Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.04.2019 року у справі №826/11673/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року

Київ

справа № 826/11673/17

провадження № К/9901/8484/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Радишевської О. Р.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в місті Києві, за участю третьої особи - ОСОБА_2, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, ухвалене 04 червня 2018 року у складі головуючого судді - Клименчук Н. М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду, прийняту 29 січня 2019 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Шурка О. І., суддів: Василенка Я. М., Кузьменка В. В.,

І. Суть спору

1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції в місті Києві (надалі також відповідач), за участю третьої особи - ОСОБА_2, в якому просив:

1.1. визнати противоправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у ненаправленні подання до Міністерства юстиції України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_2;

1.2. зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у місті Києві направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №2143, виданого на ім'я ОСОБА_2 для розгляду по суті.

2. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що нотаріусом ОСОБА_2. розголошено нотаріальну таємницю, чим порушено вимоги статті 8 Закону України "Про нотаріат", однак через бездіяльність відповідача останню не притягнуто до відповідальності.

3. Представник відповідача та третя особа проти позову заперечували наполягали на тому що ОСОБА_2 не були порушені вимоги статті 8 Закону України "Про нотаріат" щодо розголошення відомостей, одержаних у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій, тому просили у задоволенні позову відмовити.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4.15 лютого 2017 року ОСОБА_1 подано до Головного територіального управління юстиції міста Києва скаргу щодо протиправних дій приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_2 (далі по тексту - нотаріус Прокудіна Л. Д. ).

4.1. Відповідно до змісту вищезазначеної скарги, позивачем вказано на те, що нотаріусом ОСОБА_2, в порушення статті 8 Закону України "Про нотаріат", розголошено нотаріальну таємницю.

5. Листом Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 17 березня 2018 року № Р-765 позивачу повідомлено, що за результатом розгляду скарги від 15 лютого 2017 року проведено перевірку, та не встановлено допущення нотаріусом ОСОБА_2 порушень вимог Закону України "Про нотаріат".

6. Вважаючи, що відповідачем допущено протиправно бездіяльність, яка виразилась у не направленні подання до Міністерства юстиції України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю нотаріусом ОСОБА_2, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

7. Судами встановлено, що підставою для подання позивачем скарги на дії нотаріуса ОСОБА_2 слугували висновки останнього щодо розголошення нотаріальної таємниці стосовно вчинених нею нотаріальних та реєстраційних дій з незаконного відчуження у липні-серпні 2016 рок квартири, що належить ОСОБА_1

8. Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві, з метою дослідження обставин, які стали підставою звернення позивача зі скаргою, витребувано у нотаріуса ОСОБА_2 письмові пояснення.

9. Згідно із наявною в матеріалах справи копією письмових пояснень нотаріуса ОСОБА_2, останньою надано пояснення-спростування відносно обставин викладених позивачем у скарзі, щодо договорів, укладених між гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6, посвідчених нею у липні-серпні 2016 року, інспектору поліції, з письмової згоди вказаних осіб.

10. Дозволи-згоди на розголошення інформації щодо договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6, договору щодо задоволення вимог кредиторів та вчинених реєстраційних діях щодо зазначеного, ОСОБА_2 отримано: 15 вересня 2016 року вх. № 01-16/136 та - 16 вересня 2016 року вх. № 01-16/138-1.

10.1. Отримання вказаних заяв-дозволів ОСОБА_2 підтверджується також наявною в матеріалах справи копією витягу Журналу реєстрації вхідних документів "Справа № 1 том 1", де зареєстровано заяви-дозволи.

10.2. Тобто, матеріалами справи підтверджується, що пояснення щодо правочинів, посвідчених ОСОБА_2 між гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6, як органу досудового слідства, так і іншим особам, надано після отримання відповідних згод від останніх.

11. Крім того, із наданих представником третьої особи пояснень вбачається, що на час відібрання пояснень у приватного нотаріуса ОСОБА_2 інспектором поліції, останньому було відомо про усі правочини, зареєстровані ОСОБА_2 між ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6, у липні-серпні 2016 року, що також підтверджується посиланнями на вказані обставини у позовній заяві, оскільки всі документи були додані до скарги самим позивачем.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

12. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 4 червня 2018 року, у задоволенні позову відмовив.

12.1. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу не порушено вимоги чинного законодавства щодо розголошення нотаріальної таємниці.

13. Таку позицію Окружного адміністративного суду міста Києва підтримав і Шостий апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи та постановою від 29 січня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 червня 2018 року залишив без змін.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

14. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

15. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані рішення судів першої й апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

16. Представник відповідача та третя особа заперечення на касаційну скаргу не подавали.

V. Нормативне регулювання та оцінка Верховного Суду

17. Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

18. Водночас 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

19. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

20. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

21. Згідно з частинами 1 -4 статті 341 КАС України в зазначеній редакції суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

21.2. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

21.3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

22. Надаючи оцінку встановленим судами фактичним обставинам справи та покладеним в основу ухвалених у цій справі судових рішень мотивів крізь призму аргументів касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

23. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Законом України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII "Про нотаріат" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - ~law25~).

25. Відповідно до пункту 14 статті 92 Конституції України організація і діяльність органів нотаріату визначається виключно законами України.

26. ~law26~ визначено, що правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, Закон України "Про нотаріат", інші законодавчі акти України.

27. Згідно зі ~law28~ державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійснення контролю за організацією нотаріату, проведення перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначення органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні переліку додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні правил професійної етики нотаріусів.

28. Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

29. Відповідно до ~law29~ нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

29.1. Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.

30. Відповідно до ~law30~ № 3425-ХІІ, нотаріус зобов'язаний:

- здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до ~law31~ і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики;

- сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;

- зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій;

- відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству -України або міжнародним договорам;

- вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил;

- дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення;

- надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства;

- постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, передбачених ~law32~, проходити підвищення кваліфікації;

- виконувати інші обов'язки, передбачені законом.

31. ~law33~ встановлено, що свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України, за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, крім іншого, у випадку неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України, за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Нотаріальної палати України, у разі неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики.

31.1. Рішення про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути оскаржено до суду.

VІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги

32. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, Верховний Суд на підставі встановлених у цій справі обставин справи та наведеного нормативного регулювання спірних правовідносин виходить з наступного.

33. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для подання позивачем скарги на дії нотаріуса ОСОБА_2 слугували висновки останнього щодо розголошення нотаріальної таємниці стосовно вчинених нею нотаріальних та реєстраційних дій з незаконного відчуження у липні-серпні 2016 рок квартири, що належить ОСОБА_1

34. У свою чергу, Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві, з метою дослідження обставин, які стали підставою звернення позивача зі скаргою, витребувано у нотаріуса ОСОБА_2 письмові пояснення.

35. Згідно із наявною в матеріалах справи копією письмових пояснень нотаріуса ОСОБА_2, останньою надано пояснення щодо договорів, укладених між гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6, посвідчених нею у липні-серпні 2016 року, інспектору поліції, з письмової згоди вказаних осіб.

35.1. Матеріалами справи також підтверджується, що пояснення щодо правочинів, посвідчених ОСОБА_2 між гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6, як органу досудового слідства, так і іншим особам, надано після отримання відповідних згод від останніх.

36. Крім того, судами встановлено, що на час відібрання пояснень у приватного нотаріуса ОСОБА_2 інспектором поліції, останньому було відомо про усі правочини, зареєстровані ОСОБА_2 між ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6, у липні-серпні 2016 року, оскільки всі обставини були викладені в самій скарзі позивача і лише спростовувались нотаріусом ОСОБА_2

37. З огляду на вищевказані обставини, Верховний суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 не порушено вимоги статті 8 Закону України "Про нотаріат" щодо розголошення нотаріальної таємниці, оскільки на розголошення інформації надано відповідні дозволи.

38. За наведених обставин Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

39. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

40. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати в порядку статті 139 КАС України не розподіляються.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року у справі № 826/11673/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

О. Р. Радишевська