Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2018 року

Київ

справа №760/9519/17

адміністративне провадження №К/9901/48164/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України третя особа: Хмельницький обласний військовий комісаріат про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва у складі судді Шереметьєвої Л.А. від 06 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Костюк Л.О., Бужак Н.П., Твердохліб В.А. від 15 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Хмельницький обласний військовий комісаріат про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, в якому просила: визнати протиправним рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28 жовтня 2016 року № 92, щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю її чоловіка ОСОБА_3 в зоні проведення антитерористичної операції та зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з загибеллю ОСОБА_3

Позовна заява обґрунтована тим, що посилання відповідача під час прийняття оскаржуваного рішення на положення статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 19 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, є необґрунтованим, оскільки загибель ОСОБА_3 не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння, а є наслідком нещасного випадку.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в ході службового розслідування було встановлено, що рядовий ОСОБА_3 самовільно залишив військову частину, подався до населеного пункту, де вживав алкогольні напої, вночі до розташування підрозділу не зміг дійти через великий вміст алкоголю в крові і через погані погодні умови, дістав переохолодження організму, внаслідок чого помер.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_2 звернулась із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року та задовольнити позовні вимоги.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що оскільки нещасний випадок, який привів до загибелі військовослужбовця, стався внаслідок виконання ним обов'язків військової служби, то суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про наявність підстав для відмови у призначенні грошової допомоги, а відтак, Комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, розглянувши подані документи, протиправно дійшла висновку про відмову в призначені одноразової грошової допомоги позивачу.

Від Міністерства оборони України надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому міститься заперечення проти касаційних вимог та вказується на їх необґрунтованість та законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02 березня 2015 року ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року був призваний на військову службу по мобілізації.

З 21 травня 2015 року проходив військову службу в військовій частині В3500 Міністерства оборони України, брав участь в антитерористичній операції в районі проведення антитерористичної операції м. Маріуполі Донецької області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_1 року та довідки про причину смерті від 17 листопада 2017 року, виданих Маріупольським відділенням Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи, причиною його смерті стало загальне переохолодження організму.

Рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України, оформленим протоколом від 03 жовтня 2016 року № 4194, встановлено, що смерть чоловіка позивачки пов'язана з проходженням військової служби.

Відповідно пункту 39 Протоколу № 92 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, який був затверджений Міністром оборони України 01 листопада 2017 року, батьку, матері, дружині, сину та дочці загиблого було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки загиблий ОСОБА_3 помер, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, та самовільно залишив військову частину.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (пункт 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Порядком № 975.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Підпунктом першим пункту 4 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Пунктом 1 статті 16-4 Закону № 2011 встановлено: що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Аналогічні положення містяться в пункті 19 Порядку № 975.

Частиною першою статті 172-20 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.

Перебування ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння та самовільне залишення військової частини, тобто дії за ознаками вчиненого злочину та адміністративного правопорушення підтверджується проведеним службовим розслідуванням військової частини В3500 від 03 березня 2016 року № 7 та листом Донецького обласного бюро судово-медичної експертиз (Маріупольське відділення) вих. від 24 грудня 2015 року № 3714.

Таким чином, встановивши, що смерть ОСОБА_3 у період виконання ним обов'язків військової служби, була наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння, суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 01 листопада 2017 року № 92 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рашеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи, що касаційний суд залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І.Гриців

Н.В. Коваленко