Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 243/5476/17

адміністративне провадження № К/9901/37119/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04.07.2017р. (суддя - Кузнецов Р.В.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017р. (судді - Василенко Л.А., Гайдар А.В., Ханова Р.Ф.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій і бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У червні 2017 року позивач звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати протиправними дій та бездіяльності щодо припинення виплати їй пенсії та зобов'язати відповідача поновити нарахування і виплату їй пенсії, сплатити заборгованість за період починаючи з квітня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Слов'янському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як внутрішньо переміщена особа. З 01.04.2017р. їй припинено виплату пенсії до з'ясування фактичного місця проживання. Посилається на те, що відповідач порушив її законне право на пенсію, передбачене у Конституції України. Вважає, що відповідач, припиняючи виплату пенсії з квітня 2017 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, оскільки об'єктивно не існувало підстав в розумінні статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для такого припинення. Крім того, посилається на те, що постанова Кабінету Міністрів України 07.11.2014р. №595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» відноситься до підзаконного нормативно-правового акту та не є законом, а тому не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04.07.2017р. позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу пенсії з квітня 2017 року.

Визнано неправомірним та скасовано рішення відповідача від 30.03.2017р. про припинення нарахування та виплати пенсії.

Зобов'язано відповідача поновити позивачу нарахування та виплату пенсії за віком, і виплатити заборгованість за період починаючи з квітня 2017 року.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017р. постанову суду першої інстанції змінено в частині обгрунтування мотивів прийняття рішення судом та в абзаці другому резолютивної частини постанови словосполучення «протиправною бездіяльність» замінено на «протиправними дії».

В іншій частині постанову залишено без змін.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що припиняючи позивачу виплату пенсії управління Пенсійного фонду діяло відповідно до положень Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №509 та постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014р. №637 у зв'язку із скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Вважає, що управління виконало всі покладені на нього законодавством функції, в свою чергу позивачем не виконано певний порядок, встановлений для осіб, які перемістилися з тимчасово окупованої території, а саме - не надано відновленого документу, яким підтверджується факт внутрішнього переміщення, у зв'язку з чим вимоги щодо нарахування і виплати пенсії є безпідставними.

Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалась.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 07.11.2014р. прийнято постанову № 595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 цього Закону №1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Слов'янському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як внутрішньо переміщена особа, та отримує пенсію за віком.

Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області від 18.02.2015р. №1445007319 позивач перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме - з міста Луганськ до с. Олександрівка Слов'янського району Донецької області.

Рішенням Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 30.03.2017р. нарахування і виплату позивачу пенсії припинено у зв'язку із скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачу припинено нарахування і виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав, виключний перелік яких наведений у частині 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як до з'ясування певних обставин (в тому числі щодо з'ясування фактичного місця проживання).

Крім того, суди виходили з того, що постанови Кабінету Міністрів України «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» від 01.10.2014р. №506, «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» від 05.11.2014р. №637 та «;Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» від 07.11.2014р. №595 не є законами, а є нормативно-правовими актами, які не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки припинення відповідачем виплати позивачу пенсії відбулось за відсутності передбачених законом для цього підстав, рішення про припинення виплати пенсії на підставі наведеного у частині 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключного переліку для такого припинення не приймалось, доказів прийняття рішення про скасування довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи матеріали справи не містять, а тому слід вважати, що таке рішення також не приймалось, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, строк дії довідки про взяття особи на облік як внутрішньо переміщеної особи необмежений, нарахування і виплата пенсії особі, яка вимушено залежить від певних обставин, не може бути залежним від дії цієї довідки, оскільки право на пенсію гарантовано особі Конституцією України та є єдиним засобом до існування пенсіонера.

Крім того, не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017р. та змінену постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04.07.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук