Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.05.2018 року у справі №826/10836/17
Ухвала КАС ВП від 28.03.2018 року у справі №826/10836/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

22 травня 2018 року

справа №826/10836/17

адміністративне провадження №К/9901/44905/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.

за участі представників:

від позивача Жулідова І.С. - за ордером від 21 травня 2018 року,

від відповідача Зайкіна К.В. - за дов. від 28 лютого 2018 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют фінанс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 (суддя Смолій І.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 (судді Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.) у справі №826/10836/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют фінанс» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют фінанс» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2017 року №0022451404, яким до Товариства застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі одна гривна за не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) з фіскальним режимом роботи, з мотивів безпідставності його прийняття, обумовленої тим, що позивача як небанківську фінансову установу притягнуто до відповідальності за не проведення операції купівлі-продажу іноземної валюти через РРО за відсутності обов'язку його застосування на день проведення перевірки.

14 грудня 2017 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін 13 лютого 2018 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду, в задоволені адміністративного позову Товариства відмовлено.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій виходили з обов'язку позивача встановленого Розділом другим частини другої Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються зокрема для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, який вступив в силу з 05 липня 2016 року, та передбачає, що уповноважені фінансові установи, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти у пунктах обміну іноземної валюти, касах фінансових установ, касах відокремлених підрозділів фінансових установ, касах відділень поштового зв'язку національного оператора поштового зв'язку (далі - пункти обміну валюти), для здійснення операцій з купівлі-продажу валюти зобов'язані зареєструвати реєстратор розрахункових операцій (РРО) відповідно до положень цього Порядку, виконати його персоналізацію, опломбувати та перевести у фіскальний режим роботи (далі - Порядок).

Застосовуючи положення Порядку, суди попередніх інстанцій послались на його прийняття на виконання вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Податкового кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236.

22 березня 2018 року Товариством подана касаційна скарга, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, яке полягає у незастосуванні норм, які підлягають застосуванню у спірних відносинах, а саме не застосування положень Порядку про початок перебігу строку застосування РРО фінансовими компаніями при здійсненні операцій з купівлі - продажу іноземної валюти, що визначені законодавцем в Інструкції «Про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України», затвердженої постановою Правління Національного банку України 12 грудня 2002 року №502 в системному зв'язку з положеннями частини другої статті 8, статті 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", пункт 1 Розділу третього Порядку, доводить обов'язковість використання фінансовою компанію РРО з 20 жовтня 2017 року. Товариство просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його адміністративний позов.

27 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження касаційною скаргою Товариства та витребувано справу №826/10836/17 з Окружного адміністративного суду міста Києва.

05 квітня 2018 року справа №826/10836/17 надійшла до Верховного Суду.

16 квітня 2018 року від податкового органу надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства, у якому відповідач просить прийняти рішення, яким залишити судові рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Касаційний розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» є фінансовою компанією, включена до ЕДРПОУ за номером 36060724, діє на підставі Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи виданого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України № 218 Серія ФК від 04 грудня 2008 року, здійснює валютні операції на підставі Генеральної ліцензії Національного Банку України від 01 серпня 2016 року №196, діє на підставі Статуту затвердженого зборами учасників Протоколом №27/02/17 від 27 лютого 2017 року.

16 травня 2017 року керівником податкового органу прийняте податкове повідомлення - рішення №0022451404, яким на підставі 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР, застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі одна гривня, за порушення пункту 1, пункту 2 статті 3 цього Закону, за не проведення розрахункової операції через РРО, невидачу розрахункового документа встановленої форми, на підставі акта перевірки Товариства від 27 квітня 2017 року № 0802/26/15/14/36060724 господарської одиниці розташованої за адресою місто Київ, пл. Вокзальна, 1.

Судами зазначено, що за результатами перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення Товариством вимог законодавства щодо не проведення розрахункової операції з купівлі-продажу іноземної валюти без застосування реєстратора розрахункових операцій зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та не видачі розрахункового документа встановленого зразка на повну суму операції, що стало наслідком прийняття оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення як акт індивідуальної дії має відповідати встановленим критеріям частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема прийнятим на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтованим, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісним.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (введено в дію Постановою Верховної Ради від 06 липня 1995 року).

Розрахункова операція в розумінні статті 2 цього Закону це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Податковим органом застосований штраф на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за не проведення розрахункової операції при здійсненні операцій з купівлі - продажу іноземної валюти через РРО, при цьому факт купівлі-продажу іноземної валюти актом перевірки не встановлений. Відсутність правопорушення унеможливлює застосування штрафу спірним податковим повідомленням-рішенням.

Суд визнає, що неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют фінанс» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 скаргу у справі № 826/10836/17 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют фінанс» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 16 травня 2017 року №0022451404.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют фінанс» (ЄДРПОУ 36060724) з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ЄДРПОУ 39439980) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер