірки та припису про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду, прийняту 21 жовтня 2015 року у складі колегії суддів: головуючого - Домусчі С.Д., суддів: Вербицької Н.В., Кравця Л.С.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 у позовній заяві заявила вимогу:

- визнати протиправними дії Головного державного інспектора відділу контролю за будівництвом по Південному регіону Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області Нікітенко Світлани Олександрівни (далі - Інспектор) щодо проведення позапланової перевірки;

- визнати недійним припис про усунення порушення вимог законодавства.

Постановою Скадовського районного суду Херсонської області від 09 листопада 2012 року позов частково задоволено. Скасовано припис від 01 листопада 2011 року № 2-60/С про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка не брала участі у справі, скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено у позові.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач здійснював будівництво без дозвільних документів, що є порушенням статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому припис про усунення порушень законодавства (усунення ознак самочинного будівництва) винесено обґрунтовано.

У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Зокрема, у касаційній скарзі зазначено, що ОСОБА_4 не мала права на апеляційне оскарження, оскільки вона не була учасником справи у суді першої інстанції, а рішення суду першої інстанції не стосується її прав чи обов'язків. Проте, суд апеляційної інстанції неправомірно відкрив провадження за її скаргою та скасував рішення суду першої інстанції.

Інші учасники справи до суду касаційної інстанції заперечень чи пояснень не подали.

Суд, переглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглянув рушення суду першої інстанції на підставі апеляційної скарги ОСОБА_4, яка не брала участі у справі.

Частиною 1 статті 185 КАС (у редакції, яка була чинною на час апеляційного оскарження) передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за апеляційної скаргою ОСОБА_4, ніяк не мотивував наявність у неї права на оскарження, а саме не обґрунтував, що суд першої інстанції вирішив питання про права, свободи, інтереси чи обов'язки ОСОБА_4

Суд звертає також увагу на те, що апеляційний суд у своїй постанові зазначив, що ОСОБА_4 не навела, на які саме її права, свободи та інтереси може вплинути судове рішення по справі у спірних публічно-правових відносинах між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Таким чином, апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи ОСОБА_4 щодо необхідності її залучення до участі у справі у якості третьої особи.

Разом з тим, апеляційний суд, всупереч вказаному власному висновку, переглянув справу за скаргою особи, не встановивши наявності у неї права на апеляційне оскарження.

Предметом позову у цій справі є визнання протиправними дій Інспектора щодо проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства під час будівництва ОСОБА_1, а також визнання недійним припису, винесеного стосовно ОСОБА_1

Частинами 1, 7 статті 376 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що самочинним може бути, як таке будівництво, що порушує права інших осіб, та і будівництво, що їх не порушує.

Відтак, сам факт наявності припису про усунення ознак самовільного будівництва, ще не свідчить, що має місце порушення прав третіх осіб.

Для визначення питання щодо наявності права ОСОБА_4 на апеляційне оскарження необхідно дослідити відповідні докази на предмет того, чи за наслідками проведеної перевірки будівництва, яке проводилось ОСОБА_1, було встановлено порушення прав ОСОБА_4 і чи йде мова в оскарженому приписі про порушення її прав.

У разі, якщо таких порушень не встановлено, відсутні підстави для висновку, що оскаржені дії та припис, а отже відповідне судове рішення за наслідками їх оскарження, стосуються прав, свобод, інтересів чи обов'язків ОСОБА_4, що унеможливлює апеляційне оскарження.

Частиною 3 статті 159 КАС (у редакції, яка була чинною на час апеляційного оскарження) передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В порушення вказаної норми суд апеляційної інстанції не дослідив докази у справі в частині визначення порушення прав, свобод, інтересів чи обов'язків ОСОБА_4 у спірних правовідносинах та у зв'язку з прийняттям рішення судом першої інстанції.

Пунктом 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено,, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції повністю з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року у справі № 2119/2493/12 скасувати повністю і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий Л.Л. Мороз

Судді А.Ю. Бучик

М.М. Гімон